01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
19.10.2011 № 05-5-42/8511
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від прокуратури: не з'явився;
від позивача: ОСОБА_1. - представник за дов. б/н від 10.08.2011р.;
від відповідача: ОСОБА_2 - представник за дов. від 13.10.2011р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Прокурора Дзержинського району м. Кривого Рогу
Дніпропетровської області
на ухвалу господарського суду м. Києва
від 28.07.2011р.
у справі № 05-5-42/8511 (суддя - Паламар П.І.)
за позовом Прокурора Дзержинського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грімальді»
про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 153 154,96 грн.
У липні 2011р. прокурор Дзержинського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та в особі Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грімальді» про стягнення заборгованості у розмірі 153 154,96 грн. за спожитий відповідачем природний газ та надані послуги з його транспортування.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.07.2011р. №05-5-42/8511 (суддя - Паламар П.І.) позовну заяву прокурора Дзержинського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з доданими до неї документами повернуто без розгляду.
Залишаючи позов без розгляду, місцевий господарський суд виходив з того, що спірні правовідносини виникли між ПАТ «Криворіжгаз» та ТОВ «Грімальді» у процесі здійснення ними господарської діяльності. При цьому, за висновком суду першої інстанції, прокурором заявив вимоги в інтересах ПАТ «Криворіжгаз», оскільки вимоги позову стосуються примусового виконання зобов'язань ТОВ «Грімальді» на користь ПАТ «Криворіжгаз».
Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. №3-рп/99, місцевий господарський суд вказав, що за змістом ст.2 ГПК України прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, уставнов, організацій, незалежно від їх підпорядкування і форм власності.
Відтак, господарський суд дійшов висновку, що спірні правовідносини не пов'язані із захистом інтересів держави та повернув позов без розгляду на підставі п.1 ст.63 ГПК України.
Не погоджуючись із мотивами винесеної ухвали та висновками місцевого господарського суду, прокурор Дзержинського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу господарського суду м. Києва від 28.07.2011р. №05-5-42/8511 скасувати, а позовну заяву направити на розгляд до суду першої інстанції.
У доводах апеляційного оскарження прокурор звертав увагу апеляційної інстанції на допущені місцевим господарським судом порушення норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 54, 63 ГПК України, і стверджував, що за змістом ч.1 ст.63 ГПК України позовна заява залишається без розгляду, якщо вона підписана особою, яка не має права її підписувати або особою, правове становище якої не вказано. Між тим, позов, поданий прокурором, підписано прокурором Дзержинського району м. Кривого Рогу, тобто, особою, зазначеною у ч.1 ст.54 ГПК України. Допущені порушення, вказував апелянт, призвели до винесення неправомірного судового рішення про повернення позову без розгляду, яке підлягає скасуванню.
Одночасно, у своїй апеляційній скарзі прокурор просив поновити пропущений строк на її подання, мотивуючи отриманням копії ухвали після закінчення встановленого ст.93 ГПК України п'ятиденного строку на її оскарження.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2011р. №05-5-42/8511 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Поляк О.І., Рудченко С.Г.) відновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 19.10.2011р.
У призначене судове засідання з'явилися представники сторін. Представник прокуратури процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив.
З огляду на належне повідомлення усіх учасників апеляційного провадження про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вирішила, що неявка представника прокуратури не перешкоджає розгляду апеляційної скарги у даній справі.
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційного оскарження, просив апеляційну скаргу прокурора задовольнити, а ухвалу місцевого господарського суду у даній справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Представник відповідача у судовому засіданні подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржений судовий акт залишити без змін з підстав, наведених у відзиві.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.5 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Звертаючись до господарського суду з позовом, прокурор зазначив, що звертається за захистом інтересів держави в особі Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», створеної відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998р. №747 і є акціонером ПАТ «Криворіжгаз», тому у даному випадку прокурор представляє інтереси держави в особі НАК «Нафтогаз України» в особі ПАТ «Криворіжгаз».
У прохальній частині позову, прокурор просив стягнути із відповідача на користь ПАТ «Криворіжгаз» 153 154,96 грн. заборгованості, з яких: 140 775,64 грн. основний борг, 5 347,25 грн. пеня, 1 494,28 грн. 3% річних та 5 537,79 грн. сума втрат від інфляції.
Повертаючи позовну заяву без розгляду, місцевий господарський суд виходив з того, що за змістом спірних правовідносин вбачається, що прокурором фактично заявлені вимоги в інтересах ПАТ «Криворіжгаз», а це, в свою чергу, суперечить приписам ст.2 ГПК України і правомочностях прокурора у господарському процесі.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Згідно з ч. 1 ст. 361 цього Закону представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
При цьому, в силу ч.2 ст.22 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Зміст поняття «державні інтереси» розглянуто в Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 8 квітня 1999 р.: державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
У п. 5 цього ж Рішення Конституційного Суду України зазначається, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Аналогічна правова позиція висловлена Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України у постанові від 22 лютого 2005р. у справі за позовом заступника прокурора Харківської області в інтересах Міністерства палива та енергетики в особі акціонерної компанії «Харківобленерго» до СТОВ ім. Г. С. Сковороди про стягнення 76 162,20 грн. заборгованості за понаддоговірне споживання електроенергії, та полягає в тому, що прокурор може бути представником сторони у справі тільки у випадку, коли цією стороною у справі є орган державної влади або орган місцевого самоврядування, наділені повноваженнями виконавчої влади. Якщо позов подано в інтересах самостійного суб'єкта господарювання, порушення провадження у такій справі є безпідставним
У своєму рішенні Конституційний Суд України зазначив, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.
З наведеного вбачається, що прокурор, звертаючись до господарського суду в інтересах держави в порядку ст.2 ГПК України, наділений правом підписувати позовні заяви та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені ГПК України, лише тоді, коли держава, в особі визначеного нею органу, є учасником спірних правовідносин.
Натомість, як вбачається із прохальної частини позовної заяви, заявлені прокурором вимоги стосуються саме ПАТ «Криворіжгаз», який є самостійним господарюючим суб'єктом і функції держави у спірних правовідносинах, пов'язаних із захистом її інтересів, не здійснює.
Отже, висновок місцевого господарського суду про повернення позовної заяви без розгляду на тій підставі, що вона підписана особою, яка не має права її підписувати, слід визнати вірним, адже він відповідає рішенню Конституційного Суду України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою посадове становище якої не вказано.
На підставі вищевикладеного, судова колегія не вбачає підстав для скасування ухвали місцевого господарського суду у даній справі, у зв'язку з чим апеляційна скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін.
Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 49, п.1 ч.1 ст.63, ст.ст. 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Прокурора Дзержинського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на ухвалу господарського суду м. Києва від 28.07.2011р. у справі №05-5-42/8511 залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від 28.07.2011р. у справі №05-5-42/8511 - без змін.
2. Матеріали справи №23/524 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий суддя
Судді