01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.09.2011 № 2/106
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів:
при секретарі:
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Банк «Контракт»
на рішення господарського суду міста Києва
від 26.07.2011 року
у справі № 2/106 (суддя - Домнічева І.О.)
за позовом публічного акціонерного товариства Банк «Контракт», м. Київ,
до 1. товариства з обмеженою відповідальністю «Українська група морепродуктів», м. Київ,
2. товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕГА ПРІМ», Дніпропетровська обл., м. Підгородне,
Про стягнення 157 862,86 грн.,
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність б/н від 05.01.2011 року);
від відповідачів: не з'явились;
Публічне акціонерне товариство Банк «Контракт» (надалі - ПАТ Банк «Контракт», позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Українська група морепродуктів» (надалі - ТОВ «Українська група морепродуктів», відповідач-1) та товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕГА ПРІМ» (надалі - ТОВ «ВЕГА ПРІМ», відповідач-2) про стягнення 157 862,86 грн. заборгованості за договором факторингу № 01/2011 від 17.01.2011 року, з яких: 153 569,32 грн. - боргу, 2 111,58 грн. - процентів згідно п.2.7.2. договору та 2 181,96 грн. - пені згідно п.7.4. договору.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року у справі № 2/106 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позивачем існування у відповідачів солідарної відповідальності по зобов'язанню сплатити заборгованість, нараховані проценти та штрафні санкції за договором факторингу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ПАТ Банк «Контракт» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційних доводів скаржник зазначає, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2011 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи призначено на 05.09.2011 року.
За наслідками судового засідання 05.09.2011 року розгляд справи було відкладено на 26.09.2011 року у зв'язку з неявкою представників відповідачів.
В судовому засіданні 26.09.2011 року представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив таку задовольнити повністю. Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги були належним чином повідомлені.
Враховуючи думку позивача, колегія суддів, порадившись, вважає за можливе здійснити перегляд рішення суду у даній справі у відсутність відповідачів.
26.09.2011 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - скасуванню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.01.2011 року між ПАТ Банк «Контракт» (в тексті договору - банк) та ТОВ «Українська група морепродуктів» (в тексті договору - клієнт) укладено договір факторингу № 01/2011, предметом якого є фінансування банком клієнта, шляхом надання грошових коштів клієнту на визначений строк та за плату під відступлення клієнтом банку прав грошових вимог, строк платежу за якими настав, а також прав вимог, які виникнуть в майбутньому (майбутні вимоги) (т.1 а.с.9-15).
У пункті 2.2. договору сторони визначили, що підставою для надання банком фінансування клієнту є надання клієнтом банку оформленого належним чином реєстру розрахункових документів, відповідно до форми, затвердженої банком та погодженої з клієнтом до підписання договору. Реєстр, який підписано уповноваженими представниками сторін вважається дійсним та прийнятим банком до факторингу відповідно до умов договору (т.1 а.с.17-19).
Згідно додатку № 1 до договору клієнт передав, а банк прийняв на факторингове обслуговування з правом регресу до клієнта право вимоги грошових коштів до дебітора - ТОВ «Вега Прім» щодо погашення заборгованості за договором поставки № ВП-30628 від 01.07.2009 року, укладеного між ТОВ «Українська група морепродуктів» (в тексті договору - постачальник) та ТОВ «Вега Прім» (в тексті договору - покупець), при цьому, сторонами встановлено ліміт дебітора - 220 000 грн., розмір фінансування - 90% (т.1 а.с.16, 158-167).
Загальна сума договору поставки, у відповідності до розділу 7, складає суму товару, отриманого за всіма накладними. Покупець проводить оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів з моменту поставки товару.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до реєстру переданих документів по угодах клієнтом було передано право фактору 138 накладних по договору поставки на загальну суму 170 632,54 грн., строк оплати яких настав. При цьому, банком встановлено суму фінансування клієнту по даним накладним в розмірі -153 569,32 грн. (т.1 а.с.20-157).
У відповідності до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
В частині 1 статті 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Матеріалами справи підтверджується, що предметом договору факторингу є право грошової вимоги, строк платежу за якою вже настав (наявна вимога), яка вважається придбаною банком 21.01.2011 року - з моменту підписання реєстру переданих розрахункових документів по договору поставки на суму 153 569,32 грн.
Так, судом першої інстанції встановлено, що банк виконав свої зобов'язання за договором факторингу в повному обсязі та, у відповідності до пункту 3.3. договору, перерахував на рахунок клієнта суму фінансування згідно реєстру в розмірі 153 569,32 грн., що підтверджується меморіальним ордером №.40308.326.348 від 21.01.2011 року та наданою позивачем випискою по особовому рахунку клієнта (т.1 а.с.171, т.2 а.с.2).
Згідно частини 1 статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він отримав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права вимоги факторові і в тому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Пунктом 2.4. договору факторингу передбачено право фактора самостійно повідомити дебітора про відступлення права вимоги грошових коштів за контрактом.
Реалізовуючи дане право, позивачем 10.02.2011 року було направлено на адресу ТОВ «Вега Прім» повідомлення № 021/07-452 про відступлення права грошової вимоги по договору поставки з вимогою погасити заборгованість в сумі 170 632,54 грн. протягом 1 робочого дня з моменту отримання боржником цього повідомлення. Вказане повідомлення було отримано представником дебітора 18.02.2011 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення, однак залишено без належного реагування та відповіді (т.1 а.с.172-175).
У випадку непогашення або неповного погашення дебітором простроченої грошової вимоги банк повідомляє клієнта про необхідність погашення грошової вимоги, шляхом направлення клієнту повідомлення про невиконання дебітором зобов'язань (п.4.2. договору факторингу).
У зв'язку з непогашенням заборгованості дебітором, фактор направив клієнту повідомлення про невиконання дебітором зобов'язань № 021/07-5/9-1, з вимогою погасити суму заборгованості -153 569,32 грн. та нараховані відсотки -2 111,58 грн. протягом 10 календарних днів з дати отримання даного повідомлення. Дане повідомлення було отримано представником відповідача-1 того ж дня, що вбачається з відмітки на ньому (т.1 а.с.178).
Місцевим господарським судом було встановлено, що а ні дебітором, а ні клієнтом не була перерахована заборгованість за договором поставки, на підставі чого позивачем було заявлено вимогу про солідарне стягнення з відповідачів спірної суми.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 3 статті 1081 ЦК України, клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Статтею 541 ЦК України визначено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.
Так, укладаючи договір факторингу, сторони передбачили відповідальність відповідача-1 за невиконання або неналежне виконання відповідачем-2 грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, погодивши розділ 4, яким передбачено право пред'явлення до регресу.
Пред'явлення до регресу - вимога банку до клієнта повернути отриману суму фінансування, або частину суми фінансування, несплачену дебітором по переданим банку клієнтом правам грошових вимог, збільшену на плату за користування грошовими коштами та на суму штрафів та пені, що передбачені умовами договору (п.4.1. договору факторингу).
У випадку регресного факторингу, клієнт несе відповідальність в повному обсязі перед банком за невиконання або неналежне виконання дебітором грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена банком клієнту до виконання (п.7.3. договору факторингу).
Таким чином, відступаючи право вимоги банку, клієнт прийняв на себе обов'язок виступити в якості солідарного боржника, по відношенню до виконання дебітором свого обов'язку перед позивачем.
Солідарна відповідальність відповідачів випливає також із положення пункту 6.1. договору факторингу, згідно якого слідує, що виконання зобов'язань клієнта за договором, як солідарного боржника по погашенню заборгованості за факторингом в разі несвоєчасної оплати дебітором за контрактом та виникнення простроченої заборгованості по факторингу, плати за факторингове обслуговування, штрафних санкцій забезпечується всім належним йому майном та порукою фізичних осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_3
З аналізу положень статті 543 ЦК України слідує, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
На переконання судової колегії, вирішуючи спір, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що позивач належними та допустимими доказами не довів існування у відповідачів солідарної відповідальності по зобов'язанню сплатити заборгованість за договором факторингу.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позовна вимога про солідарне стягнення з відповідачів основної суми заборгованості в розмірі 153 569,32 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 2.7.2. договору факторингу передбачено, що клієнт сплачує банку плату за користування грошовими коштами (в тексті договору - проценти) у розмірі 15 % річних без ПДВ, які нараховуються на суму фактично наданого фінансування клієнту, виходячи з дня надання фінансування до моменту повного погашення заборгованості, виходячи з кількості днів в році - 360.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність. У сфері господарювання, згідно частини 2 статті 217 та частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частина 4 статті 231 Господарського кодексу України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.4. договору факторингу передбачено, що у випадку виникнення будь-якої простроченої заборгованості клієнта перед банком за договором, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБ України від суми несвоєчасно сплачених коштів за період, протягом якого існувала така заборгованість.
Здійснивши перерахунок, судова колегія визначила, що з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню суми процентів та пені у заявлених позивачем розмірах: 2 111,58 грн. та 2 181,96 грн. відповідно.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
У відповідності до пунктів 1, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Зважаючи на обґрунтованість апеляційної скарги ПАТ Банк «Контракт» рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.
Керуючись статтями 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Банк «Контракт» на рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року у справі № 2/106 задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року у справі № 2/106 скасувати.
3. Прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Українська група морепродуктів» (02660, м. Київ, пр-т Визволителів, 7, пов.1, код ЄДРПОУ - 33344878) та товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕГА ПРІМ» (52000, Дніпропетровська обл., м. Підгородне, вул. Пушкіна, 6, код ЄДРПОУ - 33669196) солідарно на користь публічного акціонерного товариства Банк «Контракт» (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 58, код ЄДРПОУ - 19361746) грошові кошти за договором факторингу № 01/2011 від 17.01.2011 року у сумі 157 862,86 грн.(сто п'ятдесят сім тисяч вісімсот шістдесят дві грн. 86 коп.), з яких: 153 569,32 грн. (сто п'ятдесят три тисячі п'ятсот шістдесят дев'ять грн. 32 коп.) - боргу, 2 111,58 грн. (дві тисячі сто одинадцять грн. 58 коп.) - процентів та 2 181,96 грн. (дві тисячі сто вісімдесят одна грн. 96 коп.) - пені.
5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Українська група морепродуктів» (02660, м. Київ, пр-т Визволителів, 7, пов.1, код ЄДРПОУ - 33344878) на користь публічного акціонерного товариства Банк «Контракт» (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 58, код ЄДРПОУ - 19361746) 789,32 грн. (сімсот вісімдесят дев'ять грн. 32 коп.) - державного мита за розгляд справи місцевим господарським судом, 394,66 грн. (триста дев'яносто чотири грн. 66 коп.) - державного мита за розгляд справи апеляційним господарським судом та 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕГА ПРІМ» (52000, Дніпропетровська обл., м. Підгородне, вул. Пушкіна, 6, код ЄДРПОУ - 33669196) на користь публічного акціонерного товариства Банк «Контракт» (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 58, код ЄДРПОУ - 19361746) 789,32 грн. (сімсот вісімдесят дев'ять грн. 32 коп.) - державного мита за розгляд справи місцевим господарським судом, 394,66 грн. (триста дев'яносто чотири грн. 66 коп.) - державного мита за розгляд справи апеляційним господарським судом та 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
7. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ на виконання зазначеної постанови суду.
8. Матеріали справи № 2/106 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя
Судді