01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.10.2011 № 54/274
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів:
при секретарі:
від позивача : ОСОБА_1 - юрист
від відповідача : ОСОБА_2 - юрист
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
на рішення
Господарського суду м. Києва
від 26.08.2011 р.
у справі № 54/274
за позовом Коммунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»
до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
про стягнення 171932,96 грн.
Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про стягнення інфляційних витрат та трьох річних в сумі 171932,96 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.08.2011р. по справі № 54/274 позовні вимоги задоволено повністю. На підставі рішення суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 135209,47 грн. інфляційних витрат, 36723,49 грн. 3% річних, 1719,33 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права та неповне з»ясування обставин справи, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що нарахування інфляційних витрат та 3% річних окремо від суми основного боргу є незаконним , а сума стягнення неправомірною.
Відповідач зазначає, що інфляція нараховується лише до або на момент винесення рішення про стягнення основного боргу, але позивач по справі 35/625-53/255 своїм правом не скористався.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.
01.04.2007 року між Коммунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» та Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є відповідач було укладено договір № 07/101К на відшкодування витрат на утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньо квартальних колекторів, відповідно до умов якого користувач (відповідач), інженерні мережі якого прокладені в колекторах власника(позивача) , зобов'язувався відшкодувати йому витрати на утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньо квартальних колекторів, перелік яких визначено в Додатку №2 до даного Договору (п.1.1).
Відповідно до п. 2.2.1. укладеного договору власник доручає, а користувач приймає на себе виконання наступних робіт: виконувати поточний та капітальний ремонт своїх інженерних мереж за власний рахунок, негайно ліквідовувати аварії, які виникають на мережах користувача, за першим повідомленням власника коллектора, вживати оперативні заходи щодо недопущення порушення конструкцій, погіршення технічного інженерного обладнання, не завдавати шкоду іншим особам, інженерні мережі яких прокладено в коллекторах.
Згідно з п. 2.2.3. договору користувач зобовязується проводити своєчасне виконання розрахунків з власником по відшкодуванню витрат на технічне обслуговування та ремонт внутрішньоквартальних колекторів в порядку, визначеному цим договором.
Відповідно до п. 5.1. договору вартість витрат на утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньоквартальних колекторів (з розрахунку на кожні 100 п/м на рік) погоджена сторонами в Протоколі погоджень вартості утримання, технічного обслуговування та ремонту внутрішньоквартальних колекторів (Додаток №1 до договору) згідно з розрахунком (Додаток №2 до договору).
Пунктом 5.2 договору передбачено, що користувач щомісяця проводить розрахунки з власником за технічне обслуговування, та ремонт внутрішньо квартальних колекторів протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт за попередній місяць.
Оплата за договором проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок власника. За погодженням сторін можливі інші форми розрахунку згідно з чиним законодавством (п.5.3. договору).
Протоколом погодження вартості утримання технічного обслуговування та ремонту внутрішньоквартальних колекторів від 01.04.2007 року (додаток №1 до договору) сторонами погоджено, що вартість утримання, технічного обслуговування та ремонту внутрішньоквартальних колекторів в розрахунку 100 п/м на рік (без ПДВ) складає 9510,00 грн.
Відповідно до Розрахунку вартості відшкодування витрат на утримання, технічного обслуговування та ремонту внутрішньо квартальних колекторів від 01.04.2007 (Додаток до договору №2) відповідачу необхідно було сплачувати позивачу щомісяця 37346,54 грн. (з ПДВ).
Між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» та Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» 19.07.2007 року укладено додаткову угоду №1, якою внесено зміни до додатку №2 договору. Згідно з додатковою угодою № 1 відповідачу необхідно сплачувати позивачу щомісяця 38249,99 грн. (з ПДВ).
Таким чином, з 01.04.2007 року по 19.07.2007 року місячна оплата за технічне обслуговування та ремонт внутрішньо квартальних колекторів становила 37346,54 грн., а з 19.07.2007 року місячна оплата становить 38249,99 грн. з ПДВ.
Згідно зі ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Позивач на виконання умов договору №07/101К від 01.04.2007 року надав відповідачу послуги на утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньо квартальних колекторів, що підтверджуються підписаними сторонами актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг, всього на загальну суму 484880,39 грн. однак відповідач не розрахувався.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду м. Києва від 11.04.2011 р. у справі № 35/625-53/255 стягнуто 484880,39 грн. заборгованості з Публічного акціонерного товариства «Київводоканал» на користь Коммунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація».
Відповідно до 35 статті Господарського процесуального кодексу України факти, встановленні рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як вбачається з матеріалів справи станом на день прийняття рішення у цій справі відповідач не сплатив кошти позивачу, які підлягають стягненню за рішенням Господарського суду м. Києва від 11.04.2011 р. у справі № 35/625-53/255.
З огляду на вищевикладене позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати у сумі 135209,47 грн. та 3% річних у сумі 36723,49 грн. нарахованих за період з жовтня 2008 року по травень 2011 року включно на заборгованість у розмірі 484880,39 грн.
В силу вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, реалізація позивачем свого права на звернення до суду щодо стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати послуг по договору №07/101К від 01.04.2007 р., які надано включно по квітень 2009 р., і ухвалення у зв'язку з цим судового рішення про стягнення з відповідача боргу у сумі 484880,39 грн., не позбавляє позивача права на стягнення матеріальних витрат у вигляді 3% річних та індексу інфляції, понесених ним внаслідок несплати своєчасно відповідачем вказаної суми.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення інфляційних витрат та трьох річних в сумі 171932,96 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору ( ст. 32 ГПК України).
Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки апелянтом не надано суду письмових доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог позивача, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого суду.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Київ від 26.08.2011 р. у справі № 54/274 залишити без змін.
Матеріали справи № 54/274 повернути Господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді