01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.10.2011 № 09/5026/781/2011
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - ОСОБА_1, адвокат згідно договору від 27.07.2011;
від відповідача - ОСОБА_2, адвокат згідно договору від 22.06.2011;
від третьої особи - не з'явився;
Розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.06.2011
у справі № 09/5026/781/2011 (суддя Купченко Н.М.)
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_5
про витребування майна із чужого незаконного володіння
Суть спору та апеляційної скарги:
На розгляд Господарського суду Черкаської області передано вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі-позивач) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі-відповідач) про повернення відповідачем позивачу майна, що перебуває у незаконному володінні відповідача, а саме: комплект обладнання для виробництва крупи із зернових культур КОПКЗП-2ДЛ - 2 шт., вальцьовий станок - 1 шт., зерноочисну машину - 1шт. (далі - спірне майно).
Як вбачається з матеріалів справи, 22 червня 2011 року, до господарського суду надійшла заява позивача про відмову від позову у зв'язку з продажем крупорушок, які є предметом позову, іншій особі, та у зв'язку з цим припинення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 червня 2011 року не прийнята відмова позивача від позову, відмовлено у задоволенні заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про відмову від позову та припинення провадження у справі
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.06.2011 у справі №09/5026/781/2011 у задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 відмовлено повністю.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем не доведено законних підстав для задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 22.06.2011 у справі №09/5026/781/2011, провадження по справі припинити у зв'язку з відмовою позивача від позову.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на порушення судом норм процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що відмова від позову не порушує права відповідача, а мотиви не прийняття відмови від позову є такими, що не грунтуються ні на процесуальному законі, ні на обставинах справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2011 у справі №09/5026/781/2011 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, судове засідання призначено на 06.09.2011.
Через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній заперечив доводи, викладені в апеляційній скарзі, зазначив, що судом правомірно не прийнята відмова позивача від позову та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2011 у зв'язку з зайнятістю судді Іваненко в розгляді інших справ, розгляд апеляційної скарги у даній справі було доручено колегії у складі: головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Тищенко О.В., Чорної Л.В.
У судове засідання 06.09.2011 з'явився представник позивача.
Відповідач та третя особа були повідомлені належним чином, відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75, про час та місце розгляду справи проте не забезпечили явку в судове засідання своїх представників. Відповідач на адресу суду направив клопотання про відкладення розгляду справи.
На підставі статті 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 05.10.2011.
В судове засідання 05.10.2011 з'явились представники позивача та відповідача. Представник третьої особи повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Розгляд справи було відкладено на 12.10.2011.
В судове засідання 12.10.2011 з'явились представники позивача та відповідача.
Від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.
Відповідно до приписів статті 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Судова колегія зазначає, що вищезазначене клопотання позивача не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не було обґрунтовано неможливості подання додаткових доказів до суду першої інстанції, а також, на вимогу апеляційного господарського суду, не було надано для огляду оригіналів документів, які позивач просив приєднати до матеріалів справ.
У судовому засіданні 12.10.2011 представник позивача повністю підтримав апеляційну скаргу, просив суд рішення Господарського суду Черкаської області у даній справі скасувати та припинити провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд,
Предметом спору у даній справі є витребування майна із чужого незаконного володіння.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до господарського суду звертаються, зокрема, фізичні особи-підприємці за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Господарський суд при розгляді справи з'ясовує наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, та у випадку встановлення факту порушення або оспорювання наявного у позивача права чи охоронюваного законом інтересу, ухвалює відповідне рішення про їх захист.
Витребування майна із чужого незаконного володіння є одним із способів захисту права власності.
Загальні способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а права власності - главою 29 цього Кодексу.
Статтею 387 ЦК України, на яку посилається позивач, як на правову підставу своїх вимог, встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Отже, позивачем за таким позовом може бути власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном. Відповідачем у такій справі виступає особа, що на момент подання позову, фактично володіє майном без підстав, передбачених законом або адміністративним актом чи договором, які відповідають вимогам закону.
Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. Об'єктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову.
Відповідно до статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Спірне майно, яке за доводами позивача, вибуло з її володіння і знаходиться у незаконному володінні відповідача, являється рухомим майном, яке використовується у сфері господарювання.
Статтею 133 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо) передбачених Цивільним кодексом України.
Згідно зі статтею 139 ГК України майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне значення, виробляється чи використовується у діяльності суб'єкта господарювання та відображається в їх балансі або враховуються у інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.
Статтею 145 ГК України встановлено, що майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображаються у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону. Суб'єкти господарювання зобов'язані на основі даних бухгалтерського обліку складати фінансову звітність за формами, передбаченими законодавством, проводити інвентаризацію належного їм майна для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, надавати фінансову звітність відповідно до вимог закону та їх установчих документів.
Звертаючись із таким позовом, відповідно до статті ЗЗ ГПК України, позивач зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі статтею 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При вирішенні спору про витребування майна із чужого незаконного володіння, власник повинен довести, що майно вибуло з його володіння чи володіння особи, якій майно було передане власником.
Докази, наявні в матеріалах справи, на які посилається позивач на підтвердження її права на майно, а саме:
- договір купівлі-продажу від 22 серпня 2000 року, укладений між ПНВКФ "Владібор" в особі директора ОСОБА_4, діючого на підставі Статуту підприємства (продавець за договором) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (покупець за договором, позивач у справі), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, який йому належить, а саме: комплект обладнання для виробництва круп із зернових культур КОПКЗП-2ДЛ - 1 шт., вальцьовий станок - 1 шт., зерноочисну машину - 1шт., а покупець зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його;
- договір кредитної лінії № 905/012-025 від 20 лютого 2002 року, укладений між позивачем та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та договір застави майна №Дз 1-905/012-025 від 22 лютого 2002 року, укладений в забезпечення виконання всіх зобов'язань позичальника (позивача у справі) по вказаному кредитному договору, згідно умов якого позивач передала в заставу Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" майно, у тому числі: комплект обладнання для виробництва круп із зернових культур КОПКЗП 2ДЛ, вальцьовий станок, зерноочисна машина, інвентарний номер - 1;
- кредитний договір № 87160938 від 18 травня 2004 року, укладений між позивачем та Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та договір застави майна №87160938 від 18 травня 2004 року в забезпечення виконань зобов'язань позичальника (позивача у справі) за вказаним кредитним договором, згідно умов якого предметом застави є рухоме майно, а саме: комплект обладнання для виробництва круп із зернових культур КОПКЗП 2ДП;
- договір купівлі-продажу основних засобів від 03 червня 2010 року, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, діючого на підставі свідоцтва (продавець за договором) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, діючої на підставі свідоцтва про реєстрацію (покупець за договором, позивач у справі), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця основний засіб, а саме: комплект обладнання для виробництва круп із зернових культур КОПКЗП-2ДЛ (крупорушка), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей основний засіб в порядку та в строки, встановлені договором (пункт 1.1.) -
не містять індивідуальних ознак лінії для виробництва круп із зернових культур КОПКЗК-2ДЛ, зокрема: відсутні дані про виробника лінії, рік його виробництва, складові лінії, технічні характеристики складових, індивідуальні номери машин (двигунів), місце, рік встановлення лінії, тощо.
Відповідно до загальнодоступної інформації про лінію для виробництва круп із зернових культур КОПКЗК-2ДЛ, таке обладнання має певний склад станків, машин, систем відповідних модифікацій, моделей, схему роботи, тощо.
Відсутність доказів стосовно індивідуальних ознак обладнання, документів на встановлення обладнання у приміщенні відповідача, виключає існування та належність позивачу індивідуально визначеного майна в натурі на момент подання позову та знаходження його у відповідача.
З наданих позивачем доказів вбачається, що у 2004 році вона була заставодавцем комплекту обладнання для виробництва круп із зернових культур КОПКЗК 2 ДП. Запис про реєстрацію застави дійсний до 17.05.2009. Документи про реєстрацію застави також не містять індивідуальних ознак вказаного обладнання.
Позивачем також не надано доказів, які б свідчили про наявність таких активів в її обліку та обов'язковій фінансовій звітності; відсутні докази про встановлення обладнання та фактичне використання його у господарській діяльності позивача.
Докази та доводи позивача не спростовують докази та доводи відповідача про наявність у відповідача аналогічної лінії для виробництва круп із зернових культур КОПКЗК-2ДЛ, а саме:
- договір № 1211 купівлі-продажу від 11 грудня 2007 року, укладений між приватним підприємством "Метекс" та відповідачем, згідно умов якого приватне підприємство "Метекс" зобов'язалось передати у власність відповідача комплект обладнання по виробництву крупи з зернових, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити дане обладнання; акт прийому-передачі обладнання по виробництву крупи з зернових від 11.12.2007, згідно з яким відповідно до договору №1211 від 11.12.2007 ОСОБА_4 прийняв від приватного підприємства "Метекс" комплект обладнання по виробництву крупи з зернових, яке знаходиться в стані, що потребує ремонту та доукомплектації, а саме: відсутні електродвигуни в кількості 2 шт., зерно шліфувальна машина, що потребує ремонту, відсутні комунікації енергозабезпечення, частково відсутні сита на сортувальній машині;
- договір купівлі-продажу від 15 червня 2007 року, укладений між КВЗП "Атесі" та відповідачем, згідно умов якого КВЗП "Атесі" продає, а відповідач купує комплект обладнання по переробці зернових (крупоцех); на підтвердження виконання зобов'язань за даним договором надані: акт прийому-передачі від 15 червня 2007 року, накладна від 15.06.2007 № 78, квитанція до прибуткового касового ордеру № 18 від 15.06.2007;
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що позивач не довела в установленому законом порядку з поданням належних та допустимих доказів стосовно того, що вона є власником індивідуально визначеного майна, вибуття цього майна від неї та фактичне володіння цим майном саме відповідачем.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом неправомірно відмовлено в прийнятті відмови від позову.
Відповідно до статті 78 ГПК України відмова позивача від позову викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються позивачем.
Згідно зі статтею 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Не приймаючи відмову позивача від позову Господарський суд Черкаської області зазначив, що відмова позивача від позову порушує права і охоронювані законом інтереси відповідача.
Право позивача на відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог, право відповідача на визнання позову є обмеженим, оскільки реалізується цими особами під контролем господарського суду. Згідно з зазначеною нормою господарський суд не приймає відмови позивача від позову, зменшення ним розміру позовних вимог, визнання відповідачем позову, якщо це суперечить закону або порушує права інших осіб. Як зазначається у пункті 3.7 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 25.02.92 р. N 01-6/244 "Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України", суддя, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову або зменшення позовних вимог та відповідача про визнання позову.
Зокрема, стаття 13 ЦК України встановлює межі здійснення цивільних прав:
цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства;
при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині;
не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах;
при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства;
не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, відмовляючись від позову, зазначила, що спірне майно, яке, за твердженням останньої, знаходиться у відповідача, було нею продане. Відповідач, в свою чергу, вважає такі дії незаконними, та такими, що порушують його права та інтереси.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено факту порушення прав позивача відповідачем, шляхом незаконного заволодіння майна, яке належить на праві власності позивачу.
Частиною 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України визначає, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень.
Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Черкаської області у даній справі, в зв'язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Черкаської областівід 22.06.2011 у справі №09/5026/781/2011 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 22.06.2011 у справі №09/5026/781/2011 залишити без змін.
3. Матеріали справи №09/5026/781/2011 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя
Судді
14.10.11 (відправлено)