01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.10.2011 № 51/163
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Новікова М.М.
суддів:
при секретарі:
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1 - дов. б/н від 26.05.2011
від відповідача: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Відмінна реклама”
на рішення господарського суду міста Києва
від 18.07.2011
у справі №51/163 (суддя Пригунова А.Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Відмінна реклама”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ностра Комунікація”
про стягнення 417910,70 грн.
В судовому засіданні 05.10.2011 оголошувалась перерва до 17.10.2011, у зв'язку з чим постанова приймається вказаною датою.
На розгляд господарського суду м. Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Відмінна реклама” (надалі - ТОВ „Відмінна реклама”, позивач, виконавець) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ностра Комунікація” (надалі - ТОВ „Ностра Комунікація”, відповідач, замовник) 347635,34 грн. основного боргу, 28961,00 грн. - пені, 31634,82 грн. - інфляційних нарахувань та 9679,54 - 3% річних.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2011 у справі №51/163 позовні вимоги задоволено частково: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ностра Комунікація” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Відмінна Реклама” заборгованість у розмірі 347635,34 грн., 3 476, 35 грн. - державного мита та 196, 31 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ „Відмінна реклама” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва у справі №51/163 від 18.07.2011 в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення штрафних санкцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій задовольнити.
Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що на думку апелянта, суд першої інстанції не надав належної оцінки всім доказам в їх сукупності, неповно встановив обставини справи, що обумовило неможливість надання їм належної юридичної оцінки та призвело до невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, поважних причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
28.12.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Відмінна Реклама” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ностра Комунікація” укладено договір про надання рекламних послуг (надалі - договір), за умовами якого позивач зобов'язався надавати послуги з розміщення в програмах телеканалу реклами, а відповідач - приймати їх та оплачувати.
Договір, відповідно до п. 9.1, набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх печатками та діє до 31.12.2010, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Пунктом 9.5. договору передбачено, що закінчення строку дії договору або його припинення незалежно від причин, не звільняє сторони від остаточних взаєморозрахунків.
Згідно з п. 1.5. договору засвідченням факту належного надання рекламних послуг за договором є акт наданих послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач на виконання умов договору про надання рекламних послуг від 28.12.2009 розміщував рекламу відповідача в програмах телеканалів відповідно до завдань відповідача, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт від 31.05.2010 на суму 175930,00 грн., від 30.06.2010 на суму 90375,00 грн., від 31.05.2010 на суму 44756,53 грн., від 30.06.2010 на суму 36573,81 грн., підписаними сторонами. Належним чином засвідченні копії вищевказаних актів долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із п. 4.2. договору оплата рекламних послуг здійснюється відповідачем шляхом попередньої оплати вартості рекламних послуг згідно з підписаними сторонами завданнями, на підставі виставлених рахунків, шляхом перерахування замовником на поточний рахунок виконавця відповідної суми впродовж трьох робочих днів з моменту виставлення рахунку.
Таким чином, умовами договору передбачено, що оплата рекламних послуг здійснюється на підставі виставлених рахунків.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рахунки на оплату рекламних послуг відповідачу надіслано разом з позовною заявою, про що свідчить фіскальний чек поштової установи №4055 від 30.04.2011 та опис вкладення у цінний лист.
Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, належних та допустимих доказів на підтвердження виконання ним грошових зобов'язань за договором про надання рекламних послуг від 28.12.2009.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані рекламні послуги у розмірі 347635, 34 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 6.4. договору встановлено, що у випадку порушення відповідачем строків оплати, він зобов'язаний на вимогу позивача сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення (від суми, оплата якої прострочена) за кожен день прострочення.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на те, що рахунки на оплату рекламних послуг на адресу відповідача було надіслано разом з позовною заявою, тобто 30.04.2011, та виходячи з положень п. 4.2. договору, зобов'язання щодо оплати рекламних послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю „Ностра Комунікація” виникли після отримання ним вказаних рахунків.
Разом з тим, з позовної заяви вбачається, що позивач нараховує пеню за період з 03.05.2010 по 11.08.2010, а інфляційні нарахування та 3% річних за період з 03.05.2010 по 26.04.2011.
З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних за вказаний ним період є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги про те, що у підписаних між позивачем та відповідачем актах наданих послуг сторони дійшли згоди, що відповідач зобов'язується оплатити виставлені позивачем рахунки, що, на думку позивача, свідчить про підтвердження відповідачем факту отримання відповідних рахунків, колегією суддів не приймаються, виходячи із наступного.
Як вбачається із вказаних актів здачі-прийому робіт та продукції, у них йдеться про зобов'язання відповідача оплатити рахунки №v0479/10, №v0533/10, №v0601/10, №v0697/10, тоді як до матеріалів справи в якості доказів заборгованості відповідача долучено рихунки-фактури №479/10 від 28.04.2010, №533/10 від 18.05.2010, №601/10 від 08.06.2010 та №697/10 від 07.07.2010, які були надіслані на адресу ТОВ „Ностра Комунікація” разом із позовною заявою.
Інших доказів надсилання рахунків відповідачеві матеріали справи не містять.
Крім того, рахунки-фактури №601/10 від 08.06.2010 та №697/10 від 07.07.2010 були складені вже після підписання актів здачі-прийому робіт від 31.05.2010 на суму 44756,53 грн. та від 30.06.2010 на суму 36573,81 грн., що унеможливлює їх отримання відповідачем на момент підписання вказаних актів.
Колегією суддів також не приймається до уваги посилання апелянта на п. 4.5 договору як на підставу настання строку оплати за надані послуги, виходячи з наступного.
Відповідно до вказаного пункту договору, остаточні взаєморозрахунки між сторонами мають бути проведені не пізніше 20-го числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були надані рекламні послуги, у відповідності з актами наданих послуг.
Поняття та порядок здійснення остаточних розрахунків міститься у п. 4.4 договору.
Так, пунктом 4.4.1 встановлено, що у випадку, якщо зафіксована сторонами в акті наданих послуг вартість рекламних послуг за звітний місяць перевищує суму попередньої оплати за відповідний місяць, замовник зобов'язаний здійснити доплату суми такого перевищення на підставі виставленого виконавцем рахунку.
Пунктом 4.4.2 визначено, що у разі, якщо зафіксована сторонами в акті наданих послуг вартість рекламних послуг за звітний місяць буде меншою за суму попередньої оплати, надлишок суми попередньої оплати за домовленістю сторін або зараховується як попередня оплата за рекламні послуги наступних періодів або повертається замовнику шляхом перерахування надлишкових коштів на його поточний рахунок.
Таким чином, із викладених вище положень договору вбачається, що остаточні розрахунки здійснюються лише у тих випадках, коли сума попередньої оплати за рекламні послуги не відповідає фактичній вартості наданих послуг.
Пункт 4.5 договору не може стосуватися порядку оплати рекламних послуг, оскільки такий порядок визначений пунктом 4.2 договору, який передбачає попередню оплату вартості рекламних послуг згідно з підписаними сторонами завданнями (а не актами наданих послуг, як це передбачено п. 4.5 договору) та на підставі виставлених рахунків, шляхом перерахування замовником на поточний рахунок виконавця відповідної суми впродовж трьох робочих днів з моменту виставлення рахунку.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Відмінна реклама” задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду м. Києва від 18.07.2011 у справі №51/163 має бути залишене без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Відмінна реклама” залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 18.07.2011 у справі №51/163 залишити без змін.
Матеріали справи №51/163 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді