01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.10.2011 № 18/120
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів:
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_1 - за дов. від 02.06.2011
від відповідача ОСОБА_2 - за дов. № 02-05/1712 від 15.07.2011
розглянувши апеляційну скаргу Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика»
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2011
у справі № 18/120 (суддя Мандриченко О.В.)
за позовом Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика»
до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету
України
про визнання недійсним рішення № 31 Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 487/16-р-02-06-11 від 13.04.2011
Державне геофізичне підприємство «Укргеофізика» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення № 31 Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.04.2011 у справі № 487/16-р-02-06-11, крім того стягнути з відповідача 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.07.2011 у справі № 18/120 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Вищезазначене рішення господарського суду мотивовано тим, що позовні вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне геофізичне підприємство «Укргеофізика» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2011 у справі № 18/120 та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необ'єктивним через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, фактичним обставинам, дійсним матеріалам справи та чинному законодавству, крім того, прийнято з порушенням норм процесуального законодавства.
Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду вважає законним, обґрунтованим та просить залишити його без змін.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:
13.04.2011 Адміністративною колегією Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було прийнято рішення № 31 у справі № 487/16-р-02-06-11 «Про вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» в особі відокремленого підрозділу Київської геофізичної розвідувальної експедиції та накладення штрафу», відповідно до якого:
- визнано, що Державне геофізичне підприємство «Укргеофізика» в особі відокремленого підрозділу Київської геофізичної розвідувальної експедиції за результатом діяльності протягом 2008-2009 років, січня - грудня 2010 року є таким, що займає монопольне становище на ринку житлово-комунальних послуг, в межах власних мереж та зони обслуговування експедиції в с. Горенка із часткою 100%, відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме, у зазначений період експедиція не мала жодного конкурента на ринку постачання теплової енергії в с. Горенка по вул. Лісній, в будинках №№ 1, 3, 5, 9;
- визнано дії Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» в особі відокремленого підрозділу Київської геофізичної розвідувальної експедиції, що полягають у наданні послуг з постачання теплової енергії в с. Горенка по вул. Лісній, в будинках №№ 1, 3, 5, 9 за тарифами, на які вона не отримала відповідного висновку Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме, зловживання монопольним становищем на ринку постачання теплової енергії в с. Горенка по вул. Лісній, в будинках №№ 1, 3, 5, 9, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку, що визначене частиною 1 статті 13 зазначеного Закону;
- визнано бездіяльність Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» в особі відокремленого підрозділу Київської геофізичної розвідувальної експедиції, що полягає у не оприлюдненні відомостей про зміну тарифів з централізованого теплопостачання для споживачів, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме, зловживанням монопольним становищем на ринку постачання теплової енергії в с. Горенка по вул. Лісній, в будинках №№ 1, 3, 5, 9, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яка була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку, що визначене частиною 1 статті 13 зазначеного Закону;
- за порушення, вказане у пункті 2 рішення, на Державне геофізичне підприємство «Укргеофізика» в особі відокремленого підрозділу Київської геофізичної розвідувальної експедиції накладений штраф у розмірі 5 000,00 грн.;
- за порушення, вказане у пункті 3 рішення, на Державне геофізичне підприємство «Укргеофізика» в особі відокремленого підрозділу Київської геофізичної розвідувальної експедиції накладений штраф у розмірі 5 000,00 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Статтею 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується, зокрема, на принципі регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей.
Частиною 1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Згідно частин 2, 3 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Частиною 1 статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:
- визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;
- визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;
- примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;
- накладення штрафу;
- блокування цінних паперів;
- усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
- скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону;
- оприлюднення відповідачем за власні кошти офіційної інформації Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення стосовно рішення, прийнятого у справі про порушення, в тому числі опублікування рішень у повному обсязі (за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою територіального відділення інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), у строк і спосіб, визначені цим рішенням або законодавством;
- закриття провадження у справі.
Як вбачається з рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.04.2011 № 31, Державним геофізичним підприємством «Укргеофізика» в особі відокремленого підрозділу Київської геофізичної розвідувальної експедиції було здійснено порушено статті 13 та пункту 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Відповідно до пункту 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Прийняте рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.04.2011 № 31 стосується виключно Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» в особі Київської геофізичної розвідувальної експедиції, відповідно породжує обов'язки лише для позивача, якому даний акт адресований.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.
Оспорюване позивачем рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.04.2011 № 31 прийняте у межах визначеним законом повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.
Відповідно до листа Горенської сільської ради від 14.10.2010 № 802/7 Київська геофізична розвідувальна експедиція Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» є виконавцем на житлово-комунальні послуги на житлові будинку в с. Горенка по вул. Лісній, №№ 1, 3, 5, 9.
Рішенням виконавчого комітету Горенської сільської ради від 19.04.2007 № 30/7 Київській геофізичній розвідувальній експедиції Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» погоджено тарифи на житлово-комунальні послуги в будинках № 1 та № 9 по вул. Лісній с. Горенка, а саме:
- квартирна плата - 1,08 грн. за 1 кв.м.;
- опалення - 1,44 грн. за 1 кв.м.;
- холодне водопостачання при наявності лічильника - 2,54 грн. за 1 куб.м.;
- холодне водопостачання - 13,99 грн. за 1 особу;
- гаряче водопостачання при наявності лічильника - 9,60 грн. за 1 куб.м.;
- гаряче водопостачання - 33,75 грн. за 1 особу.
Рішенням виконавчого комітету Горенської сільської ради від 17.09.2010 № 52/5 Київській геофізичній розвідувальній експедиції Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» погоджено тарифи на житлово-комунальні послуги в будинках № 1 та № 9 по вул. Лісній с. Горенка, а саме:
- квартирна плата - 1,69 грн. за 1 кв.м.;
- опалення - 2,38 грн. за 1 кв.м.;
- холодне водопостачання при наявності лічильника - 2,87 грн. за 1 куб.м.;
- холодне водопостачання - 16,61 грн. за 1 особу;
- гаряче водопостачання при наявності лічильника - 11,75 грн. за 1 куб.м.;
- гаряче водопостачання - 47,92 грн. за 1 особу.
Таким чином, Київська геофізична розвідувальна експедиція Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» протягом 2008 -2009 років, січня - грудня 2010 року здійснила зміну вартості тарифів відповідно до рішень виконавчого комітету Горенської сільської ради про погодження тарифів за сплату житлово-комунальних послуг № 30/7 від 19.04.2007 та № 52/5 від 17.09.2010 без отримання висновків Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат на послуги з теплопостачання.
Згідно статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України; виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів; органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Відповідно до пункту 121 Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 № 955, висновок щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням теплової енергії, наданням послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, надається Державною інспекцією з контролю за цінами або її територіальними органами в порядку, встановленому Мінекономіки.
Порядок формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 № 955, визначає механізм формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії підприємствами сфери теплопостачання та надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води.
Крім того, частиною 5 статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів повідомлення споживачів про зміну вартості житлово-комунальних послуг відповідно до частини 5 статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання позивача на те, що таке повідомлення було здійснене шляхом розміщення оголошень на будинках та обговорення серед мешканців не підтверджено жодними засобами доказування.
Відповідачем на адресу позивача був направлений лист вих. № 50/ж-02/06 від 15.03.2011 з попередніми висновками у справі, в якому зазначалося, що позивач має право у десятиденний строк з дня отримання подання надати до відповідача письмові пропозиції або зауваження, у разі їх наявності.
Як вбачається з листа позивача вих. № 01-98 від 30.03.2011, останній повідомив відповідача про те, що розрахунки Київської геофізичної розвідувальної експедиції обґрунтованих фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням теплової енергії на послуги з централізованого опалення, знаходиться на розгляді в Державній інспекції з контролю за цінами в Київській області та просив не виносити на розгляд адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України матеріали справи № 487/16-р-02-06-11 до одержання висновку з Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області.
Також листом Горенської сільської ради від 04.05.2011 вих. № 558/7, відповідача було повідомлено про те, що рішення виконавчого комітету Горенської сільської ради № 52/5 від 17.10.2010 «Про погодження нових тарифів за сплату житлово-комунальних послуги в будинках № 1 та № 9 по вул. Лісній с. Горенка» скасовано, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Горенської сільської ради від 28.04.2011 № 35.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.04.2011 № 31 прийнято відповідно до норм чинного законодавства України, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не ґрунтуються за законодавстві, не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга позивача - Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2011 у справі № 18/120 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2011 у справі № 18/120 залишити без змін.
Матеріали справи № 18/120 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя
Судді