01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.10.2011 № 1/150
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Борисенко І.В.
суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства
„Українська екологічна страхова компанія”
на рішення Господарського суду м. Києва
від 24.06.2011
у справі № 1/150 (суддя Мельник В.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства
„Страхова група „ТАС”
до Приватного акціонерного товариства
„Українська екологічна страхова компанія”
про стягнення 35 099,80 грн.
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_1. - дов. № ГО-10/297 від 29.12.2010
від відповідача не з'явився
Приватне акціонерне товариство „Страхова група „ТАС ” (надалі - позивач) в травні 2011 року звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства „Українська екологічна страхова компанія” (надалі - відповідач, апелянт) про стягнення 35 099,80 грн. відшкодування в порядку регресу матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.06.2011 у справі № 1/150 позов задоволено; стягнуто Приватного акціонерного товариства „Українська екологічна страхова компанія” на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС” суму заборгованості в розмірі 35 099,80 грн. основного боргу (з урахуванням франшизи у розмірі 1 000,00 грн.), 351,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки позивачем (як страховиком) відповідно до страхового акту № 22276В/40/2010 від 11.10.2010 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 36 099,80 грн. Тому, відповідно до ст.27 Закону України „Про страхування” та ст.993 ЦК України, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, якою є відповідач (на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/7925359, укладеного з власником транспортного засобу) та сума відшкодування в порядку регресу, яку відповідач має відшкодувати позивачу складає 35 099,80 грн. (36 099,80 грн. - 1 000 грн. (франшиза за полісом) = 35 099,80 грн.).
Приватне акціонерне товариство „Українська екологічна страхова компанія”, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 402/11-1 від 01.08.2011, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 24.06.2011 у справі № 1/150 та припинити провадження у справі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого суду прийнято з порушенням норм матеріального права. Апелянт стверджує, що позивач не має права регресної вимоги до відповідача, оскільки позивач не є стороною за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та не є особою, яка постраждала внаслідок ДТП, а чинним законодавством не передбачено право регресу за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів страховика, який сплатив страхове відшкодування за майновим видом страхування.
Від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.
Представник апелянта (відповідача) в судове засідання не з'явився. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (поштове повідомлення № 35948 наявне в матеріалах справи). Будь-яких клопотань від апелянта до суду не надходило.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
З матеріалів справи встановлено, що 15.09.2010 року на проспекті Перемоги, 11 у м. Києві відбулося зіткнення автомобіля марки „Хонда Аккорд”, д.н. НОМЕР_1 (власником якого є ОСОБА_2.) під його керуванням із автомобілем марки „ЗАЗ ДЕУ”, д.н. НОМЕР_2 (власником якого є ОСОБА_3.) під керуванням останнього.
Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва № 3-11796/10 від 01.11.2010 (а.с.67) водій автомобіля марки „ЗАЗ ДЕУ” (д.н. НОМЕР_2) ОСОБА_3. був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Згідно довідки ДАІ в м. Києві (копія - а.с.66) внаслідок ДТП автомобілю марки „Хонда Аккорд” (д.н. НОМЕР_1) були завдані технічні пошкодження.
Автомобіль марки „Хонда Аккорд” (д.н. НОМЕР_1) на момент ДТП був застрахований у відповідності до договору добровільного комплексного страхування транспортного засобу ДКТЗ/21/44/48 № А 0072557 від 26.09.2009 (копія договору - а.с.12), укладеного між ЗАТ „Страхова група „ТАС” (як страховиком), правонаступником якого є позивач, та гр. ОСОБА_4. (як страхувальником).
Згідно з умовами вказаного Договору страхування одним із страхових випадків за цим договором є пошкодження чи знищення транспортного засобу внаслідок ДТП.
У відповідності до Звіту № 454 від 04.10.2010 про оцінку автомобіля марки «Honda Accord», д.н. НОМЕР_1, складеного ТОВ Український експертний центр «Експерт-Сервіс Авто» (копія - а.с.39), вартість матеріального збитку автомобіля марки „Хонда Аккорд” (д.н. НОМЕР_1) в результаті його пошкодження при ДТП складає 36 361,60 грн.
Згідно страхового акту № 22276В/40/2010 від 11.10.2010 (а.с.68) Приватним акціонерним товариством “Страхова група „ТАС” було прийнято рішення про виплату страхувальнику страхового відшкодування у розмірі 36 099,80 грн. (з врахуванням франшизи та витрат на автотоварознавче дослідження щодо визначення розміру збитку)
Позивачем, на виконання умов договору страхування ДКТЗ/21/44/48 № А 0072557 від 26.09.2009, згідно заяви страхувальника було сплачено на користь ОСОБА_4 на ремонт автомобіля „Хонда Аккорд” (д.н. НОМЕР_1) страхове відшкодування у розмірі 36 099,80 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 43747 від 12.10.2010 (а.с.70).
Автомобіль марки „ЗАЗ ДЕУ” (д.н. НОМЕР_2) на момент ДТП був застрахований у відповідності до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який оформлений полісом № ВЕ/7925359 (копія полісу - а.с.73), укладеним між ПАТ „Українська екологічна страхова компанія” (як страховиком) та ОСОБА_3., власником автомобіля марки „ЗАЗ ДЕУ” (д.н. НОМЕР_2), як страхувальником.
У зв'язку з цим позивач звернувся до відповідача з заявою № Г.08.0.0/158 від 01.03.2011 (копія - а.с.71) про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 36 099,80 грн., виплаченої позивачем власнику застрахованого автомобіля марки „Хонда Аккорд” (д.н. НОМЕР_1). До вимоги були долучені копії відповідних документів.
Вказана вимога була отримана відповідачем 09.03.2011 (що підтверджується підписом відповідальної особи ПАТ «Українська екологічна страхова компанія» на поштовому повідомленні - а.с.72) та залишена ним без відповіді та задоволення.
Судова колегія дійшла висновку, що місцевим судом підставно та обґрунтовано задоволено позовні вимоги з огляду на наступне.
Згідно ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно зі ст.27 Закону України „Про страхування” та ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України).
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України).
У відповідності до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З наведеної норми слідує, що вимоги до особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, щодо відшкодування шкоди можуть бути висунуті лише у випадку, коли страхова виплата (страхове відшкодування) не покриває повністю фактичного розміру завданої нею шкоди.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, між власником автомобіля марки „ЗАЗ ДЕУ” (д.н. НОМЕР_2) та Приватним акціонерним товариством “Українська екологічна страхова компанія” було укладено договір (поліс) № ВЕ/7925359 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відносно автомобіля марки „ЗАЗ ДЕУ” (д.н. НОМЕР_2).
Відповідно до Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та названого договору (полісу) обов'язкового страхування № ВЕ/7925359 ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000,00 гривень, франшиза - 1 000,00 грн.
Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 названого Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, на підставі ст.27 Закону України „Про страхування”, ст.ст. 993, 1194 ЦК України та наведених вище норм у позивача виникло право вимоги у порядку регресу (на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків) до відповідача, як до особи, яка на підставі полісу обов'язкового страхування є відповідальною за заподіяний збиток в межах ліміту відповідальності,.
Згідно ст.35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.
Відповідно до п.37.1 ст.37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування в порядку регресу в розмірі 35 099,80 грн. (36 099,80 грн. - 1 000 грн. (франшиза за полісом) = 35 099,80 грн.) є підставними, обґрунтованим та підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.
Доводи апелянта про те, що позивач не набув права регресного позову саме до відповідача, судовою колегією не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.
Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів” передбачений вичерпний перелік випадків, коли страховик у відповідності до цього закону відмовляє у відшкодуванні завданої шкоди.
Випадки, коли шкода не відшкодовується, передбачені статтею ст.32 названого закону, якою унормовано, що відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує:
32.1. шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону;
32.2. шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду;
32.3. шкоду, заподіяну життю та здоров'ю пасажирів, які знаходилися у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України «Про страхування»;
32.4. шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду;
32.5. шкоду, заподіяну при використанні забезпеченого транспортного засобу під час тренувальної поїздки чи для участі в офіційних змаганнях;
32.6. шкоду, яка прямо чи опосередковано викликана чи якій сприяли іонізуюча радіація, викликане довільним ядерним паливом радіоактивне отруєння, радіоактивна, токсична, вибухова чи в іншому відношенні небезпечна властивість довільної вибухової ядерної сполуки чи її ядерного компонента;
32.7. шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу;
32.8. шкоду, заподіяну пошкодженням або знищенням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди антикварних речей, виробів з коштовних металів, коштовного та напівкоштовного каміння, біжутерії, предметів релігійного культу, картин, рукописів, грошових знаків, цінних паперів, різного роду документів, філателістичних, нумізматичних та інших колекцій;
32.9. шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, якщо вона відбулася внаслідок масових заворушень і групових порушень громадського порядку, військових конфліктів, терористичних актів, стихійного лиха, вибуху боєприпасів, пожежі транспортного засобу, не пов'язаної з цією пригодою.
Відповідачем не наведено суду жодного з вищевказаних випадків, коли страховиком не відшкодовується шкода у відповідності до договору про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.
Доводи апелянта про те, що відповідно до ст.38 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів” передбачено виключний перелік випадків, коли виникає право у страховика та МТСБУ подати регресний позов, та умовами цього закону не передбачено право регресу одного страховика до іншого, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на наступне.
Згідно ст.27 Закону України „Про страхування” та ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
А ст.38 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів” (на яку посилається апелянт) не відноситься до даних правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, оскільки названою статтею Закону передбачено випадки, коли страховик за договором обов'язкового страхування (тобто, в даному випадку - відповідач) та МТСБУ після виплати страхового відшкодування вправі подати регресний позов до певних осіб, що вказані в цій нормі Закону.
За таких обставин апелянтом не наведено суду достатніх доводів та не надано належних та допустимих доказів, які б по суті спростовували висновки суду першої інстанції та доводили б помилковість оскаржуваного рішення.
Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 у справі № 1/150.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Українська екологічна страхова компанія” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 у справі № 1/150 за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС” до Приватного акціонерного товариства „Українська екологічна страхова компанія ” - без змін.
2. Матеріали справи № 1/150 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді