01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.10.2011 № 18/137
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від Прокуратури Шепляєвої В.С. (дов. від 10.02.2011 р.
від позивача ОСОБА_1 (дов. № 220/89/д від
11.01.2011 р.)
від відповідача ОСОБА_2. (дов. від 03.10.2011 р.)
ОСОБА_3 (дов. № 2 від 03.10.2011 р.)
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
«Горал»
на рішення
господарського суду м. Києва
від 23.06.2011 р.
у справі № 18/137 (суддя Мандриченко О.В.)
за позовом Заступника військового прокурора Центрального
регіону України в інтересах держави в особі
Міністерства оборони України (далі Міністерство)
до Товариства з обмеженою відповідальністю
«Горал» (далі ТОВ «Горал»)
про стягнення 1 220 118,03 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 23.06.2011 р. по справі № 18/137 позов задоволено частково : з ТОВ «Горал» стягнуто на користь Міністерства 853 499, 00 грн. неустойки (пені) 0,5 % від обсягу непоставлених (недопоставлених) товарів за кожен день прострочення, 302 708 грн. штрафу 7 % за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів, а також стягнуто в дохід Державного бюджету України 11 562,07 грн. державного мита та 11,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено, тощо.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що місцевим судом при прийнятті судового рішення безпідставно застосовано положення ч. 2 ст. 231 ГК України, оскільки п. 7.2.1 договору передбачено іншу відповідальність тощо.
В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю за наведених в скарзі підстав.
Представники прокуратури та позивача доводи скарги заперечили, просили не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне й обґрунтоване залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню за таких обставин.
Так, 06.04.2011 р. Заступник військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ «Горал» про стягнення 853 499,00 грн. штрафу (пені), 8 240,04 грн. 3 % річних та 302 708,00 грн. штрафу. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 10.12.2011 р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 249/6/10 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти (далі Договір), за умовами п. 1.1 якого відповідач (за договором учасник) зобов'язався в 2010 році поставити для потреб позивача (за договором замовника) устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне згідно специфікації (додаток № 1), а позивач - прийняти продукцію та оплатити її в асортименті, кількості, у строки та за цінами на підставі специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору. Відповідач за видатковими накладними № РН-000510 від 29.12.2010 р., № РН-000513 від 30.12.2010 р., № РН-0002 від 12.01.2011 р., № РН-0040 від 22.02.2011 р., №№ РН-0010, РН-0012 від 25.01.2011 р., № РН-0047 від 10.03.2011 р. здійснив поставку продукції, яку прийнято вантажоотримувачем позивача - військовою частиною А1952, про що складено комісійні акти прийому медичного майна № 8 від 30.12.2010 р. на суму 9 117 400,00 грн., № 3 від 17.01.2011 р. на суму 6 240 000,00 грн., № 4 від 18.01.2011р. на суму 2 568 000,00 грн., № 7 від 25.01.2011р. на суму 1 317 800,00 грн., № 8 від 25.01.2011р. на суму 418 500,00 грн., № 10 від 23.02.2011р. на суму 3 766 400,00 грн., № 11 від 11.03.2011р. на суму 558 000,00 грн., всього на суму 23 986 100,00 грн. Поставку продукції здійснено повністю, однак з порушенням строку поставки продукції за актами № 7 від 25.01.2011 р., № 8 від 25.01.2011 р. № 10 від 23.02.2011 р. та № 11 від 11.03.2011 р.. Таким чином, заступник прокурора просив на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України стягнути з відповідача 853 499,00 грн. штрафу (пені) та 302 708,00 грн. 7 % штрафу, а також на підставі ст. 625 ЦК України 8 240,04 грн. 3 % річних тощо.
Позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, своєї думки по справі не висловили, жодних пояснень не надали.
Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представника прокуратури, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані ним письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 853 499, 00 грн. неустойки (пені) 0,5 % від обсягу непоставлених (недопоставлених) товарів за кожен день прострочення, 302 708 грн. штрафу 7 % за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів, а відтак їх задовольнив, в решті позовних вимог відмовив.
Так, задовольняючи позов, вважаючи передбачену п. 7.2.1 Договору неустойку за своєю фактичною правовою природою пенею (тобто договором передбачено інше), місцевий дійшов висновку, що до відповідача слід застосовувати : за прострочення поставки продукції за актами прийому медичного майна № 7 від 25.01.2011р., № 8 від 25.01.2011р., № 10 від 23.02.2011р., № 11 від 11.03.2011р. - неустойку (пеню) в розмірі 0,5% за кожен день прострочення; за прострочення поставки продукції понад тридцять днів за актами прийому медичного майна № 10 від 23.02.2011 р., № 11 від 11.03.2011 р. - штраф в розмірі 7% вартості майна, поставленого з прострочення. Одночасно перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок місцевий суд вважав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки (пені) в розмірі 853 499,00 грн. та штрафу в розмірі 302 708,00 грн..
Відмовляючи в позові в частині стягнення 8 240,04 грн. 3 % річних, місцевий суд вважав, що продукцію відповідачем поставлено в повному обсязі, однак з частковим порушенням строку поставки, тобто відповідачем прострочено виконання негрошового зобов'язання, ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність за прострочення виконання саме грошового зобов'язання. Тому відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення з відповідача 3% річних тощо.
Апеляційний суд не погоджується з висновками місцевого суду щодо задоволення позовних вимог.
Так, як вірно встановлено місцевим судом поставку продукції здійснено повністю,це підтверджується актами № 7 від 25.01.2011р., № 8 від 25.01.2011р. № 10 від 23.02.2011р. та № 11 від 11.03.2011р., однак з порушенням строків поставки продукції. Наведені обставини не заперечуються відповідачем
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ст. 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк.
У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Одночасно чинним законодавством й зокрема ч. 2 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі порушення господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків відповідної вартості.
Виходячи із положень цієї норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачео договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги на підставі наведених положень закону, місцевий суд допустився помилки й не взяв до уваги, що відповідальність передбачено укладеним між сторонами Договором. Прокуратурою здійснено невірний розрахунок пені, адже на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України нараховано пеню в розмірі 0,5 % від вартості непоставлених товарів за кожен день прострочення.
Так, п. 7.2. Договору встановлено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі продукції за бюджетні кошти учасник сплачує замовнику штраф в розмірі 0,1 % від обсягу непоставлених (недопоставлених) товарів за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен прострочений день поставки.
Додатковою угодою № 1 до Договору від 22.12.2010 р. його доповнено п. 7.2.1 наступного змісту: у разі неподання учасником документів, що підтверджують фактичне постачання продукції у термін до 18.01.2011р., відповідач повертає позивачу залишок невикористаних коштів, що були отримані у якості попередньої оплати, на реєстраційний рахунок позивача та сплачує штраф у розмірі 0,5% від обсягу непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, але не менше подвійної облікової ставки НБУ.
Таким чином, сторонами Договору встановлено відповідальність, зокрема: застосування пені у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань учасником по поставці товару та неподанню учасником документів, що підтверджують фактичне постачання продукції.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення ним зобов'язання. Штрафом є неустойка, яка обчислюється в відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, яка обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як вище згадувалось, апеляційним судом встановлено, що відповідачем порушено зобов'язання за Договором й несвоєчасно поставлено товар. Тому безпідставним є застосування до відповідача на підставі п.п. 7.2., 7.2.1 Договору неустойки у вигляді пені - у відповідача перед позивачем відсутнє грошове зобов'язання.
За таких обставин, апеляційний суд вважає висновки місцевого суду помилковими, а позовні вимоги в частині стягнення неустойки (пені) в розмірі 853 499,00 грн. та штрафу в розмірі 302 708,00 грн. безпідставними. Одночасно апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду щодо відмови у стягненні з відповідача 3 % річних як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи.
Тому, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого суду - скасуванню в частині задоволених позовних вимог з прийняттям в цій частині нового - про відмову в позові повністю.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Горал» задовольнити, рішення господарського суду м. Києва від 23.06.2011 р. по справі № 18/137- скасувати в частині задоволених позовних вимог.
Прийняти в цій частині нове рішення: в позові Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Горал» про стягнення 853 499, 00 грн. неустойки (пені) та 302 708,00 грн. штрафу відмовити повністю.
В решті рішення господарського суду м. Києва від 23.06.2011 р. по справі № 18/137 залишити без змін.
Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Горал» (04123, м. Київ, вул. Їжакевича, 1/24, літ. А; ідентифікаційний код 32668448) 5 781 (п'ять тисяч сімсот вісімдесят одну) грн. 04 коп. державного мита за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Матеріали справи № 18/137 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя
Судді
20.10.11 (відправлено)