01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.10.2011 № 32/70
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
за участю представників сторін:-
позивача: ОСОБА_1., довіреність № 1785 від 27.04.2011 року,
ОСОБА_2, довіреність № 1784 від 27.04.2011 року,
відповідача: ОСОБА_3., довіреність № 185/10 від 23.12.2010 року.
розглянувши у від- критому судовому засіданні апеляційну скаргу- Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна»
на рішення господарського суду-м. Києва від-05.09.2011 р.
у справі-№ 32/70 (суддя Мельник В.І.)
за позовом-Житомирського орендного підприємства теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго»
до-Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна»
про -стягнення 54 801 633,61 грн.
Житомирське орендне підприємство теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна» про стягнення 54 801 633,61 грн.
Під час розгляду справи у місцевому господарському суді позивач зменшив позовні вимоги, подавши до суду відповідну заяву, згідно із якою просив суд стягнути з відповідача 32142388,77 грн., з яких:
- 25113348,82 грн. заборгованості по наданих послугах;
- 313012,77 грн. 3% річних;
- 1140863,56 грн. інфляційних;
- 3817229,20 грн. пені;
- 1757934,42 грн. штрафу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.09.2011 р. у справі № 32/70 позов задоволено частково, стягнуто з Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь Житомирського орендного підприємства теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго» 25 113 348 (двадцять п'ять мільйонів сто тринадцять тисяч триста сорок вісім) грн. 82 коп. -основного боргу, 1 140 863 (один мільйон сто сорок тисяч вісімсот шістдесят три) грн., 56 коп. -інфляційних втрат, 313 012 (триста тринадцять тисяч дванадцять) грн. 77 коп. -3% річних, держмито в розмірі 21165 (двадцять одну тисячу сто шістдесят п'ять) грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 195 (сто дев'яносто п'ять) грн. 88 коп. В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовлено.
ДК «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна» не погодилось з вказаним рішенням господарського суду м. Києва та подало на нього апеляційну скаргу, в якій просило суд апеляційної інстанції скасувати рішення та прийняти нове рішення про відмову у позові повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми процесуального та матеріального права.
Зокрема апелянт стверджує про те, що вимоги щодо стягнення заборгованості за надані послуги з переробки природного газу та транспортування теплової енергії за спірними договорами позивач пред'явив з пропуском строку позовної давності.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив суд рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.
ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» є правонаступником реорганізованого ДК «Газ-тепло» НАК «Нафтогаз України».
Між сторонами було укладено договори про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 01.10.2005 за № 17/05-421 та 29.09.2006 за № 17/06-1106 (далі -договори), відповідно до умов яких позивач зобов'язався за завданням відповідача виконувати роботу, а саме: здійснювати послуги з переробки природного газу в готову продукцію відповідно до технічних умов та транспортування такої до споживачів , а відповідач зобов'язався прийняти готову продукцію та оплатити позивачу виконану роботу з надання послуг з переробки природного газу в готову продукцію та її транспортування до споживачів.
Готова продукція (вироблена теплова енергія) є власністю відповідача та на баланс позивача не передається ( п.1.3 договору).
Відповідно до розділу 8 договорів сторони погодили, що відповідач передає позивачу природний газ для виробництва готової продукції в обсягах, визначених п.1.3 договорів. Відповідач зобов'язаний прийняти від позивача готову продукцію, вироблену з використанням природного газу, з додержанням умов цього договору. Відповідач сплачує позивачу вартість отриманих послуг в розмірі та порядку, встановленому цим договором згідно з актом, вказаним у п.9.1 договорів.
Згідно з договором про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 17/05-421 від 01.10.2005 позивач надав послуг з переробки природного газу, поставленого дочірнім підприємством «Газ -тепло», та транспортування теплової енергії вартістю 35 903 075, 20 грн., що підтверджується актами виконаних робіт, копії яких наявні в матеріалах справи, дані акти підписані та завірені печатками обох підприємств.
В свою чергу, за договором № 17/06-1106 від 29.09.2006р. позивачем надано послуг з переробки поставленого відповідачем природного газу та транспортування теплової енергії на суму 1 190 951, 42 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № 10 П/1106 від 31.10.2006р.
Проте в порушення умов договорів відповідач за отримані послуги розрахувався частково, внаслідок чого у останнього перед позивачем утворився борг на загальну суму 25 113 348,82 грн.
Згідно зі ст.ст. 14,526 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) між сторонами у справі виникли цивільні права та обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.
Згідно зі ст. 173 ЦК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримати від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п.9.2.1 договорів сторони погодили, що грошові кошти, зазначені в п.9.2 договору, перераховуються відповідачем позивачу з грошових коштів, отриманих від реалізації готової продукції за договором комісії.
Згідно з п.9.1 договорів сторони погодили, що підставою для розрахунків за отримані послуги звітного місяця є підписаний сторонами акт виконаних робіт за формою, встановленою в додатках до договорів.
Таким чином, умовами договорів передбачено, що підставою для розрахунків за надані послуги з переробки природного газу та транспортування теплової енергії є підписані акти виконаних робіт.
Щодо умов договорів № 17/05-421 від 01.10.2005 та № 17/06-1106 від 29.09.2006 (п.9.2) про перерахування відповідачем позивачу грошових коштів з поточних рахунків, відкритих на виконання умов договорів комісії, відповідно до алгоритму розподілу грошових коштів, погодженого сторонами в додатках до цих договорів, суд зазначає, що така умова договорів стосувалась виключно порядку розподілу між сторонами тих коштів, які надійшли і не позбавляла відповідача обов'язку розрахуватись з позивачем за надані послуги в повному обсязі.
Матеріали справи містять акти виконаних робіт, проте доказів проведення оплати відповідачем таких до суду не надано.
Суд зазначає, що сторонами не встановлений строк виконання зобов'язання, тому 08.12.2009 позивач звернувся до відповідача з заявою (вих.. № 7882/16) щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 25 113 348,82 грн.
Листом № 54/14-186-5750 від 18.12.2009 відповідач повернув позивачу вказану заяву без розгляду, оскільки дебіторська та кредиторська заборгованості ДП «Газ -тепло»НАК «Нафтогаз України»були передані за передавальним актом активів та зобов'язань ДП «Газ -тепло»до правонаступника ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України».
Стаття 601 ЦК України передбачає припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог визначені положеннями ст. 602 ЦК України. Відповідно до положень даної статті не допускається зарахування зустрічних вимог, зокрема: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'ю або смертю, про стягнення аліментів, щодо довічного утримання (догляду), у разі спливу позовної давності, в інших випадках встановлених договором або законом.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. З приписів ст. 601 ЦК України вбачається, що зобов'язання може, але не повинно, припинятися за заявою однієї із сторін. Крім того, за змістом зобов'язального права, та на підставі ст.ст. 526-532 ЦК України у зв'язку зі ст. 601 ЦК України, можливо зробити висновок, що такий взаємозалік за заявою однієї із сторін може здійснюватися лише у разі згоди та відсутності заперечень на це іншої сторони.
Оскільки згоди відповідача на залік зустрічних вимог на суму 25 113 348,82 грн. позивачем не було отримано, 01.02.2011 ЖОПТМ «Житомиртеплокомуненерго»було вручено ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»вимогу-претензію про сплату заборгованості за договорами на надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 17/05-421 від 01.10.2005 та № 17/06-1106 від 29.09.2006 в розмірі 25 113 348,82 грн. та штрафних санкцій.
Листом № 31/10-1393 від 08.02.2011 відповідач повідомив позивача, що оскільки по кредиторській заборгованості ДП «Газ тепло», правонаступником якого є відповідач, сплинув строк позовної давності, заборгованість перед позивачем списана відповідно до акту на списання кредиторської та дебіторської заборгованості від 05.05.2010 № 89.
Як було зазначено вище, підставою для проведення розрахунків за надані послуги з переробки природного газу та транспортування теплової енергії є підписані сторонами акти виконаних робіт.
В силу ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
При цьому цивільним законодавством не встановлено форми, змісту та порядку пред'явлення кредитором вимоги до боржника.
Відповідно до абзацу 2 п.5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги. Перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Правило абзацу 2 ч.5 ст. 261 ЦК України застосовується з урахуванням ч.2 ст.530 ЦК України. Коли строк чи термін виконання зобов'язання не визначений або визначений моментом зажадання виконання, кредитор має право вимагати виконання зобов'язання в будь-який час. При цьому боржникові надається пільговий строк тривалістю 7 днів. Зі спливом цього строку починається перебіг строку позовної давності.
Як було встановлено, строк виконання відповідачем зобов'язання по оплаті послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії не визначений.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що направлений позивачем на адресу відповідача лист про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 25 113 348,82 грн. за вих. №7882/16 від 08.12.2009р., який отриманий останнім 14.12.2009, є способом проведення зарахування зустрічних вимог, строк виконання яких не встановлений. Також суд погоджується, що вимогу-претензію про сплату заборгованості № 447/16, отриману відповідачем 01.02.2011, можливо розглядати у розумінні ст. 53- ЦК України як пред'явлення вимоги щодо виконання зобов'язання.
З врахуванням строку для виконання відповідачем заявленої вимоги (7 днів), право на позов у позивача виникло з 08.02.2011, тобто з цієї дати було порушено право позивача на отримання оплати за надані послуги з переробки природного газу та транспортування теплової енергії.
Крім того судом встановлено, що згідно укладених між сторонами договорів, оплата послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії має здійснюватись за рахунок коштів, які, в свою чергу, надходять по договорах комісії від продажу даної теплової енергії.
Рішенням господарського суду Житомирської області у справі № 12/118 від 02.07.2009 р. захищено право відповідача по вказаних договорах щодо стягнення коштів з позивача, як поручителя, у розмірі 34 500 000,00 грн.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача оплати за надані послуги з переробки природного газу та транспортування теплової енергії за договором на надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 17/05-421 від 01.10.2005 та № 17/06-1106 від 29.09.2006 в сумі 25 113 348,82 грн. є такою, що заявлена у межах загального строку позовної давності , визначеного ст. 257 ЦК України та підлягає задоволенню.
Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати за надані послуги з переробки природного газу та транспортування теплової енергії з 09.02.2011, із врахуванням строку початку перебігу позовної давності, атому вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та штрафу підлягають задоволенню, з урахуванням зменшення позовних вимог, у розмірі 313 012,77 грн. -3% річних, 1 140 863,56 грн. -інфляційних втрат.
Позивач в своїх вимогах також просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 817 229,20 грн. та штраф у розмірі 1 757 934,42 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20% вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Таким чином, штрафні санкції у вигляді пені та штрафу можуть бути застосовані за наявності таких умов:
- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом;
- якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, , в яких хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту;
- якщо було допущено прострочення не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимога позивача про стягнення пені та штрафу не підлягає задоволенню, оскільки вказані санкції застосовуються у випадках прострочення виконання робіт, надання послуг, поставки продукції, а не за порушення з їх оплати.
За таких обставин господарським судом обґрунтовано здійснено часткове задоволення позовних вимог Житомирського орендного підприємства теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго».
У зв'язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду м. Києва 05.09.2011 року у справі № 32/70.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -
1. Рішення господарського суду м. Києва від 05.09.2011 року у справі № 32/70 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна» - без задоволення.
2. Справу №32/70 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді
21.10.11 (відправлено)