01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.10.2011 № 05-5-39/10714
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів:
при секретарі:
від позивача: не з'явився
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: не з'явився
розглянувши у від- критому судовому засіданні апеляційну скаргу
Публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант-АВТО” в особі Центральної філії
на ухвалу
Господарського суду
міста Києва
від 09.09.2011 року
у справі № 05-5-39/10714 (суддя: Гумега О.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант-АВТО” в особі Центральної філії
до 1.Закритого акціонерного товариства „Київська будівельна компанія” „Київбудком”,
2.Приватного акціонерного товариства „Народна фінансово-страхова компанія „Добробут”
про стягнення заборгованості 2 668, 49 грн.
В судовому засіданні 11.10.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2011 року у справі № 05-5-39/10714 повернуто позовну заяву Публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант-АВТО” в особі Центральної філії (далі-позивач) без розгляду на підставі п. п. 2, 3, 6 ч. 1 ст.63 ГПК України.
Не погоджуючись з даною ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2011 року та направити справу на розгляд до місцевого господарського суду. Вважає, що судом порушено норми процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2011 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.10.2011 року.
В судове засідання 11.10.2011 року представники сторін не з'явились.
Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної і обґрунтованої постанови, а явка сторін обов'язковою не визнавалася, а також з урахуванням обмеженого строку, встановленого ГПК України для перегляду ухвал в апеляційному порядку, колегія суддів, порадившись, визнала можливим розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а ухвала скасуванню з наступних підстав:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2 668, 49 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2011 року позовну заяву було повернуто позивачу без розгляду на підставі п. п. 2, 3, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України. Ухвала мотивована тим, що позивачем не вказано та не додано до позовної заяви установчих документів юридичної особи відповідача, відповідних довідок про знаходження відповідача у ЄДРПОУ із зазначенням його повного найменування та місцезнаходження, внаслідок чого суду не доведено, що повним та вірним найменуванням відповідача є саме Приватне акціонерне товариство „Народна фінансово-страхова компанія „Добробут”, а місцезнаходженням - вказана у позовній заяві адреса, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що фіскальний чек №6665 від 05.09.2011р. з описом вкладення у цінний лист №0405314128311 не є належним доказом надсилання копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу-2. Крім того, на думку місцевого господарського суду, позивачем до позовної заяви не подано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, а саме, поліс № ВВ/36669163 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
На підставі зазначених вище висновків суд першої інстанції повернув позивачу позовну заяву без розгляду.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі, вважає їх помилковими з наступних підстав.
Відповідно до п. п. 2, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштовий адрес та якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Форма і зміст позовної заяви, а також перелік документів, які додаються до неї визначені в ст. ст. 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.
Недодержання вимог статей 54 і 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п.2 ч.2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків).
В п.2 ч.1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Посилання місцевого господарського суду на те, що вказані у позовній заяві відомості про найменування та місцезнаходження відповідача не можуть вважатись достовірними (такими, що відповідають дійсності) без установчих документів юридичної особи відповідача, а також відповідної довідки про знаходження відповідача у ЄДРПОУ, є необґрунтованими з огляду на таке.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем в якості відповідача-2 зазначено - Приватне акціонерне товариство „Народна фінансово-страхова компанія „Добробут” з адресою - 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5 А та в якості доказів направлення останньому копії позовних матеріалів додано фіскальний чек № 6665 від 05.09.2011 року з описом вкладення у цінний лист № 0405314128311, що був направлений за адресою - 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5 А.
Згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
При цьому, ГПК України не зобов'язує сторону у справі, зокрема, позивача, додавати до матеріалів позовної заяви довідку про знаходження відповідача в ЄДРПОУ або ж установчі документи юридичної особи відповідача.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Якщо ж господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи вважає за потрібне з'ясувати фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу, то він не позбавлений права і можливості після порушення провадження зі справи здійснити це, зокрема, шляхом витребування відповідних доказів (аналогічна правова позиція наведена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. №01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”).
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч.3 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Тобто, суд першої інстанції не був позбавлений права і можливості витребувати необхідні документи у процесі підготовки справи до розгляду, в т.ч. установчі документи відповідача-2, довідки з ЄДРПОУ, тощо, з метою з'ясування чи відповідають дійсності відомості щодо найменування та місцезнаходження відповідача-2, вказані у позовній заяві.
При цьому, колегія суддів відзначає, що наведений в ст. 63 ГПК України перелік підстав повернення позовної заяви є вичерпним і розширенню не підлягає. Це означає, що будь-які інші порушення в оформленні позовної заяви та доданих до неї документів не можуть бути підставою для повернення позовної заяви.
Таким чином, доданий до позовної заяви фіскальний чек №6665 від 05.09.2011р. з описом вкладення у цінний лист №0405314128311 є належним доказом надіслання позивачем позовної заяви відповідачу-2.
Отже, підстави для застосування п. п. 2, 6 ч.1 ст. ст. 63 ГПК України у місцевого господарського суду були відсутні.
В ухвалі від 09.09.2011 року суд першої інстанції також зазначає, що до позовної заяви не подано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, а саме, не додано поліс № ВВ/36669163 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Повертаючи позовну заяву без розгляду з підстав неподання доказів, що підтверджують викладені в позовній заяві обставини, місцевий господарський суд не звернув уваги, що звернення підприємств, установ, організацій, державних та інших органів до господарського суду є їх правом, яке включає визначення як предмета спору, так і обсягу тих фактичних даних, якими обґрунтовуються вимоги.
Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. При цьому, виходячи з покладеного ст. 33 ГПК України обов'язку доведення обставин справи на сторони, визнавати відсутність чи достатність доказів, на стадії прийому позовної заяви і підготовки справи до розгляду суд не вправі. Таким чином, у випадку недостатності доказів суд першої інстанції мав би витребувати їх своєю ухвалою від позивача або відповідача в порядку ст. 65 ГПК України під час підготовки справи до розгляду.
Крім того, колегія суддів зауважує, що п.3 ч. 1 ст. 63 ГПК України передбачено право судді повернути позовну заяву саме з підстав не зазначення обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, і доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, у позовній заяві, а не з підстав не додання таких до позовної заяви. Таким чином, якщо в позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на ст. 63 ГПК України.
Отже, враховуючи викладене вище, колегія суддів зазначає, що неподання позивачем до матеріалів позовної заяви полісу № ВВ/36669163 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є підставою для повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Враховуючи викладене вище, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки господарського суду першої інстанції, оскільки останнім безпідставно та необґрунтовано повернуто позовну заяву без розгляду на підставі п.п.2, 3, 6 ч. 1 ст.63 ГПК України, чим порушено норми процесуального права.
Таким чином, колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу та скасовує ухвалу суду першої інстанції.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант-АВТО” в особі Центральної філії на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2011 року у справі № 05-5-39/10714 задовольнити.
2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2011 року у справі № 05-5-39/10714 скасувати.
3.Матеріали справи № 05-5-39/10714 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді