01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.10.2011 № 51/30
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Вербицької О.В.
суддів:
при секретарі:
за участю представників: позивача: ОСОБА_1, - представник за довіреністю № 185/10 від 23.12.2010 року;
відповідача: ОСОБА_2, - представник за довіреністю № Д 07/2011/04/21-10 від 21.04.2011 року;
третьої особи: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на рішення господарського суду міста Києва
від 08.08.2011 року
у справі № 51/30 (головуючий суддя - Пригунова А.Б., судді - Івченко А.М., Гулевець О.В.)
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київська міська державна адміністрація
про стягнення 12 811 239,51 грн.,
Рішенням господарського суду м. Києва від 08.08.2011 року у справі № 51/30 за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач, ДК «Газ України») до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (далі - відповідач, АЕК «Київенерго») за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Київська міська державна адміністрація (далі - третя особа, КМДА) про стягнення 12 811 239,51 грн. відмовлено у задоволені позову.
Не погоджуючись з рішенням суду, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги ДК «Газ України» задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що при прийнятті спірного рішення, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 року апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 45 хв. 18.10.2011 року.
26.09.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло доповнення до апеляційної скарги, де ДК «Газ України» просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 08.08.2011 року у справі № 51/30 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ДК «Газ України» задовольнити повністю.
18.10.2011 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явились представники позивача та відповідача. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, проте, був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, що підтверджується реєстром відправленої кореспонденції Київського апеляційного господарського суду та повідомленням про вручення поштового відправлення.
Оскільки третя особа була належним чином повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте не скористалася своїми правами, передбаченими ст.ст. 22, 27 ГПК України та виходячи з того, що явка не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника судового процесу, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 18.10.2011 року за відсутності представника третьої особи.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 31 грудня 2009 року між Дочірньою компанією “Газ України” НАК “Нафтогаз України” (далі -постачальник) та Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (далі - покупець) укладено договір № 06/09-2374 БО-41 поставки природного газу тепловими мережами АЕК “Київенерго” для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання (далі -договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався передати у власність покупцю для теплових мереж природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов'язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ (далі -газ) в обсязі, зазначеному у статті 2 даного договору.
Згідно з п. 11.1 договору, строк дії останнього набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2010 року, а в частині розрахунків за газ -до повного їх здійснення. Як було встановлено, сторонами в порядку п.п. 10.3, 10.4 та 11.2 останнього додатковою угодою № 1 від 09.04.2010 р. до договору строк дії договору в частині поставки газу встановлено з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року.
За умовами п. 2.1 договору, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 09.04.2010 р. до договору № 06/09-2374 БО-41 від 31.12.2009 р., позивач зобов'язався передати відповідачу в період з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2010 року газ в обсязі 85 485 тис. куб.м та з 01 травня 2010 року по 30 вересня 2010 року газ в обсязі до 11 949 тис. куб.м.
Статтею 5 договору № 06/09-2374 БО-41 від 31.12.2009 р. сторонами визначену ціну газу та тариф його транспортування. В свою чергу, ціна за 1000 куб.м природного газу встановлена у п. 5.1 договору та змінювалась згідно з додатковою угодою № 2 від 30.04.2010 р. до договору та додатковою угодою № 3 від 06.08.2010 р.
Загальна сума договору № 06/09-2374 БО-41 від 31.12.2009 р. згідно з п. 5.4 складається із сум вартості місячних поставок газу.
Згідно п. 4.4 договору, приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість.
Так, з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № 06/09-2374 БО-41 від 31.12.2009 р. позивачем протягом січня -вересня 2010 року здійснено передачу відповідачу природного газу на суму 251 691 126,87 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, а саме: від 31.01.2010 р. -на суму 84 210 584,90 грн., від 28.02.2010 р. -на суму 66 100 878,52 грн., 31.03.2010 р. -на суму 61 934 689,57 грн., від 30.04.2010 року -на суму 20 103 058,16 грн., 31.05.2010 року -на суму 500 545,92 грн., від 30 червня 2010 року -на суму 2 909 463,95 грн., від 31 липня 2010 року - на суму 2 059 208,75 грн., від 31 серпня 2010 року -на суму 1 802 960,64 грн., 30 вересня 2010 року -на суму 12 069 736,46 грн.
Відповідно до п. 6.1 договору оплата вартості газу згідно п. 5.1 договору проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.
Згідно з ч. 2 п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Отже, підписані сторонами акти передачі-приймання газу є підставою для завершення розрахунків відповідача з позивачем до 10 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки, і, відповідно, днем прострочення відповідачем розрахунків за наявності актів, вважається 11 число місяця, наступного за місяцем поставки.
У свою чергу, як вірно встановлено судом першої інстанції відповідачем умови договору також було виконано у повному обсязі шляхом оплати вартості всього отриманого газу, що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку АЕК "Київенерго" та платіжними дорученнями, проте така оплата здійснена з порушенням встановленого договором строку.
Пунктом 7.2 договору за невиконання умов п. 6.1 договору передбачено нарахування пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України на суму боргу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України(далі - ГК України).
Частиною 3 ст. 180 ГК України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було нараховано пеню за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за Договором в частині оплати вартості отриманого товару відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 258, 549-551 ЦК України та п. 7.2 договору. Розмір пені згідно наданого розрахунку становить 5 394 227,70 грн. Крім того, керуючись положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем було нараховано інфляційні втрати за лютий -жовтень 2010 року в розмірі 3 956 846,94 грн. та 3% річних в сумі 3 460 164,87 грн.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Слід зазначити, що відносини, які виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності, врегульовані Законом України «Про теплопостачання» (ст. 2 Закону).
Статтею 8 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених Законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.
Стаття 20 Закону України «Про теплопостачання» встановлює загальні засади формування тарифів на теплову енергію, згідно з якою тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.
Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.
У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.
Виходячи з п.п. 2 п. «а» ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» повноваження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в галузі тарифної політики пов'язані із встановленням або погодженням у порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на оплату теплової енергії, побутових, комунальних, транспортних та інших послуг.
В свою чергу, механізм формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії підприємствами сфери теплопостачання та надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 р. № 955.
Відповідно до п. 18. ч. 1 ст. 47 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» - джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2010 році є субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування. Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів витрачаються на заходи, передбачені рішенням про місцевий бюджет відповідно до законодавства.
Згідно зі ст. 90 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Надано право Кабінету Міністрів України здійснювати перерозподіл загального обсягу зазначеної субвенції між місцевими бюджетами виходячи з прийнятих рішень щодо проведення таких розрахунків.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2010 р. № 371 «Деякі питання покриття тимчасових касових розривів міського бюджету м. Києва» постановлено: погодитися з пропозицією Київської міськдержадміністрації щодо: отримання кредитів у фінансово-кредитних установах для покриття тимчасових касових розривів загального фонду міського бюджету м. Києва на загальну суму 2 млрд. гривень (далі - кредити) із строком погашення до кінця поточного року; Київській міськдержадміністрації забезпечити: погашення заборгованості з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, підприємствам, установам та організаціям, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, перед акціонерною енергетичною компанією "Київенерго" та відкритим акціонерним товариством "Київводоканал".
В наступному, постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 № 721 «Про проведення вексельних розрахунків з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію» затверджено Порядок видачі у 2010 році органами місцевого самоврядування в місті Києві векселів, їх обігу та погашення для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго", яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифами, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.
У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 18.08.2010 № 721 втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2010 р. № 371.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 № 721 Київська міська рада своїм рішенням від 25.08.2010 р. № 4/4816 «Про внесення змін до рішення Київради від 14.05.2010 № 793/4231 «Про бюджет міста Києва на 2010 рік» внесла зміни до затвердженого бюджету м. Києва на 2010 рік та доповнила його п. 73, згідно з яким вирішено оформити бюджетні зобов'язання міського бюджету міста Києва, які виникли у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади та/або органами місцевого самоврядування простими векселями в межах суми бюджетних зобов'язань, передбачених в міському бюджеті міста Києва на 2010 рік на цю мету, в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України "Про проведення вексельних розрахунків з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію" (п. 73.1). Доручено Головному управлінню палива, енергетики та енергозбереження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації): укласти з АЕК "Київенерго" та ЗАТ "ЕКОСТАНДАРТ" акти, в яких відобразити в тому числі об'єм відпущеної підприємствами теплової енергії, зобов'язання по яких передбачається оформити векселями (п. 73.2.1); виступати векселедавцем та укладати правочини, пов'язані з обслуговуванням та погашенням цих векселів (п. 73.2.2).
Крім того, вказаним рішенням встановлено, що векселі видаються на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" виключно в рахунок здійснення видатків на погашення заборгованості міського бюджету міста Києва з відшкодування різниці в тарифах за поставлену теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, підприємствам, установам та організаціям в межах бюджетних асигнувань, передбачених Головному управлінню палива, енергетики та енергозбереження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) цим рішенням (п. 73.3.1). В свою чергу, АЕК "Київенерго" забезпечує реалізацію цих векселів та перерахування коштів не пізніше наступного дня від їх отримання у розмірі сумарної номінальної вартості зазначених векселів на погашення заборгованості перед НАК "Нафтогаз України" за спожитий природний газ (п. 73.3.4).
Судом першої інстанції було вірно встановлено, що здійснення відповідачем розрахунків за договором № 06/09-2374 БО-41 від 31.12.2009 р. поза межами встановлених останнім строків обумовлене саме різницею в тарифах за поставлену теплову енергію, що вироблялась, транспортувалася та постачалася населенню, підприємствам, установам та організаціям, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування і на сплату яких державою перераховуються субвенції, в свою чергу, погашення заборгованості було здійснено бюджетними коштами шляхом проведення вексельних розрахунків з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію.
Крім того, судом також вірно було враховано, що 16.09.2010 р. між Київською міською державною адміністрацією, Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" та НАК «Нафтогаз України» укладено Меморандум про порозуміння між сторонами щодо забезпечення сталої роботи енергетичного комплексу м. Києва під час опалювального сезону. Відповідно до цього Меморандуму КМДА зобов'язалася забезпечити погашення заборгованості перед АЕК "Київенерго" з різниці в тарифах на теплову енергію із залученням бюджетних коштів. В свою чергу НАК «Нафтогаз України» зобов'язалася утримуватись від застосування штрафних та фінансових санкцій за порушення термінів та обсягів оплати природного газу, спожитого Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" на вироблення теплової енергії до 01.05.2010 р.
Отже, викладене засвідчує визнання сторонами, в тому числі і позивачем, що порушення строків оплати за газ відбувається не з вини АЕК "Київенерго", а оплата природного газу на вироблення теплової енергії здійснюється відповідно до особливого алгоритму проведення розрахунків на погашення заборгованості відповідача перед позивачем за рахунок бюджетних коштів.
Враховуючи вищевикладене, встановивши зміст правовідносин між сторонами щодо здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації теплової енергії та алгоритму проведення розрахунків на погашення заборгованості з різниці в тарифах, а також те, що регулювання механізму видачі у 2010 році органами місцевого самоврядування в м. Києві простих векселів для оформлення бюджетних зобов'язань бюджету м. Києва, які виникли у зв'язку з різницею фактичної вартості теплової енергії, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, підприємствам, установам та організаціям, з вартістю, обчисленою за тарифами, затвердженими або погодженими відповідними органами державної влади та/або органами місцевого самоврядування передбачено Порядком видачі у 2010 році органами місцевого самоврядування в м. Києві векселів, їх обігу та погашення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 721 від 18.08.2010 р., колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що підставою для перерахування коштів є укладений договір та наявність бюджетного фінансування, тобто фінансування цих розрахунків.
Відповідно до ч. 2 ст. 612 ЦК України - боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення .
Згідно з ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суду приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 3 956 846,94 грн. - інфляційних нарахувань та 3 460 164,87 грн. - 3 % річних оскільки, позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження наявності вини відповідача у несвоєчасному виконанні зобов'язань за договором.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На думку апеляційної інстанції Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" не доведено вимоги апеляційної скарги, отже, вона не підлягає задоволенню.
Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення у справі, судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
Рішення господарського суду м. Києва від 08.08.2011 року у справі № 51/30 за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Київська міська державна адміністрація про стягнення 12 811 239,51 грн. - залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"” - без задоволення.
Справу № 51/30 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді
19.10.11 (відправлено)