01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
19.10.2011 № 26/201
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Авдеєва П.В.
суддів:
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 - представники за довіреностями,
від відповідача: представник не з'явився,
від третьої особи 1: представник не з'явився,
від третьої особи 2: представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Вугілля України”
на рішення Господарського суду м.Києва від 14.07.2011 р.
по справі №26/201 (суддя Пінчук В.І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства „Центренерго” в особі Трипільської ТЕС
до Державного підприємства „Вугілля України”
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1.Державне підприємство „Торезантрацит”, 2.Товариство з обмеженою відповідальністю ЗФ „Донбаський збагачувальний комбінат”
про стягнення 9 097,44 грн.,
В червні 2011 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача збитків в розмірі 9097,44 грн., 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.07.2011р. у справі №26/201 позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається, зокрема, на те, що вантажовідправник, завантаживши вагони з вугіллям та склавши перевізні документи, передав їх ДАЗТ „Укрзалізниця” до перевезення, остання прийняла спірні вагони без зауважень, про що свідчать відбитки печатки станції Відправлення на залізничних накладних. Тобто, жодних порушень щодо завантаження вагонів без дотримання вантажопідйомності вагону залізницею зафіксовано не було. Умовами Договору не передбачено формування кожної окремої партії вугілля у точній відповідності до вантажопідйомності вагону. А також, відсутній обов'язок відповідача завантажувати вугілля рівномірно та нести відповідальність за його нерівномірне завантаження. Факт завантаження вугілля у відповідності до правил розміщення та кріплення вантажів свідчить відбиток ДАЗТ „Укрзалізниця” у графі 3 на звороті залізничної накладної.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі). Однак, відповідач та треті особи наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.12.2008р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути подану скаргу за відсутності представників відповідача та третіх осіб.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників позивача, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2010 року між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, був укладений договір поставки вугілля №01-10/1ЕН (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в цьому Договорі, а покупець, в свою чергу, приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених цим Договором.
Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих на піввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична стація призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів „Інкотермс” в редакції 2000 року. З урахуванням особливостей, передбачених цим Договором, та за реквізитами покупця, вказаними в Додатках до Договору.
Відповідно до п.2.2 Договору партія вугілля відвантажується після відбору об'єднання проби (згідно з ДТСУ 4096-2002), що засвідчується відповідним актом (згідно п. 6.4 ДСТУ 4083-2002). За результатами лабораторних випробувань об'єднаної проби оформляється посвідчення про якість вугілля в партії.
Згідно із п.2.4 Договору право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить після підписання між сторонами акту приймання-передачі вугілля.
Постачальник зобов'язаний поставити покупцеві на умовах цього Договору вугілля в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, погодженими Сторонами (п. 3.1.1 Договору).
Постачальник має право доручити виконання зобов'язання по поставці вугілля за договором третій особі - вуглеводному підприємству, особу якого сторони погодять у Додатках до Договору (п. 3.2.4 Договору).
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що на взаємовідносини сторін по постачанню та прийманню вугілля розповсюджуються вимоги Статуту залізниць України та нормативних актів, виданих відповідно до Статуту залізниць України.
Пунктом 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету України №457 від 06.04.1998 року, визначено, що основним перевізним документом є накладна, оформлена відповідно до цього Статуту, яка надається залізниці відправником разом із вантажем. Накладна є двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача.
Пунктом 24 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця має право перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Так, на виконання умов Договору було здійснено поставку вугілля за залізничною накладною №52956485 (вагон з вугіллям №68804608 та №68700152).
Відповідно до п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №344, відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які б забезпечували йому збереження на всьому шляху перевезення. Відповідно до параграфу 3 Технічних умов: “При размещении грузов на подвижном составе тележки вагонов должны бать заргужены равномерно”.
Згідно із ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційним актом або актами загальної форми, які складають залізничні станції.
Відповідно до ч. 3 Правил складання актів, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.2010 року за №165/3458, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності; один примірник акту загальної форми додається до перевізних документів, якими згідно Статуту залізниць України є накладні та інші залізничні документи на вантаж, а другий екземпляр залишається на станції, яка його склала.
04.11.2010р. залізничною станцією „Нижньодніпровський вузол” Придніпровської залізниці при перевірці маси вантажу у вагонах №68804608 та №68700152 було виявлено нерівномірне завантаження вагону, чим порушено п. 3 Технічних умов, п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення, про що складено акти загальної форми №1343 та №1344.
Суд першої інстанції зазначив, що з одержувача вантажу - Трипільської ТЕС ВАТ “Центренерго” було нараховано та списано з особового рахунку кошти за додаткові послуги за усунення нерівномірного завантаження в сумі 9 097,44 грн., що підтверджується накопичувальною карткою №08111731, №13111759 та переліком №0811, №1311.
Відповідно до матеріалів справи, Трипільська ТЕС є структурним підрозділом позивача та діє на підставі Положення, відповідно до п. 4.5 якого електростанції надано право від імені позивача укладати угоди, подавати, розглядати претензії та позови, бути позивачем і відповідачем у суді, господарському суді і інше. Керівник підприємства наділений правом підпису відповідних документів довіреністю позивача.
Позивачем надано докази оплати додаткових витрат, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань, в тому числі щодо дотримання п. 3.1.2 Договору та п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків. Аналогічна норма передбачена ст. 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Частиною 1 статті 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді відшкодування збитків є склад цивільного правопорушення, який складається з: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди, завданої такою поведінкою; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.
Відсутність одного із елементів складу цивільного правопорушення є підставою для звільнення особи від відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
За наведених обставин та враховуючи, що відповідач не довів належним чином відсутність своєї вини у порушенні правил завантаження вагонів, внаслідок чого позивачу було завдано збитків, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що загальний розмір збитків в сумі 9097,44 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.
Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судом першої інстанції дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Вугілля України” залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м.Києва від 14.07.2011р. по справі №26/201 залишити без змін.
3. Матеріали справи №26/201 повернути Господарському суду м.Києва.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді
19.10.11 (відправлено)