01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.10.2011 № 05-5-30/10434
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорногуза М.Г
суддів:
при секретарі:
в судове засідання з'явились:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №141 від 17.10.2011 року,
від відповідача: не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною,
на ухвалу господарського суду міста Києва від 06 вересня 2011 року,
у справі № 05-5-30/10434 (суддя Ващенко Т.М.),
за позовом державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, м. Київ,
до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Армакон», м. Київ,
про стягнення 262 331 грн. 20 коп.,
ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ «НВО «Армакон» про стягнення 262 331 грн. 20 коп.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06 вересня 2011 року по справі №05-5-30/10434 позовну заяву ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною з доданими до неї документами повернуто без розгляду.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою місцевого господарського суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою за №719/07 від 14 вересня 2011 року, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва про повернення позовної заяви, а справу передати на розгляд господарського суду міста Києва.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що позовні вимоги державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною випливають з умов одного договору, є пов'язаними та ґрунтуються на одній підставі - невиконанні відповідачем умов договору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2011 року відновлено строк подання апеляційної скарги та прийнято апеляційну скаргу до провадження.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та не забезпечив явку свого представника у судове засідання 18 жовтня 2011 року, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлено належним чином.
Ухвалою про призначення справи до розгляду сторін було попереджено, що в разі неявки в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.
Частиною 2 статті 102 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Колегія суддів виходить з того, що апеляційна скарга позивача має бути розглянута у строк до 18 жовтня 2011 року, що об'єктивно унеможливлює відкладення розгляду справи. Слід наголосити, що відповідача повідомлялось про дату, час та місце розгляду справи, а неявка його представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявним у справі матеріалами.
Представник позивача у судовому засіданні 18 жовтня 2011 року підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 06 вересня 2011 року, а справу направити на розгляд до місцевого господарського суду.
У відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 18 жовтня 2011 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права встановила наступне.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06 вересня 2011 року повернуто позов без розгляду на підставі п.п. 3 та 5 ст. 63 ГПК України.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
За приписами п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо: у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми; порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
Місцевий господарський суд зазначив, що «заявником не надано жодного доказу, який би підтверджував викладені в заяві обставини, а саме, не надано документів на підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем саме на суму, зазначену в позові».
При прийнятті спірної ухвали місцевим господарським судом не враховано, що, звертаючись до суду з позовом, позивач самостійно визначає підстави та предмет позову, а також обставини, які, на його суб'єктивний погляд, підтверджують його позовні вимоги. Неприпустимим є визначення обґрунтованості позовних вимог з огляду на наведені позивачем обставини та належність поданих доказів на стадії прийняття позовної заяви до провадження, оскільки вказані питання підлягають з'ясуванню при вирішенні справи по суті
Згідно п.п. 3.2 та 3.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997 року за № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача. Суд не вправі повернути позовну заяву також з мотиву недодання документів, що є доказами, оскільки позивач може їх надавати, а суд - вимагати їх надання до закінчення розгляду справ.
Слід наголосити, що на стадії вирішення питання про прийняття або повернення позовної заяви суд повинен досліджувати цю заяву за формальними ознаками, не вивчаючи питання по суті позовних вимог. Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України «Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом». Отже суд повинен дослідити докази безпосередньо в судовому засіданні, а не на стадії порушення провадження у справі.
Також, у спірній ухвалі вказано, що «сумісний розгляд заявлених позовних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, оскільки заявлені позовні вимоги майнового і немайнового характеру тягнуть за собою різні правові наслідки, що суттєво утруднить вирішення спору».
Разом з цим, суду слід було мати на увазі вимоги ч. 1 ст. 58 ГПК України, за якими в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Відповідно до ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.
З аналізу вищенаведеної норми випливає, що підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги.
Отже, можна об'єднати вимоги, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.
Дослідивши позовну заяву з доданими до неї документами, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що предметом позовних вимог є стягнення боргу по орендній платі, розірвання договору оренди та повернення орендованого майна, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 4/13-09 від 06 вересня 2010 року.
Зважаючи на те, що вимоги про стягнення боргу та розірвання договору випливають зі встановлення факту наявності боргу за договором, а вимога позивача про повернення майна є похідною від розірвання договору № 4/13-09 від 06 вересня 2010 року, судова колегія вважає ці позовні вимоги взаємопов'язаними. Аналогічна позиція ВГС України викладена у постанові від 12.05.2011 р. справа N П16/13537-10
Таким чином, судова колегія не погоджується з висновком місцевого господарського суду, що заявлені позовні вимоги майнового і немайнового характеру тягнуть за собою різні правові наслідки, що суттєво утруднить вирішення спору.
Отже, місцевим господарським судом безпідставно повернуто позовну заяву з посиланням на п. п. 3 та 5 ч 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 7 ст. 106 ГПК України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Керуючись ст. ст. 99, 101-106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною на ухвалу господарського суду міста Києва від 06 вересня 2011 року у справі № 05-5-30/10434 задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 06 вересня 2011 року по справі № 05-5-30/10434 скасувати.
3. Справу № 05-5-30/10434 направити на розгляд до господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.
Головуючий суддя
Судді