01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.10.2011 № 36/374
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорногуза М.Г
суддів:
при секретарі:
В судове засідання з'явились:
прокурор: не з'явився,
від Державної екологічної інспекції в Чернівецькій області: Книговський В.О., довіреність №9 від 13.04.2011 року,
від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №824/д від 14.07.2011 року,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Чернівецького міжрайонного природоохоронного прокурора,
на рішення господарського суду міста Києва від 29 серпня 2011 року,
у справі № 36/374 (суддя Трофименко Т.Ю.),
за позовом Чернівецького міжрайонного природоохоронного прокурора, м. Чернівці,
в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Чернівецькій області,
до публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі нафтогазовидобувного управління «Надвірнанафтогаз», м Київ,
про стягнення 10 138 грн. 60 коп.,
Чернівецький міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Чернівецькій області звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ПАТ «Укрнафта» в особі нафтогазовидобувного управління «Надвірнанафтогаз» про стягнення 10 138 грн. 60 коп. (а.с. 5-7).
Рішенням господарського суду м. Києва від 29 серпня 2011 року по справі № 36/374 в задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 146-151).
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Чернівецький міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29 серпня 2011 року по справі № 36/374 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Чернівецького міжрайонного природоохоронного прокурора в повному обсязі.
У апеляційній скарзі прокурор звертає увагу апеляційного господарського суду на наступне:
- внаслідок ліквідації аварії нафтопроводу був викопаний котлован, що свідчить про те, що сам нафтопровід знаходився у землі, та внаслідок прориву не могло відбутися поверхневе забруднення 3-х земельних ділянок;
- за період з 13 липня 2010 року по 19 липня 2010 року жодних повідомлень щодо зсуву ґрунту, витоку нафтопродукту та забруднення земельних ділянок на адресу Управління МНС в Чернівецькій області, Державної екологічної інспекції в Чернівецькій області та Вижницької районної державної адміністрації не надходило. З наведеного прокурор робить висновок про приховування факту витоку нафтопродуктів;
- місцевим господарським судом не надано жодної правової оцінки акту комісії, яка працювала на аварійній ділянці, що затверджений Вижницькою райдержадміністрацією в Чернівецькій області, а саме, в складі комісії не було жодного представника вказаної адміністрації.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2011 року апеляційну скаргу прокурора прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 18 жовтня 2011 року.
18 жовтня 2011 року, перед початком судового засідання, відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилається на те, що шкоду позивачу було завдано внаслідок стихійних природних явищ, а витік нафти стався внаслідок здійснення товариством заходів ліквідації наслідків аварії, спричиненої зсувом ґрунту. Відповідач просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 31 серпня 2011 року у справі № 36/374 без змін, а скаргу - без задоволення.
У судове засідання 18 жовтня 2011 року прокурор не з'явився, про причини неявки колегію суддів не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялось належним чином, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих з повідомленням від 05 жовтня 2011 року.
Представник Державної екологічної інспекції в Чернівецькій області підтримав апеляційну скаргу прокурора та просив її задовольнити. При цьому представник наголосив, що забруднення території відбулось через порушення процедури локалізації аварії.
Представник відповідача заперечив проти вимог та доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
У відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 18 жовтня 2011 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.
Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі..
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
20 липня 2010 року помічником Чернівецького міжрайонного природоохоронного прокурора, старшим оперуповноваженим УСБУ в Чернівецькій області, із залученням старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища (ОНПС) в Чернівецькій області та головного спеціаліста відділу інструментально-лабораторного контролю держекоінспекції в Чернівецькій області, техніка-лісівника Буковинського лісництва Вижницького державного спецлісгоспа АПК та в присутності майстра бригади № 2 Й №1 ВНГ НГВУ «Надвірнафтогаз» ВАТ «Укрнафта», було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства за наслідками якого складено Акт від 20 липня 2010 року (а.с. 10-11).
З вказаного Акту вбачається, що при обстеженні території на відстані приблизно 500 метрів від вулиці Згарська, що знаходиться в смт. Берегомет, нафтопроводі нафто-сепараційний пункт (НСП) «Берегомет» - нафтоналивна естакада (НЕЕ) «Берегомет» на відстані приблизно 1 км виявлено котлован розміром 6x2 метри із залишками нафтопродуктів. Котлован викопаний працівниками ВНГ НГВУ «Надвірнафтогаз» в результаті ремонту ділянки нафтопроводу. Внаслідок пошкодження нафтопроводу виявлено забруднення нафтопродуктами 3-х земельних ділянок вниз по схилу: 1 ділянка 135м х 17м кварталу 14 виділу 23, яка належать до Буковинського лісництва Вижницького державного спецлісгоспу АПК, 2 та 3 ділянки відповідно 80м х 130м, 600м х 0,5м належать до земель Берегометської селищної ради. Під час обстеження ділянок виявлено місця спалювання нафтопродуктів, обгорівші стовбури дерев та трави.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про трубопровідний транспорт" від 15.05.1996 року №192/96-ВР та пунктів 4-5 Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 року №1747 встановлено, що, підприємства, установи, організації трубопровідного транспорту зобов'язані забезпечувати дотримання діючих норм та правил безпеки та технічної експлуатації трубопроводів, правил пожежної охорони та охорони навколишнього природного середовища, охорону об'єктів трубопровідного транспорту, а також розроблення і впровадження автоматизованих систем виявлення несанкціонованого втручання сторонніх осіб у роботу об'єктів; безперешкодне здійснення підприємствами магістрального трубопровідного транспорту контролю за технічним станом та виконанням планових і аварійно-відновлювальних робіт в охоронних зонах.
Відповідно до пункту 2 зазначених Правил підприємствами магістрального трубопровідного транспорту є підприємства, які здійснюють експлуатацію об'єктів магістрального трубопровідного транспорту. Згідно довідки ЄДРПОУ № 176830 відповідач - публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі нафтогазовидо-бувного управління «Надвірнанафтогаз» займається добуванням нафти та добуванням природного газу, що відповідно до пунктів 4 та 5 Переліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 року № 554, становлять підвищену екологічну небезпеку (а.с. 31).
Розрахунок розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті аварійного виливу нафти на землях сільськогосподарського призначення (рілля), визначаються "Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням земельних ресурсів через порушення земельного законодавства", яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №171 від 27.10.1997 року, яка встановлює єдині на території України правила визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті нанесення шкоди, зумовленої забрудненням земельних ресурсів.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, при цьому збитками згідно пункту 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
У відповідності з пунктом 1 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Пунктом 5 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Аналогічне положення закріплене в статті 16 Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки", згідно якої шкода, заподіяна внаслідок аварії, що сталася на об'єкті підвищеної небезпеки, незалежно від вини суб'єкта господарської діяльності, у власності або користуванні якого перебуває об'єкт підвищеної небезпеки, відшкодовується суб'єктом господарської діяльності у повному розмірі, крім випадків, коли аварія виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Особливість правил відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, полягає у вимозі лише трьох умов для виникнення відповідальності, а саме: наявності шкоди, протиправної поведінки заподіювача шкоди, наявності причинного зв'язку між протиправними діями та шкодою. При цьому, вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто, особа, яка спричинила шкоду при використанні джерела підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її заподіяння (без вини). Відповідальність такої особи розповсюджується до меж непереборної сили. Тому така відповідальність є підвищеною. Обов'язок відшкодувати заподіяну шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Аналогічна позиція викладене у Постанові Вищого господарського суду України N 19/36 від 26 вересня 2006 року.
Місцевий господарський суд прийняв в якості належних доказів заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки внаслідок обставин, незалежних від них фотознімки з місця аварії, а також акти комісії представників відповідача від 9 та 19 липня 2010 року, які працювали на аварійній ділянці, з яких вбачається, що мав місце зсув ґрунту, який і спричинив порив нафтопроводу.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на те, що для встановлення факту природного зсуву ґрунту необхідно мати спеціальні знання, з фотознімків з місця аварії такі факти встановити неможливо. Оскільки фотознімки не оформлені у вигляді фото таблиці, не визначено часу та місця проведення фотозйомки і не встановлено особи що її здійснювала та не вказано яке відношення дані фотознімки мають до нафтопроводу.
Разом з тим актом від 9 липня 2010 року ( а.с. 133) складеним представниками відповідача вказано, що «зсувом розірвано нафтопровід…», в той час коли актом обстеження аварійної ділянки нафтопроводу від 19 липня 2010 року зазначено, що «прорив нафтопроводу ліквідовано 14.07.2010р.» ( а.с. 132), при тому що, виявлено розрив нафтопроводу було виявлено 13 липня 2010 року, вказане підтверджується поясненнями фізичних осіб ( а.с. 24-29), та не заперечується самим відповідачем у відзиві від 06.10.2010 року ( а.с. 46-49).
За таких обставин акт від 09 липня 2010 року немає юридичної сили, стосовно доказування факту розриву нафтопроводу 13 липня 2010 року. Що стосується акту від 19 липня 2010 року то він складений представниками відповідача і носить декларативний характер (заснований на припущеннях), оскільки в ньому не вказано, на підставі чого зроблений висновок про те, що розрив нафтопроводу викликано зсувом ґрунту.
Тобто, господарським судом міста Києва взято за основу неналежні докази.
Особливості застосування цивільної відповідальності за порушення природоохоронного законодавства визначено у статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», в якій, зокрема, визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
За приписами частини 2 статті 16 Закону України "Про трубопровідний транспорт" підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту зобов'язані забезпечувати, зокрема, вжиття негайних заходів щодо ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій, які призвели до порушення роботи підприємств трубопровідного транспорту, і повідомлення про це відповідних органів державного нагляду та контролю, територіальних штабів Цивільної оборони України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, а також місцевих органів державної виконавчої влади, представницьких органів та органів місцевого самоврядування; відшкодування власникам землі і землекористувачам заподіяної шкоди під час ліквідації аварій і проведення ремонту; складання з місцевими органами державної виконавчої влади, представницькими органами та органами місцевого самоврядування спільних планів заходів, пов'язаних із виконанням робіт в умовах надзвичайного стану.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не повідомлено про аварію нафтопроводу відповідних органів державного нагляду та контролю, територіальних штабів Цивільної оборони України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, а також місцевих органів державної виконавчої влади, представницьких органів та органів місцевого самоврядування, а також не складено з місцевими органами державної виконавчої влади, представницькими органами та органами місцевого самоврядування спільних планів заходів, пов'язаних із виконанням робіт в умовах надзвичайного стану, що є порушенням чинно законодавства та свідчить про намагання відповідача приховати факт витоку нафтопродуктів.
Разом з тим, зі службової записки майстра бригади № 2 цеху № 1 ВНГ вбачається, що трубопровід знаходиться під землею та для проведення ремонтних робі працівниками відповідача викопано котлован (а.с. 52).
Зважаючи не ту обставину, що трубопровід знаходиться під землею, а забруднення земельних ділянок поверхневе, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що саме під час ліквідації аварії та проведення ремонтних робіт дії працівників відповідача привели до поверхневого забруднення земельних ділянок загальною площею 12995 кв.м. та нанесення збитків державі у розмірі 10 138 грн. 60 коп.
Отже, публічне акціонерне товариство «Укрнафта» в особі нафтогазовидобувного управління «Надвірнанафтогаз» зобов'язане відшкодувати збитки завдані державі у розмірі 10 138 грн. 60 коп.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийняв спірне рішення при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Зокрема відповідач не довів належними засобами доказування факт непереборної сили ( зсуву ґрунту в місці прориву нафтопроводу).
З огляду на зазначене колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, рішення господарського суду міста Києва від 29 серпня 2011 року, необхідно скасувати у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Чернівецького міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Чернівецькій області в повному обсязі.
Згідно з ч. 3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.
Керуючись ст.ст. 43,49, 83, 99, 101-102, п. 2 ст. 103, п. 1 та 2 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Чернівецького міжрайонного природоохоронного прокурора на рішення господарського суду міста Києва від 29 серпня 2011 року у справі № 36/374 задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 29 серпня 2011 року по справі № 36/374 скасувати.
3. Прийняти нове рішення:
«1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі нафтогазовидобувного управління «Надвірнанафтогаз» (04053, м. Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5, код 00135390) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Чернівецькій області (58003, м. Чернівці, вул. Шевченка, 71А, код 34944754) 10 138 грн. 60 коп., що підлягають зарахуванню на рахунок Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області № 33114331700010 в УДК у м. Чернівці МФО 856135 ОКПО 23246100 код 24062100.
3. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі нафтогазовидобувного управління «Надвірнанафтогаз» (04053, м. Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5, код 00135390) в дохід державного бюджету України 101 грн. 39 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.».
4. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі нафтогазовидобувного управління «Надвірнанафтогаз» (04053, м. Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5, код 00135390) в дохід державного бюджету України 50 грн. 70 коп. в якості відшкодування витрат на державне мито за розгляд справи в Київському апеляційному господарському суді.
5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
6. Справу № 36/374 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.
Головуючий суддя
Судді