01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.10.2011 № 18/042-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорногуза М.Г
суддів:
при секретарі:
в судове засідання з'явились представники:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №94 від 07.06.2011 року,
від відповідача: не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Екожитлосервіс»,
на рішення господарського суду Київської області від 04 серпня 2011 року,
у справі № 18/042-11 (суддя Кошик А.Ю.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Долавр», м. Київ,
до товариства з обмеженою відповідальністю «Екожитлосервіс», с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район
про стягнення 6 451 грн. 61 коп.,
ТОВ «Долавр» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «Екожитлосервіс» про стягнення заборгованості за надані охоронні послуги (а.с. 7-8).
31 травня 2011 року позивачем подано клопотання про уточнення позовних вимог, в якому позивач просить стягнути з відповідача 1 612 грн. 90 коп. основного боргу, 372 грн. 94 коп. пені та 348 грн. 33 коп. інфляційних.
Рішенням господарського суду Київської області від 4 серпня 2011 року позовні вимоги задоволено повністю, присуджено до стягнення з ТОВ «Екожитлосервіс» на користь ТОВ «Долавр» 1 612 грн. 90 коп. основного боргу, 372 грн. 94 коп. пені, 348 грн. 33 коп. інфляційних, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. (т. І а.с. 53-57).
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся із апеляційною скаргою від 17 вересня 2011 року, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 4 серпня 2011 року у справі № 18/042-11 повністю та припинити провадження у справі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ТОВ «Екожитлосервіс» постраждало від наданих позивачем послуг з охорони об'єкту, а тому відповідач відмовився сплачувати кошти.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2011 року відновлено строк на апеляційне оскарження та прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та не забезпечив явку свого представника у судове засідання апеляційного господарського суду 18 жовтня 2011 року, хоча про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду Київської області від 4 серпня 2011 року у справі № 18/042-11 повністю та припинити провадження у справі.
У відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 18 жовтня 2011 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.
Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
29 листопада 2010 року між ТОВ «Долавр» (виконавець) та ТОВ «ЕКОЖИТЛОСЕРВІС» (замовник) було укладено Договір про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей за № 29/11-2010 (надалі-Договір) (а.с. 9-12).
Відповідно до п. 1.1. Договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок з централізованої охорони об'єкту, шляхом забезпечення його цілісності і збереження майна замовника, яке здано під охорону в установленому порядку, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайка, вул. Печерська, 2.
Пунктом 10.1 встановлено, що Договір вступає в силу з 01 грудня 2010 року та діє до 31 грудня 2010 року.
Вартість наданих виконавцем послуг із охорони об'єкту, майна і особистої безпеки фізичних осіб на об'єкті за календарний місяць визначається в розмірі 8 333 грн. 33 коп., крім того ПДВ 1 666 грн. 67 коп. Всього оплата за Договором: 10 000 грн. 00 коп. (п. 5.1 Договору).
Відповідно до п. 5.5 Договору Акт виконаних робіт підписується сторонами до 5 числа наступного місяця і по закінченню терміну договору.
Позивач надав послуги з охорони за період з 01 по 15 грудня 2010 року на суму 4 838 грн. 71 коп., що підтверджується підписаним сторонами Актом № ОУ-0000376 від 15 грудня 2010 року (а.с. 13). Слід відзначити, що послуги за вказаним Актом відповідачем оплачені в повному обсязі 07 квітня 2011 року.
Також, згідно з Актом № ОУ-0000379 від 20 грудня 2010 року позивачем надано послуги з охорони за період з 16 по 20 грудня 2010 року (а.с. 14). Однак, в порушення вимог п. 5.5 Договору, вказаний Акт відповідачем без поважних причин не підписано та не оплачено.
14 березня 2011 року позивач направив відповідачеві претензію № 986 від 10 березня 2011 року, в якій просив розрахуватись за отримані послуги, а також направив два примірника акту здачі-прийняття робіт № ОУ-0000379. Направлення вказаної претензії та Актів підтверджується копією фіскального чека № 9034 від 14 березня 2011 року (а.с. 49-50). Вказану претензію відповідач залишив без відповіді та виконання.
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 5.3. Договору оплата за охорону відповідно до визначених тарифів здійснюється щомісячно, за умови передоплати до 5 числа кожного місяця.
Тобто, відповідач повинен був здійснити передоплату за грудень місяць 2010 року в строк до 05 грудня 2010 року. Порушуючи умови Договору та законодавство України, відповідач не перерахував позивачеві авансовий платіж за грудень 2010 року.
За період з 01 по 20 грудня 2010 року позивачем правомірно нараховано до сплати 6 451 грн. 61 коп. (10 000 грн. / 31 день грудня 2010 року х 20 днів = 6 451 грн. 61 коп.).
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 1 612 грн. 90 коп. основного боргу, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 5.4 Договору передбачено, що у випадку затримки платежу замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі визначеному чинним законодавством України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Також, згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на ту обставину, що відповідач повинен був здійснити авансовий платіж у строк до 5 грудня 2010 року, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що строк нарахування пені та інфляційних повинен починатися з 06 грудня 2010 року. Тому, нарахування пені та інфляційних втрат слід здійснити за період з 06 грудня 2010 року по 07 квітня 2011 року щодо суми боргу у розмірі 4 838 грн. 71 коп. та з 06 грудня 2010 року по 31 травня 2011 року щодо суми 1 612 грн. 90 коп.
Здійснивши перерахунок пені та інфляційних нарахувань за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.2.3», колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила що місцевим господарським судом вірно підраховано та задоволено вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків від інфляції в розмірі 348 грн. 33 коп. та 372 грн. 94 коп. пені.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду відхиляє посилання скаржника на неналежне виконання позивачем зобов'язань по Договору, як належну підставу для відмови в оплаті отриманих послуг, з огляду на наступне.
Відповідач не заявляв ані зустрічного позову у даній справі, ані окремого позову щодо стягнення з позивача збитків у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань по Договору № 29/11-20 від 29 листопада 2010 року.
Разом з тим, з системного аналізу розділу 6 Договору та чинного законодавства України колегія суддів дійшла висновку про те, що пошкодження майна та матеріальних цінностей замовника є підставою для стягнення збитків з виконавця, але не звільняє замовника від виконання своїх зобов'язань з оплати наданих послуг за Договором.
Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.
Беручи до уваги те, що до фактичних обставин справи судом першої інстанції обґрунтовано і правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні скарги апелянта необхідно відмовити.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду Київської області повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.
Рішення господарського суду Київської області від 04 серпня 2011 року по справі № 18/042-11 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Екожитлосервіс» на рішення господарського суду Київської області від 04 серпня 2011 року задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Екожитлосервіс» на рішення господарського суду Київської області від 04 серпня 2011 року у справі № 18/042-11 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 04 серпня 2011 року по справі № 18/042-11 залишити без змін.
3. Справу № 18/042-11 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.
Головуючий суддя
Судді