01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.10.2011 № 16/196-40/152-40/173
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
від позивача - Осока О.В.,
від відповідачів 1,2 - не з'явились,
від третьої особи - Астрюхін К.А.,
від третьої особи відповідача - не з'явився,
від прокурора - Івченко О.А.,
розглянувши апеляційні скарги Фонду державного майна України та Публічного акціонерного товариства „Лізингова компанія “Укртранслізинг” на рішення господарського суду м. Києва від 06.06.2011 (суддя Ковтун С.А.)
за позовом Фонду Державного майна України
до 1. Публічного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг"
2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.І.Т.Груп"
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору
Державна адміністрація залізничного транспорту України "Укрзалізниця"
третя особа на стороні відповідача-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології та інвестиції"
за участю Генеральної прокуратури України
про визнання недійсним рішення та визнання недійсним договорів.
Фонд державного майна України (позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства „Лізингова компанія „Укртранслізинг” (відповідача-1) та товариства з обмеженою відповідальністю „Л.І.Т. Груп” (відповідача-2) про визнання недійсним рішення наглядової ради відкритого акціонерного товариства „Лізингова компанія „Укртранслізинг” від 26.08.2004 щодо надання згоди на укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна; визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежилих приміщень №№ 52, 54 (в літ. Б), 54, 19 (в літ. В), нежилого будинку (літ. А) по вул. Щорса, 7/9 у м. Києві, укладених 29.11.2004; зобов'язати сторони даних договорів повернути один одному у натурі все, що вони одержали на виконання цих договорів (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.04.2005 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2005 рішення господарського суду міста Києва скасовано, позов задоволено повністю.
Постановою Вищого господарського суду від 05.10.2005 постанову Київського апеляційного господарського від 01.07.2005 скасовано, рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2005 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 24.01.2006 постанову Вищого господарського суду від 05.10.2005, постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2005 та рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2005 скасовано, а справу передано до господарського суду міста Києва на новий розгляд.
В подальшому позивач змінив предмет позову та просив визнати недійсним рішення, прийняте на засіданні наглядової ради відповідача-1 від 26.08.2004, визнати недійсними договори купівлі-продажу нежилих приміщень №№ 52, 54 (в літ. Б), 54, 19 (в літ В.), нежитлового будинку по вул. Щорса, 7/9 у місті Києві, укладені 29.11.2004, а також зобов'язати сторони повернути другій стороні все отримане за оспорюваними договорами.
Рішенням суду від 29.05.2008 у позові було відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.08.2008 рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відкрите акціонерне товариство „Лізингова компанія „Укртранслізинг” перейменовано у публічне акціонерне товариство „Лізингова компанія „Укртранслізінг”, у зв'язку з чим судом першої інстанції було здійснено заміну сторони у порядку ст. 25 ГПК України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2011 у справі № 16/196-40/152-40/173 позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення наглядової ради відкритого акціонерного товариства „Лізингова компанія „Укртранслізинг” від 26.08.2004 р., оформлене протоколом № 7, щодо надання згоди на укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Лізингова компанія “Укртранслізинг” в дохід Державного бюджету України 85,00 грн. державного мита та 118,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови Фонду державного майна України у задоволенні позовних вимог, в іншій частині - рішення залишити без змін.
Також, не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач-1 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 06.06.2011 в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2011 у складі колегії суддів: Моторний О.А. (головуючий), Андрієнко В.В., Вербицька О.В., прийнято до провадження апеляційні скарги та призначено їх розгляд на 23.08.2011.
Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/16 від 22.08.2011 у зв'язку відпустками суддів Андрієнка В.В. та Вербицької О.В., розгляд апеляційної скарги по даній справі було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Моторного О.А., суддів Кошіля В.В., Шапрана В.В. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 28 Закону України „Про судоустрій та статус суддів”.
У зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідачів та третьої особи на стороні відповідача2, ухвалою суду від 23.08.2011 розгляд справи було відкладено на 27.09.2011, а в судовому засіданні 27.09.2011 було оголошено перерву до 18.10.2011.
Прокурор, представники позивача та третьої особи в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі Фонду державного майна України, просили скасувати рішення суду від 06.06.2011, позовні вимоги - задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Фонд державного майна України на умовах договору від 21.07.2003 №3а/560 передав до статутного фонду ВАТ „Укртранслізинг” нежитлові приміщення № 52, 54 (в літ. Б), № 54, 19 (в літ.В) та нежитловий будинок по вул. Щорса, 7/9 у м. Києві. Передача приміщень оформлена актом від 01.04.2004.
Рішенням загальних зборів ВАТ „Укртранслізінг” від 30.01.2004 затверджено склад наглядової ради: ОСОБА_1 - від корпорації „Міжрегіональний Промисловий Союз” (далі - „МПС”), ОСОБА_2 - від Державної адміністрації залізничного транспорту України „Укрзалізниця”, ОСОБА_3 - від МПС, ОСОБА_4 - від Фонду державного майна України, ОСОБА_5 - від МПС.
30.04.2004 голова наглядової ради цінними листами повідомив членів наглядової ради про графік проведення засідань чергових наглядових рад ВАТ „Укртранслізінг”, зокрема 26.08.2004 з наступним порядком денним: Звіт голови правління. Надання голові правління згоди на укладення договорів.
26.08.2004 відбулося чергове засідання наглядової ради ВАТ „Укртранслізінг”, оформлене протоколом № 7, на якому присутні члени наглядової ради одностайно вирішили по питанню 2 надати згоду голові правління Товариства на укладення договору купівлі-продажу нерухомості, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 7/9, а саме: нежитлові приміщення № 52, 54 (в літ. Б) площею 241,60 кв.м, № 54, 19 (літ. В.) площею 120,70 кв.м. та нежитловий будинок адміністративна будівля площею 2928 кв.м..
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішення наглядової ради відповідача-1 прийняте в порушення вимог статуту товариства, у зв'язку з чим спірні правочини укладені головою правління з перевищенням повноважень, що зумовлює їх недійсність. Обґрунтовуючи вимогу про визнання недійсним рішення наглядової ради позивач посилається на порушення процедури скликання засідання наглядової ради, яке полягає в неповідомленні всіх її членів про збори, внаслідок чого на засідання біли присутні тільки 3 з 5 членів.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення щодо надання згоди на укладення договорів купівлі-продажу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, погоджується із вищенаведеним висновком суду, беручи до уваги наступне.
Відповідно п. 38 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» (далі -Постанови) учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов'язкові для виконання рішення.
Пунктом 39 Постанови передбачено, що рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред'явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства. Відповідачем за таким позовом є товариство.
При вирішенні спорів, пов'язаних з порядком скликання і роботи наглядової ради товариства, визначенням правомочності її засідання, необхідно застосовувати положення установчих документів товариства. У випадку їх неврегульованості в установчих документах застосовується аналогія закону в частині норм, що регулюють відповідні питання скликання та проведення загальних зборів товариства (обов'язковість повідомлення усіх членів наглядової ради про проведення засідання, надання інформації з питань порядку денного, правомочність, порядок прийняття рішення).
Згідно зі ст. 160 Цивільного кодексу України в акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства. Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради.
Відповідно до п.п. 8.1.3 - 8.3 статуту ВАТ „Укртранслізінг” з метою захисту інтересів акціонерів у Товаристві створюється наглядова рада, яка здійснює контроль за діяльністю правління Товариства. Наглядова рада є органом Товариства, який представляє інтереси акціонерів в перерві між проведенням загальних зборів. Наглядова рада Товариства формується шляхом делегування представників від акціонерів на строк 5 років у складі 5 осіб. Наглядова Рада діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами.
Пунктами 8.6.111 та 8.6.14 статуту передбачено, що до компетенції наглядової ради належить, зокрема, попереднє надання згоди голові правління на укладання договорів (угод) на суму, що перевищує 1 мільйон гривень, але не більше 50 (п'ятдесяти) відсотків розміру статутного капіталу Товариства, попереднє надання згоди голові правління на укладання незалежно від суми, договорів лізингу (оренди, найму) та договорів відчуження майна, яке знаходиться у лізингу (оренді, найму) або, яке внесено до статутного капіталу.
Відповідно до п. 2.1. Положення про наглядову раду, затвердженого рішенням загальних зборів Товариства від 30.01.2004 р. (далі - Положення), кількісний склад наглядової ради складає 5 членів.
Пунктами 4.3 і 4.4 цього Положення встановлено, що засідання наглядової ради скликає її голова шляхом письмового повідомлення, яке повинно бути направлене кожному членові ради не пізніше 5 календарних днів до дати їх проведення. Зміст повідомлення визначає голова наглядової ради, до компетенції якого входить формування порядку денного засідань. Таке повідомлення поштою або кур'єром направляється в письмовій формі кожному членові наглядової ради, повинно містити інформацію про дату, час, адресу, де проводитиметься засідання.
Пунктом 4.7 Положення передбачено, що голова наглядової ради за два дні до її засідання зобов'язаний надіслати членам ради письмове повідомлення про остаточний порядок денний засіданні наглядової ради.
Згідно з п. 4.10. Положення, наглядова рада має право приймати рішення, якщо на засіданні чисельність присутніх та відсутніх з поважних причин, які надали свою однозначну думку у письмовій формі згідно з цим Положенням складає більшість членів наглядової ради.
Колегією суддів встановлено, що повідомлення від 30.04.2004 № 19/2 про графік засідань наглядової ради у 2004 році не містить інформації про договори, надання згоди на укладення яких було предметом засідання, та не здійснено в строки, визначені п. 4.3 та п. 4.7 Положення, у зв'язку з чим апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, що його надсилання не може вважатись належним виконанням відповідачем-1 обов'язку щодо додержання порядку скликання наглядової ради.
Матеріали справи свідчать, що 29.11.2004 між відповідачем-1 (продавець) та відповідачем-2 (покупець) були укладені договори купівлі-продажу нежилих приміщень № 52, 54 (в літ. Б), № 54, 19 (в літ. В), нежилого будинку (літ. А) по вул. Щорса, 7/9 у місті Києві (далі -договори купівлі-продажу), посвідчені нотаріально та зареєстровані в реєстрі за №3981, 3982, 3983, а також зареєстровані в Державному реєстрі правочинів за № 311977, 312057, 312157. Загальна вартість майна склала 13167000,00 грн.
Позивач просив визнати укладені договори купівлі-продажу недійсними з підстав укладення їх за відсутності повноважень (недійсності згоди наглядової ради на їх відчуження).
Суд першої інстанції дійшов висновку, що укладені на підставі рішення Наглядової Ради договори не можуть бути визнані недійсними, оскільки п. 4.1.2 статуту товариства зазначено, що товариство може укладати від свого імені договори, тобто ВАТ „Лізингова компанія “Укртранслізинг” було наділено достатнім обсягом цивільної дієздатності для того, щоб вчиняти правочини, зокрема, укладати договори.
Однак, колегія суддів не може погодитися із вищенаведеними висновками суду першої інстанції, беручи до уваги наступне.
Відповідно до п.п. 2 ч. 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.
Стаття 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України.
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до п. 8.6.11, п. 8.6.14 статуту та п. 3.3.11, п. 3.3.14 Положення про Наглядову Раду ВАТ «ЛК «Укртранслізинг» до компетенції Наглядової Ради належить, зокрема, попереднє надання згоди Голові Правління на укладення договорів (угод) на суму, що перевищує 1 мільйон гривень, але не більше 50% розміру статутного капіталу товариства та на укладення незалежно від суми, договорів лізингу (оренди, найму) та договорів відчуження майна, яке знаходиться у лізингу (оренді, найму) або яке внесено до статутного капіталу.
При цьому в абзаці 5 ст. 46 Закону України «Про господарські товариства» зазначено, що питання, віднесені статутом акціонерного товариства до виключної компетенції наглядової ради акціонерного товариства, не можуть бути передані на вирішення виконавчих органів товариства.
Отже, з вказаної статті випливає, що Голова Правління не в праві одноособово без попередньої згоди Наглядової Ради товариства, приймати рішення щодо укладення договорів (угод) на суму, що перевищує 1 мільйон гривень, а також договорів відчуження майна, яке внесено до статутного капіталу. Недотримання цієї норми фактично свідчить про перевищення повноважень Головою Правління.
Так, відповідно до п. 38 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов'язкові для виконання рішення. Це відповідає також нормі статті 55 Конституції України.
Оскільки рішення, які приймаються Наглядовою Радою є обов'язковими для виконання, а також враховуючи те, що повноваження щодо погодження вказаних вище правочинів не можуть бути передані на вирішення виконавчих органів товариства, то колегія суддів погоджується з доводами Фонду Державного майна України, що Голова Правління не міг самостійно приймати рішення щодо відчуження майна вартістю, що перевищує 1 мільйон гривень, а також укладати договори на відчуження майна, яке внесено до статутного капіталу.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що спірні договори купівлі-продажу суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки ВАТ «ЛК «Укртранслізинг» ні статутом, ні законом не було наділено необхідним обсягом цивільної дієздатності щодо відчуження зазначеного майна та, відповідно, такі договори укладалися Головою Правління як представником ВАТ «ЛК «Укртранслізинг» із явним перевищенням повноважень та всупереч ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України, відповідно до якої юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Доводи, наведені ПАТ „Лізингова компанія “Укртранслізинг” в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що у задоволенні апеляційної скарги ПАТ „Лізингова компанія “Укртранслізинг” слід відмовити, апеляційну скаргу Фонду державного майна України - задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва від 06.06.2011 - змінити.
Керуючись ст. 49, ст. 101, п. 4 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Лізингова компанія “Укртранслізинг” залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Фонду державного майна України задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2011 у справі № 16/196-40/152-40/173 змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:
”Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним рішення наглядової ради Відкритого акціонерного товариства „Лізингова компанія “Укртранслізинг” від 26.08.2004, оформлене протоколом № 7, щодо надання згоди на укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень №№ 52, 54 (в літ. Б) по вул. Щорса, 7/9 у м. Києві, укладеного 29.11.2004 між Відкритим акціонерним товариством „Лізингова компанія „Укртранслізинг” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Л.І.Т. Груп”. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Л.І.Т. Груп” та Публічне акціонерне товариство „Лізингова компанія “Укртранслізинг” повернути один одному в натурі все, що вони одержали на виконання цього договору.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень №№ 54, 19 (в літ. В) по вул. Щорса, 7/9 у м. Києві, укладеного 29.11.2004 між Відкритим акціонерним товариством „Лізингова компанія „Укртранслізинг” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Л.І.Т. Груп”. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Л.І.Т. Груп” та Публічне акціонерне товариство „Лізингова компанія “Укртранслізинг” повернути один одному в натурі все, що вони одержали на виконання цього договору.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення (літ. А) по вул. Щорса, 7/9 у м. Києві, укладеного 29.11.2004 між Відкритим акціонерним товариством „Лізингова компанія „Укртранслізинг” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Л.І.Т. Груп”. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Л.І.Т. Груп” та Публічне акціонерне товариство „Лізингова компанія “Укртранслізинг” повернути один одному в натурі все, що вони одержали на виконання цього договору.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Лізингова компанія „Укртранслізинг” (юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 32-Г, офіс 8; фактична адреса: 01103, м. Київ, вул. Драгомирова, 7, оф. 120, код 30674235) в дохід Державного бюджету України 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”
Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Лізингова компанія “Укртранслізинг” (юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 32-Г, офіс 8; фактична адреса: 01103, м. Київ, вул. Драгомирова, 7, оф. 120, код 30674235) в дохід Державного бюджету України 42,50 грн. (сорок дві гривні 50 коп.) державного мита за розгляд апеляційної скарги.
Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи № 16/196-40/152-40/173 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді