01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.10.2011 № 13/163
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - ОСОБА_1. (довіреність №1140 від 31.08.2011 р.)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах»
на рішення
Господарського суду міста Києва
від 06.07.2011 р.
у справі № 13/163 (суддя Курдельчук І.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-
технічний центр «Еско»
до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах»
про розірвання договору та стягнення 217920,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Еско» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» про розірвання договору №367 від 09.06.2004 р., укладеного між ТОВ «Науково-технічний центр «Еско» та Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» та стягнення з відповідача коштів в сумі 217920,00 грн.
В ході розгляду даної справи в суді першої інстанції представником відповідача було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2011 р. у справі №13/163 позов задоволено повністю. Розірвано договір №367 від 09.06.2004 р., укладений між ТОВ «Науково-технічний центр «Еско» та Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах». Стягнуто з відповідача на користь позивача 217920,00 грн. сплаченого авансу, 2264,20 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати повністю, застосувати позовну давність до вимог ТОВ «Науково-технічний центр «Еско» та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням та дослідженням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але через відділ інформаційного забезпечення суду надійшло два клопотання від останнього про призначення розгляду справи на іншу дату, крім 20.09.2011 р. та 23.09.2011 р., а також про призначення розгляду справи на будь-яку іншу дату після 24.10.2011 р.
Враховуючи обмежені строки розгляду справи апеляційним господарським судом, встановлені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вислухавши думку представника відповідача, не вбачає підстав для задоволення клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи відповідно до ст.ст. 28, 102 ГПК України. Господарський процесуальний кодекс України не обмежує суб'єкта господарювання у можливості залучення декількох осіб для участі у справі в якості представника. Позивачем не надано доказів неможливості представництва інтересів останнього у суді іншими особами. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
09.06.2004 р. між ТОВ «Науково-технічний центр «Еско» (замовник) та ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» (виконавець) було укладено договір № 367 на розроблення технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Згідно якого виконавець зобов'язався виконати з дотриманням вимог чинного законодавства проектно-вишукувальні роботи з розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку на землях Львівської залізниці на території Тернопільської області, згідно Завдання на виконання робіт про розроблення технічної документації, щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та підготовки до видачі державного акту на право постійного користування землею Львівською залізницею на території Тернопільської області, яке є невід'ємною частиною Договору. Замовник зобов'язався перед початком робіт надати необхідні матеріали, а по закінченні - прийняти та оплатити виконані роботи.
Пунктом 4.1 Договору визначено, що початок робіт - 09.06.2004 року, їх закінчення - 30.06.2004 року.
Згідно протоколу №367 від 09.06.2004 р. (додаток 3 до Договору), загальна вартість робіт за Договором становить 325560,00 грн.
Відповідно до п. 2.2 Договору, замовник у п'ятиденний строк починаючи з дня підписання договору, зобов'язується здійснити авансовий платіж виконавцю у розмірі 30% від загальної суми, що складає 97668,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивачем було перераховано на рахунок відповідача аванс в розмірі 217920,00 грн. (67% від загальної суми Договору), що підтверджується платіжним дорученням № 26 від 09.08.2004 р., виписками Ленінградської філії АКБ «Київ» від 17.05.2005 р. та 26.09.2005 р. Також, позивачем було передано відповідачу документи, необхідні йому для складання технічної документації.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, в порушення умов Договору, не було виконано роботи в термін до 30.06.2004 р., як це передбачено Договором.
Пунктом 9.1 Договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами передбачених ним зобов'язань.
Частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Листами від 23.06.2008 р. №0623/7-08, 21.10.2008 р. №1021/1-08, 24.12.2008 р. №1224/1-08 та 09.06.2009 р. №0609/8-09 позивач звертався до відповідача з вимогою передати позивачу проектно-вишукувальну документацію (копії вимог, фіскальних чеків та повідомлень про вручення наявні в матеріалах справи). Проте, вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
27.01.2010 р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 0126/1-10, в якій він просив повернути перераховані ним кошти в розмірі 217920,00 грн. Вказана претензія, також, була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
В даному випадку, між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, а отже до них слід застосовувати положення ГК України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 526, 525 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За своєю правовою природою Договір №367 від 09.06.2004 р. є договором підряду.
Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Частиною 2 ст. 849 ЦК України встановлено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитись від Договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що відповідач своєчасно не приступив до виконання робіт, передбачених умовами Договору, а також в односторонньому порядку припинив виконання своїх зобов'язань за Договором (що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.2010 р. по справі №6/412), апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані порушення з боку відповідача є істотним порушенням умов Договору, а тому позовні вимоги в частині розірвання Договору № 367 від 09.06.2004 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї статті застосовуються до вимог про:
1)повернення виконаного за недійсним правочином;
2)витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3)повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4)відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
В даному випадку, майном є грошові кошти, які були отримані відповідачем на виконання умов Договору, в подальшому, в зв'язку з тим, що Договір було розірвано, у відповідача відпала правова підстава володіння грошовими коштами, які були отримані відповідачем за Договором.
Отже, у зв'язку з розірванням Договору, відповідач зобов'язаний повернути отримані грошові кошти позивачу, оскільки свої зобов'язання за Договором відповідачем виконано не було.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач безпідставно утримує грошові кошти в сумі 217920,00 грн., які належать позивачу. Тому, вимога про стягнення коштів в сумі 217920,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, то остання не може бути прийнята апеляційним господарським судом до уваги, оскільки умовами укладеного між сторонами Договору передбачено, що Договір діє до повного виконання сторонами передбачених ним зобов'язань.
Крім того, враховуючи вимоги ст. 530 ЦК України, відповідач повинен був виконати свої зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення претензії від 27.01.2010 р. № 0126/1-10. Строк позовної давності за вказаною вимогою почав свій перебіг з 04.02.2010 р.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до суду першої інстанції 05.05.2011 р., тобто в межах передбаченого законодавством трирічного строку позовної давності.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідачем, в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.
Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2011 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2011 р. у справі №13/163 залишити без змін.
Справу №13/163 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді