01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.10.2011 № 10/268
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.01.2011 р.)
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО»
на рішення
Господарського суду міста Києва
від 18.08.2011 р.
у справі № 10/268 (суддя Котков О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистий світ-К»
про стягнення 99161,70 грн. та розірвання договору
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистий світ-К» про розірвання договору №100/29/09 від 15.10.2006 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чистий світ-К» та стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 99161,70 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2011 р. у справі №10/268 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає чинному законодавству України, порушує законні права та інтереси позивача та підлягає скасуванню з причин невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та порушенням норм процесуального і матеріального права.
Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
15.10.2006 р. між позивачем (Замовник) та відповідачем (Виконавець) було укладено договір № 100/29/09, відповідно до п. 1.1. якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надавати послуги із проведення робіт з прибирання приміщень Замовника, а Замовник зобов'язується приймати і оплачувати дані послуги.
Позивач стверджує, що 17.03.2008 р. відповідач припинив надавати послуги за вказаним Договором через наявну заборгованість позивача зі спліти раніше наданих послуг.
Так, позивач вказує, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 46/227 від 25.10.2010 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2011 р., в позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистий світ-К» підписати та передати акти виконаних робіт та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» заборгованості було відмовлено в повному обсязі.
Позивач зазначає, що рішеннями господарських судів підтверджено факт того, що він не отримує послугу, зміст якої передбачено угодою, що свідчить про істотне порушення відповідачем договірних зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів справи, під час дії Договору відповідачем було надано позивачу послуги на загальну суму 641014,30 грн., а позивачем сплачено на користь відповідача грошові кошти на суму 740176,00 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач стверджує, що у зв'язку з розірванням Договору у відповідача припиняється правова підстава утримання грошових коштів позивача.
Згідно ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішені інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 46/227 від 25.10.2010 р., було встановлено той факт, що відповідач, на підставі п. 9.5 Договору, повідомив позивача про призупинення своїх договірних зобов'язань.
Крім того, господарськими судами також було зазначено, що відповідно до п. 12.2. Договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 31 грудня 2007 року. При відсутності письмових заяв сторін про припинення дії Договору не пізніше ніж за 60 (шістдесят) календарних днів до його закінчення, Договір вважається продовженим на тих же умовах і на той же строк.
Таким чином, при розгляді справи № 46/227 господарськими судами було встановлено факт звернення відповідача до позивача з листом-повідомленням № 1664 від 13.03.2008 р. про призупинення виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору.
Пунктом 9.5 Договору визначено, що у випадку невиконання Замовником повністю або в частині передбачених Договором зобов'язань по оплаті послуг Виконавця більш ніж на 7 (сім) календарних днів, Виконавець вправі в однобічному порядку призупинити подальше виконання послуг до одержання оплати в повному обсязі. Виконавець повідомляє Замовнику про призупинення виконання своїх зобов'язань у письмовій формі не пізніше, ніж за три календарних дні до їхнього призупинення. При таких обставинах ненадання послуг є наслідком прострочення Замовника й не звільняє його від оплати в повному обсязі послуг за Договором.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Відповідач, згідно п. 9.5. Договору, повідомив позивача про призупинення виконання своїх зобов'язань за Договором (лист-повідомлення від 13.03.2008 р. № 1664, міститься в матеріалах справи), чим фактично змінив умови зобов'язання в частині надання послуг.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частинами 1, 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 905 ЦК України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін , якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Враховуючи те, що відповідач повідомив позивача лише про призупинення виконання своїх зобов'язань за Договором, а також те, що сторонами не надано, а в матеріалах справи відсутні докази звернення сторін за Договором з письмовими заявами щодо припинення його дії, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами Договір був автоматично пролонгований сторонами на тих же умовах і на той же строк та є чинним на даний час.
Статтею 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Позивач стверджує, що підставою для розірвання договору є неналежне виконання відповідачем зобов'язань по Договору, що було встановлено господарськими судами при розгляді справи № 46/227.
Предметом розгляду справи № 46/227 були вимоги відповідача про зобов'язаня позивача підписати та передати/надати акти виконаних робіт та стягнення з останнього заборгованості за Договором.
В свою чергу, господарськими судами, відмовляючи в позові відповідача, було встановлено факт заборгованості позивача перед відповідачем за Договором в розмірі - 165549,39 грн. (арк. 5 абз. 2 рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2010 р. у справі № 46/227 та арк. 4 абз. 2 постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2011 р. у справі № 46/227), а також факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором. Рішеннями по справі №46/227 не було встановлено обставин та факта істотного порушення відповідачем умов Договору, коли внаслідок завданої цим шкоди позивач значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні Договору.
З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог в частині розірвання Договору та про відсутність правових підстав для такого розірвання.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 99161,70 грн.
Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
В ході розгляду даної справи у суді першої інстанції, 27.07.2011 р. представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому останнім було зазначено про застосування трирічної позовної давності (т. 2 а.с. 12-13).
Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.
Як вбачається з матеріалів справи, останній платіж, який було здійснено позивачем на користь відповідача був проведений - 12.05.2008 р., що підтверджується платіжним дорученням № 20250 (копія платіжного доручення міститься в матеріалах справи).
Позовна заява подана позивачем до Господарського суду міста Києва 27.05.2011 р., про що свідчить відмітка канцелярії суду на першій сторінці заяви.
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності чи право на позов виникає з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, позивачем пропущено трирічний строк позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача надлишково сплачених грошових коштів на суму - 99161,70 грн., оскільки строк позовної давності щодо таких вимог закінчився - 12.05.2011 р.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача надлишково сплачених грошових коштів на суму - 99 161,70 грн., що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивачем, в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.
Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2011 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2011 р. у справі №10/268 залишити без змін.
Справу №10/268 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді