01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.10.2011 № 17/267
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
За участю представників:
Від позивача: Шкарбанов В.Г. - представник
Від відповідача: ОСОБА_1 - юрист
Від третьої особи -1: ОСОБА_2 - юрист
Від третьої особи -2: не з'явилися
Від третьої особи -3: не з'явилися
Від третьої особи -4:ОСОБА_3 - юрист
розглянувши апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Джерела»
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2011
у справі № 17/267
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Джерела»
до Київської міської державної адміністрації
треті особи 1) Публічне акціонерне товариство «Київенерго»
2) Київська міська рада
3) Головне управління державного казначейства України
4) Дарницька районна у міста Києві державна адміністрація
про стягнення 191354,60 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2011 у задоволенні позовних вимог Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Джерела» відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначив, що при винесенні даного рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, на підтвердження чого в своїй апеляційній скарзі виклав ряд обставин, які, на його думку, виступають підтвердженням правової позиції Позивача та спростовують правильність винесеного рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2011 порушено провадження у справі.
Через загальний відділ документообігу Київського апеляційного господарського суду надійшло пояснення від Головного управління державного казначейства України з проханням слухати справу за його відсутності, а про результати розгляду справи повідомити належним чином.
В судове засідання, призначене на 18.10.2011, повноважні представники Київської міської ради не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Враховуючи належне повідомлення представників Київської міської ради про час та місце розгляду справи, строк розгляду справи та беручи до уваги пояснення Головного управління державного казначейства України колегія суддів визнала за можливе розглядати справу за відсутності представників Київської міської ради та Головного управління державного казначейства України за наявними матеріалами справи.
Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників процесу, колегією встановлено наступне:
01.09.2003 між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Джерела» (далі - Позивач) та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (далі - Третя особа-1) укладено договір № 1310522 на постачання теплової енергії у гарячій воді для потреб опалення та гарячого водопостачання багатоквартирного будинку позивача по вул. Вишняківська, 13 у м. Києві (далі - Договір)
Відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2010 у справі № 42/276 з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Джерела» на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» підлягає стягненню 333182,78 грн. основного боргу за Договором в рахунок оплати спожитої з серпня 2007 року по липень 2010 року теплової енергії, 120896,46 грн. інфляційних витрат, 24396,89 грн. трьох процентів річних та судові витрати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2011 рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2010 залишено без змін.
В своїй апеляційній скарзі Позивач посилається на те, що ціни/тарифи на комунальні послуги для власників/мешканців квартир (Споживачів) та ціни/тарифи для їх виробництва відповідно до чинного законодавства України затверджуються розпорядженням Київської міської державної адміністрації та відповідно до ч. 4 ст. 31 ЗУ «Житлово-комунальні послуги» у разі затвердження цін/тарифів нижчими від розміру на їх виробництво, орган, що їх затвердив зобов'язаний відшкодувати з місцевого бюджету різницю в цінах/тарифах для Споживачів та виробників комунальних послуг. Позивач зазначає, що звернення до суду з позовом про відшкодування збитків є вимушеною мірою у зв'язку з прийнятим 12.10.2010 Господарським судом міста Києва рішення у справі № 42/276.
Позивач посилається на те, що згідно зі ст. 31 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» має право на відшкодування різниці між затвердженим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг з теплопостачання (гарячого водопостачання та центрального опалення), яке з січня 2008 року по травень 2010 року має сплатити Відповідач у вигляді субвенції в сумі 124 710,00 грн., та відшкодувати суму пільг та субсидій, що становить 14 305,69 грн.
Серед наявних в матеріалах справи доказів, наданих Позивачем на підтвердження наявності підстав для стягнення з Відповідача спірної суми, містяться зведені трьохсторонні акти звірки нарахувань за фактично поставлений обсяг холодної води на підігрів та теплової енергії для потреб гарячого водопостачання між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Джерела», теплопостачальною організацією Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» та водопостачальною організацією ВАТ «АК «Київводоканал» за період з січня 2008 року по серпень 2010 року.
Нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не передбачено, що підставою для отримання та визначення розміру відшкодування різниці між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг є складання зведених тристоронніх актів та зведених актів, на які Позивач посилається як на доказ законності і обґрунтованості його позовних вимог.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Згідно з визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виробник - це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово- комунальні послуги; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Частиною 4 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.
Частиною 5 цієї статті встановлено, що видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, фінансуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.
Відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді.
Згідно з ч. 6 ст. 191 Господарського кодексу України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов'язані надати цим суб'єктам дотацію відповідно до закону.
Проте, Позивач не відноситься до кола осіб, які відповідно до ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» мають право на відшкодування з місцевого бюджету втрат, пов'язаних із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку.
В позовній заяві Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Джерела» зазначало, що саме з причин того, що нарахування за спожиту гарячу воду власникам/мешканцям проводиться в кубічних метрах, а обсяг теплової енергії, яка використовується для створення цієї гарячої води в Гігакалоріях виникає різниця між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на ці послуги. Саме на основі цього, за твердженням Позивача, у відповідача перед ним виникла заборгованість.
Як свідчать матеріали даної справи, представником виконавчого органу Київської міської ради надано відзив, відповідно до якого останній повністю заперечує позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Джерела», вважаючи їх необґрунтованими. Свою правову позицію Відповідач обґрунтовує наступним.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно з законодавством. Згідно статті 5 цього закону, до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, інших центральних органів виконавчої влади у сфері житлово-комунальних послуг належить розроблення в межах повноважень системи нормативно-правових актів щодо формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), стандартів, нормативів, норм, порядків та правил у сфері житлово-комунальних послуг.
Засади діяльності ПАТ «Київенерго» в сфері виробництва, транспортування, постачання теплової енергії перш за все визначаються Законом України «Про теплопостачання», постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією» (далі - постанова № 1198) та іншими нормативно- правовими документами. Законом України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі - продажу. Таким чином, теплова енергія як товарна продукція (матеріальні ресурси) є одним із складових, що використовується в процесі виробництва/створення комунальних послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води.
Відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України від 05.03.2007 № 71 «Про затвердження Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж» тепловий пункт - спеціально обладнане приміщення, із якого здійснюється керування місцевими системами теплоспоживання (опаленням, гарячим водопостачанням, вентиляцією, технологічним навантаженням). У ньому відбувається трансформація параметрів теплоносія за видами споживання тепла, облік тепла тощо.
Таким чином, межа, на якій здійснюється продаж теплової енергії споживачу, є межа, де закінчується система теплопостачання і починається система теплоспоживання. Оскільки в тепловому пункті відбувається трансформація (зміна, перетворення виду, форми, істотних властивостей) теплоносія за видами споживання, то саме на вході у тепловий пункт знаходиться точка продажу теплової енергії. І саме починаючи з теплообмінників (бойлерів) закінчується сфера дії Закону України «Про теплопостачання» і починається сфера дії Закону України «Про житлово-комунальні послуги». При цьому, тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал). Отже, відповідно до діючого законодавства, теплопостачальна організація здійснює продаж теплової енергії (Гкал) споживачу, який використовує цю теплову енергію на підставі договору.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», що регулює відносини між виконавцями та споживачами, визначено, що централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщенням квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання. Централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання.
Посилаючись в своїх пояснення на ряд нормативно-правових актів Відповідач спростовує твердження Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Джерела» про те, що надання комунальних послуг з постачання гарячої води споживачам необхідно обліковувати в Гкал, а не куб.м.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна особа має довести ті обставини, на які вона послалася як на підставу своїх вимог та заперечень.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено наявності у позивача правових підстав для їх стягнення.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Дослідивши всебічно та об'єктивно матеріали справи, заслухавши та прийнявши до уваги пояснення учасників процесу, суд зазначає, що в даному випадку Позивачем не доведено, що Відповідачем порушені його законні права та охоронювані законом інтереси, тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2011 у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта у зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Джерела» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2011 у справі № 17/267 залишити без змін.
Матеріали справи № 17/267 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді