01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.10.2011 № 27/302-53/219
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
за участю секретаря Карпюк О.С.
представників:
від позивача - ОСОБА_1 (дов. від 09.04.2011), Коранда О.М. - директор,
від відповідача - Дрозд В.П. - в.о. директора,
від третьої особи-1 - не з'явився,
від третьої особи-2 - не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства “Крона-парк”
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2011
у справі № 27/302-53/219 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Приватного підприємства “Крона-парк”
до Комунального підприємства “Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління”
третя особа 1. Товариство з обмеженою відповідальністю “Комодор”
2. Товариство з обмеженою відповідальністю “Стройфаза”
Про стягнення 145 510,88 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2009 у справі № 27/302, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2011 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління" на користь Приватного підприємства "Крона-Парк" суму 109 182 грн. боргу, 3% річних у розмірі 2 449,86 грн., 9 361,82 грн. інфляційних, на відповідача покладено судові витрати у розмірі 1 521,44 грн.
25.02.2011 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2009 у справі № 27/302 видано наказ, який був пред'явлений до примусового виконання до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2011 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2011, справу № 27/302 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.04.2011, наказ від 25.02.2011 був повернутий Господарському суду міста Києва з відміткою про часткове виконання. В примусовому порядку було стягнуто з відповідача на користь позивача 18121,24 грн. боргу.
При новому розгляді позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача борг в розмірі 109 182 грн. боргу, 3% річних у розмірі 7825,21 грн., 30853,05 грн. інфляційних, а всього 138266,22 грн. за вирахуванням 18121,24 грн., які стягнуті з відповідача в примусовому порядку. Також позивач просив покласти на відповідача судові витрати.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2011 у справі № 27/302-53/219 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 18.07.2011 в повному обсязі, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Ухвалами від 13.09.2011, 04.10.2011 зобов'язано Комунальне підприємство “Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління” надати Київському апеляційному господарському суду належним чином засвідчену копію договору № 40 від 01.09.2007, укладений між Комунальним підприємством “Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління” та Приватним підприємством “Крона-парк”, а в разі неможливості виконання вимог господарського суду - письмові пояснення із зазначенням причин та відповідних обставин.
Відповідач вимог апеляційного господарського суду не виконав, витребуваний договір не надав. В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що між сторонами було укладено лише один договір № 40 від 03.09.2007.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про причини неявки апеляційний господарський суд не повідомили. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третіх осіб.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між Комунальним підприємством "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління" (Замовник) і Приватним підприємством "Крона-Парк" (Субпідрядник) укладено договір № 40 від 03.09.2007р. (далі - Договір підряду), згідно умов якого Субпідрядник зобов'язався виконати комплекс підрядних робіт по будівництву протипожежної водойми на об'єкті виробництва виробничо-складського комплексу, розташованого в селі Калинівка Макарівського району Київської області, а Замовник зобов'язаний оплатити всі роботи протягом 3-х банківських днів після підписання сторонами актів приймання фактично виконаних робіт.
Пунктом 2.1 Договору підряду сторони визначили проектно-кошторисну вартість підрядних робіт на суму 146 886 грн.
Згідно п. 2.2 Договору підряду замовник здійснює передплату в розмірі 70% від загальної вартості робіт, що становить 102 820,20 грн. Остаточна вартість робіт, відповідно до п.2.3 договору здійснюється замовником протягом 3-х банківських днів після підписання сторонами актів прийому фактично виконаних робіт.
На виконання умов Договору підряду відповідач 05.09.2011 перерахував на користь позивача передоплату в розмірі 102820,20 грн., що підтверджується випискою з рахунка позивача.
Позивачем виконав підрядні роботи на загальну суму 102820,20 грн., що підтверджується підписаними сторонами актом № 40/1 виконаних підрядних робіт за вересень 2007 року на суму 30301,20 грн., актом № 40/2 виконаних підрядних робіт за грудень 2007 року на суму 72519,00 грн.
Крім того, 28.12.2007 позивач направив на адресу відповідача два примірники акту № 40/3 виконаних підрядних робіт за грудень 2007 року на суму 109182,00 грн., який повернувся відправникові.
16.12.2008 позивач направив відповідачу лист-претензію №33 разом з актом приймання виконаних підрядних робіт №40/3, з вимогою підписати акт та сплатити суму заборгованості у розмірі 109 182,00 грн. Претензія отримана представником відповідача 22.12.2008р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1334713.
Відповідно до п.4.2 договору підряду замовник протягом 5-ти банківських днів, з часу отримання акту виконаних підрядних робіт повинен передати субпідряднику підписаний акт виконаних робіт, або письмову мотивовану відмову від прийняття робіт.
У встановлений договором підряду строк, відповідач підписаного акту виконаних підрядних робіт не надав, не направив на адресу позивача мотивованої відмови від підписання акту.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частинами 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Частиною 7 зазначеної статті Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та їх оплатити.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, які нерозривно пов'язані з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом.
Відповідачем обов'язок щодо передачі субпідряднику письмової мотивованої відмови від прийняття робіт згідно умов п. 4. Договору підряду не виконав, доказів на підтвердження оплати виконаних робіт господарському суду не надав.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що виконані позивачем підрядні роботи згідно акту № 40/3 виконаних підрядних робіт за грудень 2007 року прийняті замовником та підлягають оплаті.
При цьому апеляційний суд враховує, що зазначений акт № 40/3 складений на підставі договору № 40 від 01.09.2007. Ухвалами Київського апеляційного господарського суду був витребуваний у відповідача договір № 40 від 01.09.2007, проте останній вимог суду не виконав, договір не надав, пояснивши, що між сторонами існували правовідносини лише на підставі одного Договору № 40 від 03.09.2007р. Таким чином, колегія суддів вважає зазначення договору № 40 від 01.09.2007 у акті № 40/3 виконаних підрядних робіт за грудень 2007 року технічною помилкою.
На зазначені обставини справи, суд першої інстанції помилково уваги не звернув, відповідних доказів та пояснень не витребував, обмежившись лише констатацією факту про відсутність договору № 40 від 01.09.2007 у матеріалах справи, що є порушенням ст. 43 ГПК України в частині обов'язку господарського суду оцінити подані сторонами докази та дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
У зв'язку з допущеними порушеннями норм процесуального права, судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про відсутність обов'язку відповідача оплатити виконані позивачем підрядні роботи в повному обсязі.
Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення, а якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами, ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі, якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, який набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.
Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис визначається твердим, якщо інше не встановлено договором, а зміни до такого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін, а у разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.
Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи.
З вбачається з актів, позивачем виконано підрядник робіт загальною вартістю 212 002,20 грн., в той час як за договором № 40 від 03.09.2007 визначена проектно-кошторисна вартість робіт на суму 146 886,00 грн.
Частина 3 статті 844 Цивільного кодексу України встановлює, що зміни до твердого кошторису можуть вноситися за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено договором.
Доказів на підтвердження погодження сторонами більшої вартості підрядних робіт позивачем не надано, а отже всі витрати у зв'язку з перевищенням кошторису покладаються на субпідрядника.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що замовник зобов'язаний оплатити підрядні роботи визначені як різниця між вартістю фактично виконаними роботами та встановленою договором проектно-кошторисною їх вартістю (212 002,20 - 146 886,00) в розмірі 65116,20 грн.
Отже, колегією суддів частково визнаються обґрунтованими позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 65116,20 грн., які підлягають задоволенню.
Крім суми основного боргу позивач просив стягнути з відповідача три відсотки річних та інфляційні за порушення строків виконання грошового зобов'язання за період з 06.01.2009 по 27.05.2011 на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог про стягнення суми основного боргу, частковому задоволенню підлягають і позовні вимоги про стягнення три відсотки річних та інфляційних.
За розрахунком апеляційного господарського суду за період січень 2009 року - травень 2011 року сума боргу з врахуванням інфляційних складає 84185,11 грн. (індекс інфляції 129,28 %). Інфляційне збільшення суми боргу дорівнює 19068,91 грн.
За період з 06 січня 2009 року - по 27 травня 2011 року три відсотки річних складають 4661,61 грн. за 871 день прострочки.
Відповідно до ст. 101 зазначеного Кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, а висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору та є беззаперечними підставами для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду з одночасним ухваленням нового у відповідності до вимог чинного матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, рішення місцевого господарського суду від 18.07.2011 підлягає скасуванню, а позов належить задовольнити частково з викладених у даній постанові підстав.
Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито покладається: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції та апеляційному господарському суді покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме на користь позивача підлягає стягненню з відповідача 888,47 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції, 5479,41 грн. витрат за проведення судової експертизи, 200,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 444,23 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд справи в апеляційному господарському суді, а всього 7012,91 грн.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Крона-парк” задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2011 у справі № 27/302-53/219 скасувати повністю.
3. Прийняти нове рішення.
4. Позов задовольнити частково.
5. Стягнути з Комунального підприємства “Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління” (04128, м. Київ, вул. Стеценка, 22, код 03333892) на користь Приватного підприємства “Крона-парк” (04128, м. Київ, вул. Туполєва, 15-б, кв. 20, код 31564330) 65116 (шістдесят п'ять тисяч сто шістнадцять) грн. 20 коп. заборгованості, 19068 (дев'ятнадцять тисяч шістдесят вісім) грн. 91 коп. інфляційних, 4661 (чотири тисячі шістсот шістдесят одна) грн. 61 коп. три відсотки річних та 7012 (сім тисяч дванадцять) грн. 91 коп. судових витрат.
6. В решті позову відмовити.
7. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.
8. Матеріали справи № 27/302-53/219 повернути Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді