01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.10.2011 № 47/233
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів:
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились
від відповідача: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „ЛІДЕР”
на рішення
Господарського суду
міста Києва
від 02.08.2011 року
у справі № 47/233 (суддя: Станік С.Р.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародна група морепродуктів”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „ЛІДЕР”
про стягнення суми боргу 68 580 грн.
В судовому засіданні 11.10.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2011 року у справі № 47/233 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародна група морепродуктів” (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „ЛІДЕР” (далі - відповідач) про стягнення суми боргу 68 580 грн. задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість у сумі 45 630 грн., 22 815 грн. неустойки (штрафу), 135 грн. процентів, а також судові витрати по сплаті державного мита - 685, 80 грн. та витрати по сплаті інформаційно-технічних послуг - 236 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2011 року та прийняти нове, яким в позові відмовити. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано положення ЗУ „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, згідно з якими обчислення розміру штрафу (пені) обмежене подвійною обліковою ставкою Національного банку України. До того ж, апелянт зазначає, що не був повідомлений місцевим господарським судом про порушення провадження по справі і про призначення її до розгляду, а також про час і місце проведення судових засідань, що, в свою чергу, позбавило його можливості подати належні та обґрунтовані докази на спростування доводів позивача, а отже, є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.10.2011 року, а відповідача, враховуючи те, що останнім на підтвердження своїх доводів не було подано жодного доказу, було зобов'язано надати суду письмові пояснення по суті спору та докази здійснення розрахунку за отриманий згідно з договором купівлі-продажу № 13 від 13.01.2011 року товар.
В судове засідання 11.10.2011 року представники сторін не з'явились.
Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної та обґрунтованої постанови, а явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала можливим розглянути справу за відсутності представників сторін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 45 630 грн. заборгованості по договору, 22 815 грн. неустойки (штрафу) та 135 грн. суми процентів. Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов договору купівлі-продажу № 13 від 13.01.2011 року не було здійснено в повному обсязі оплату за поставлений позивачем товар, який прийнятий відповідачем на підставі довіреності на отримання товару.
Судом першої інстанції встановлено, що 13.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Міжнародна група морепродуктів” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “ЛІДЕР” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 13, відповідно до умов якого продавець на протязі терміну дії чинного договору зобов'язується передавати у власність, а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати його вартість у порядку і на умовах, визначених цим договором (п.2.1.).
Умовами договору купівлі-продажу № 13 від 13.01.2011 року сторони погодили, що найменування, асортимент, кількість і вартість товару визначаються відповідно накладною, яка є невід'ємною частиною даного договору (п.2.2.); прийом та передача товару відносно його кількості здійснюється на підставі врахованої кількості місць і згідно з їх ваговим маркуванням ваги-нетто по трафарету. У випадку виявлення відмінностей ваги-нетто від трафаретної покупець зобов'язаний на місці, в процесі прийому товару узгодити вагу-нетто з продавцем (п.3.1.); вартість товару визначається сумарною вартістю переданого товару згідно відповідних видаткових накладних на протязі всього терміну дії даного договору (п.4.1.); покупець сплачує вартість отриманого товару згідно відповідних видаткових накладних у національній валюті України (п.4.2.); покупець зобов'язується повністю сплатити вартість отриманого товару на поточний рахунок продавця протягом 14 календарних днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної (п. 4.3.); у випадку порушення покупцем п. 4.3. чинного договору більше ніж на 25 календарних днів, покупець окрім іншого сплачує продавцеві штраф в розмірі 50 % несплаченої вартості переданого покупцеві товару (п.4.5).
Відповідно до наявної в матеріалах справи видаткової накладної № 1300090 від 10.05.2011 року по договору № 13 купівлі-продажу від 13.01.2011 року позивачем було передано відповідачу товар, який отримано уповноваженим представником відповідача на підставі довіреностей на отримання товару № 143 від 10.05.2011року, загальна вартість якого складає 45 630 грн.
Враховуючи те, що відповідачем всупереч умов договору № 13 купівлі-продажу від 13.01.2011року не було здійснено оплату переданого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за переданий товар згідно вищенаведеної видаткової накладної, останній просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 45 630 грн. заборгованості по договору № 13 купівлі-продажу від 13.01.2011року за переданий, але не оплачений відповідачем в повному обсязі товар, 22 815 грн. неустойки (штрафу), 135 грн. суми процентів.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.
Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Матеріалами справи підтверджено, що згідно умов укладеного між позивачем та відповідачем договору № 13 купівлі-продажу від 13.01.2011 року, позивачем на підставі видаткової накладної № 1300090 від 10.05.2011 року було передано відповідачу товар, який отримано уповноваженим представником відповідача на підставі довіреностей на отримання товару № 143 від 10.05.2011 року, загальна вартість якого складає 45 630 грн., однак відповідачем всупереч умов договору № 13 купівлі-продажу від 13.01.2011 року, товар в строк, передбачений п. 4.3 договору № 13 купівлі-продажу від 13.01.2011 року, тобто до 24.05.2011 року, не оплачений.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по договору № 13 купівлі-продажу від 13.01.2011 року станом на момент вирішення спору в суді першої інстанції становила 45 630 грн.
При цьому, доказів погашення заборгованості відповідачем не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи викладене вище, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 45 630 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 22 815,00 грн. неустойки (штрафу) та 3% річних в сумі 135 грн.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання та визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, враховуючи те, що відповідачем всупереч умов договору № 13 купівлі-продажу від 13.01.2011 року, товар на суму 45 630 грн. в строк, передбачений п. 4.3 договору № 13 купівлі-продажу від 13.01.2011 року, тобто до 24.05.2011 року, не оплачений, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем прострочено виконання свого зобов'язання по договору № 13 купівлі-продажу від 13.01.2011 року, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 135,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а оскільки, останнім отриманий товар був не оплачений і станом на 18.06.2011 р. (тобто, більше ніж на 25 календарних днів з дати, передбаченої пунктом 4.3 Договогу ), вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 22 815,00 грн. (50% від вартості несплаченого товару) є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Отже, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
При цьому, колегія суддів відзначає, що згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошові сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
А статтею 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.96 р. встановлюється обмеження подвійною обліковою ставкою НБУ саме розміру пені, що обчислюється від суми простроченого платежу і яка, згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, нараховується за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не враховано положення ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з якими обчислення розміру пені обмежене подвійною обліковою ставкою Національного банку України, як безпідставні та помилкові, оскільки в даному випадку відповідальність відповідача за порушення строку оплати вартості отриманого товару у вигляді штрафу (50% несплаченої вартості), що є відсотковим відношенням до суми невиконаної частини зобов'язання, сторонами встановлена у договорі і повністю узгоджується з вимогами ст. 231 ГК України та ст. 549 ЦК України.
Твердження скаржника про те, що суд першої інстанції не повідомив належним чином відповідача про час і місце розгляду справи спростовується матеріалами справи. Так, безумовною підставою для скасування судового рішення є, зокрема, розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду. Не повідомленою належним чином про час і місце засідання суду слід вважати сторону, щодо якої судом не було дотримано усіх вимог статті 64 ГПК України.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано зазначеним особам за повідомленою ними поштовою адресою.
Із позовних матеріалів вбачається, що юридичною адресою відповідача, згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, є Київ, вул. Бальзака, 54-А, кв. 155-156, фактичною адресою, що зазначається в договорі купівлі-продажу, є Київ, вул. Набережно-Лугова, 8.
На вказані обидві адреси була надіслана й ухвала суду першої інстанції від 11.07.11 р. про порушення провадження у справі, що підтверджується відміткою канцелярії суду на зворотній стороні зазначеної ухвали. При цьому, вказана ухвала була отримана представником відповідача за поштовою адресою 15.07.11 р., про що свідчить наявне в матеріалах справи зворотне повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є помилковими та такими, що не відповідають обставинам справи та не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2011 року у справі № 47/233 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „ЛІДЕР”- без задоволення.
2.Матеріали справи № 47/233 повернути до Господарського суду міста Києва.
Дата підписання постанови: 17.10.2011 року.
Головуючий суддя
Судді
20.10.11 (відправлено)