01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.09.2011 № 11/5026/446/2011
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коршун Н.М.
суддів:
за участю представників:
Від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю,
Від відповідача: Степенко В.А. - директор,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-ремонтне комунальне підприємство»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.04.2011 року
у справі № 11/5026/446/2011 (суддя: Довгань К.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-ремонтне комунальне підприємство»
про стягнення 265 522,25 грн.
У березні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-ремонтне комунальне підприємство» про стягнення 265 522,25 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення умов укладеного сторонами договору фінансового лізингу №LI445-11/07 від 16.11.2007р. не сплачує лізингові платежі, в результаті чого за ним утворилась заборгованість.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.04.2011р. позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що Позивачем було порушено умови Договору, а саме не проведення розрахунків з Лізингоодержувачем після реалізації предмета лізингу, та введено в оману суд, так як позивачем було подано позовну заяву про стягнення заборгованостей по сплаті поточних лізингових платежів, однак, при цьому він не вказує на те, що позивач отримав предмет лізингу згідно Акта вилучення предмета лізингу від 25.11.2008 року.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райфайзен Лізинг Аваль» (Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-ремонтне комунальне підприємство" (Відповідач) було укладено Договір фінансового лізингу № LI445-11/07, відповідно до умов п. 1.1 якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації, а лізингодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2 договору строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в Графіку платежів та не може бути менше одного року.
Пунктом 5.3 додатку № 4 до договору сторони узгодили, що у разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно. В цьому випадку лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.
21.08.2008р. відповідач передав, а позивач прийняв предмет лізингу, а саме сідловий тягач МАN ТGА 18.390, 2005р. випуску, що підтверджується актом приймання-передачі предмету лізингу (а.с. 15).
Частиною 1 ст. 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Пунктом 6.1. договору передбачено, що Лізингодавець має право достроково, в односторонньому порядку розірвати цей Договір та вилучити у Лізингоодержувача Предмет лізингу у безспірному порядку, зокрема, у випадку несплати лізингових платежів, прострочення яких становить більше 30 днів.
Вимоги цього пункту договору повністю відповідають нормам чинного законодавства, зокрема, згідно з ч.2 ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг» Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від Лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Крім того, п.4. ч. 1 ст.10 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлює, що Лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
Матеріали справи свідчать про те, що у відповідності з п. 10.2.1. Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до Договору) відповідачеві був направлений лист вих. №777-11/08 від 10.11.2008 року, в якому ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» повідомило Відповідача про відмову від Договору у зв'язку з існуванням заборгованості по лізинговим платежам, прострочення сплати якої становило понад 30 днів, та вимагало повернути Предмет лізингу (копія додається).
За невиконання умов договору позивач 25.11.2008р. вилучив у відповідача предмет лізингу.
Пунктом 6.4. договору сторони передбачили, що у разі припинення або розірвання цього Договору та/або вилучення Предмета лізингу всі витрати, пов'язані з вилученням Предмета лізингу та його подальшою реалізацією здійснюються за рахунок Лізингоодержувача або відшкодовуються Лізингодавцю Лізингоодержувачем в повному обсязі.
Згідно п. 10.3.2 додатку № 4 до договору, у випадку його дострокового припинення з підстав невиконання умов договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-ремонтне комунальне підприємство» повинно сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»: 1) комісію за дострокове припинення Договору в розмірі 2% від суми непогашеної вартості Предмету лізингу; 2) нараховані за Договором штрафні санкції (штраф, пеня); 3) суми, які відшкодовують витрати Лізингодавця та не були сплачені Лізингоодержувачем; 4) заборгованість по поточних лізингових платежах та нарахованих штрафних санкціях; 5) суму непогашеної вартості Предмету лізингу, зазначену в Графіку для лізингового періоду, в якому має місце дострокове припинення Договору, та змінену за визначеними в Договорі та додатками до нього (Графік, Загальні умови) правилами, які за розрахунками складають 265 522,25 грн., що підтверджується рахунком-фактурою позивача від 13.03.2009 р. № LI445-11/07/r.
В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положення даної статті кореспондуються з положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що Позивачем було порушено умови договору, а саме не проведення розрахунків з Лізингоодержувачем після реалізації предмета лізингу, та введено в оману суд, так як позивачем було подано позовну заяву про стягнення заборгованостей по сплаті поточних лізингових платежів та не вказано, що позивач отримав предмет лізингу згідно Акта вилучення предмета лізингу від 25.11.2008 р., оскільки, як свідчать матеріали справи, 11.11.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» та Малим підприємством «КАШТАК» укладено договір купівлі-продажу № PR1445-11/10-1, відповідно до якого було продано предмет лізингу, а саме сідловий тягач МАN ТGА 18.390, 2005 р. в., S/N-WMAH06ZZ15M00042, вартість якого відповідно до договору та Специфікації - 250 000,00грн.
Тобто, грошові кошти, отримані за продаж предмету лізингу, не перекривають розмір платежів - 265 522,25 грн., які повинен сплатити відповідач.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.
Враховуючи зазначене, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-ремонтне комунальне підприємство» на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.04.2011 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 12.04.2011 року у справі № 11/5026/446/2011 - без змін.
3. Матеріали справи № 11/5026/446/2011 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді