01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.10.2011 № 51/19
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Новікова М.М.
суддів:
при секретарі:
за участю представників
від позивача: Судаков А.А. - генеральний директор
ОСОБА_1 - дов. №123 від 02.08.2011
від відповідача: ОСОБА_2 - дов. б/н від 01.04.2011
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Бриз -1”
на рішення Господарського суду м. Києва
від 23.03.2011
у справі №51/19 (суддя Пригунова А.Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Бриз -1”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Денман груп”
про звільнення нежитлового приміщення та стягнення 12600000 грн.
В судовому засіданні 05.10.2011 оголошувалась перерва до 17.10.2011, у зв'язку з чим постанова приймається вказаною датою.
На розгляд господарського суду м. Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Бриз -1” (надалі - ТОВ „Бриз -1”, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Денман груп” (надалі - ТОВ „Денман груп”, відповідач) про зобов'язання звільнити нежитлове приміщення, що знаходиться у м.Києві по вул. Фрунзе, 27 та стягнення 12600000, 00 грн. безпідставно отриманих доходів.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.03.2011 у справі №51/19 в задоволені позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ „Бриз-1” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 23.03.2011 у справі №51/19 частково, та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача 12600000, 00 грн. безпідставно отриманих доходів.
Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального процесуального права. На думку позивача, судом не досліджено фактів безпідставного використання майна відповідачем з метою отримання доходів, що призвело до неповного з'ясування та невідповідності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, у зв'язку з чим висновки, викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи.
Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.
Через загальний відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про залучення додаткових доказів.
Відповідно частини 1 ст. 101 ГПК України, додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Подане позивачем клопотання, не містить належного обґрунтування неможливості подання вказаних доказів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Більше того, представник відповідача у судовому засідання пояснив, що деякі із поданих до апеляційного суду доказів позивач не вважав за доцільне подавати до суду першої інстанції. Крім того, колегія суддів зазначає, що долучені до клопотання документів, які представник позивача подав до апеляційного суду в якості додаткових доказів, були наявні у нього під час розгляду справи судом першої інстанції і він не був позбавлений можливості надати їх під час вирішення спору місцевим господарським судом.
Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Рішенням Київської міської ради від 08.07.1999 №348/449 позивачеві було надано в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 25 років земельну ділянку площею 0, 28 га для будівництва та експлуатації готельно-офісного комплексу та в тимчасове короткострокове користування на умовах оренди строком на 2 роки земельну ділянку площею 0, 035 га для організації будівельних робіт по вул. Фрунзе, 25-27 у Подільському районі за рахунок земель міської забудови.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.11.2005 між позивачем та відповідачем був підписаний договір №1/11-05 оренди нежитлового приміщення, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийняти на умовах оренди в строкове платне користування нежитлове приміщення, яке знаходиться в м. Києві по вул. Фрунзе, буд. 27, загальною площею 2080,0 м. кв. для розміщення офісу, центру обслуговування -магазину непродовольчих товарів відповідача та розташування телекомунікаційного та іншого обладнання.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.03.2010 р. у справі №25/797 за позовом ТОВ „Бриз-1” до ТОВ „Денман Груп” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Астеліт” про зобов'язання звільнити приміщення та стягнення 173752, 91 грн. та за зустрічним позовом ТОВ „Денман Груп” до ТОВ „Бриз-1” про визнання договору оренди неукладеним та стягнення коштів первісний позов задоволено, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Проте, постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2010, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2010, рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2010 у справі №25/797 скасовано повністю з прийняттям нового рішення, згідно з яким договір №1/11-05 оренди нежитлового приміщення від 25.11.2005 визнано неукладеним.
Відповідно до частини 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, висновки, викладені у постанові Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2010 у справі №25/797, мають преюдиційне значення для розгляду даної справи.
Скаржник стверджує, що частину нежитлового приміщення відповідач передав у користування по договору суборенди декільком юридичним особам та отримував від цього прибутки, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 12600000, 00 грн. безпідставно отриманих доходів за період з 27.03.2006 до 27.03.2011, оскільки відповідач набув вказане нерухоме майно без належних підстав.
Згідно з ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у розумінні вказаної статті майно має бути повернуто потерпілому по-перше, у разі наявності у нього певних майнових прав на це майно, а по-друге, у разі наявності у зобов'язаної особи такого майна.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не представлено суду передбачених чинним законодавством України документів щодо наявності у нього майнових прав на нежитлове приміщення по вул. Фрунзе, 27 у м. Києві.
Статтею 1214 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
При цьому, потерпілому повинні повертатися або відшкодовуватися лише ті прибутки, які він сам, за умови нормального ділового обігу і при визначених обставинах, реально міг би отримати шляхом використання такої ж кількості речей цього ж роду.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач сам, за умови нормального ділового обігу і при визначених обставинах, реально міг би отримувати доходи в сумі не меншій ніж 210000,00 грн. на місяць, а за увесь період 12600000,00 грн., спростовується тим, що ним не доведено наявності у нього майнових прав на спірне приміщення, а судом апеляційної інстанції при розгляд справи №25/797 встановлено, що відповідачеві було передано річ у процесі її створення, тому користування нею для цілей оренди є неможливим.
Крім того, апеляційним судом при розгляді справи №25/797 встановлено, що у ТОВ „Бриз-1” були відсутні правові підстави для укладення договору оренди спірного нежитлового приміщення, що відповідно виключає можливість укладення договору оренди цього майна не лише з відповідачем, але й з іншими суб'єктами господарювання. А відтак позивач не міг отримувати прибутки від здавання в оренду цього майна.
Колегія суддів також зазначає, що відсутність договору оренди між сторонами та самого предмету оренди (що встановлено Київським апеляційним господарським судом у постанові від 14.07.2010 у справі №25/197) в свою чергу робить неможливим отримання ТОВ „Денман груп” доходів від цього договору, оскільки відсутність у ТОВ „Бриз-1” права отримувати доходи від здавання в оренду нерухомого майна позбавляє ТОВ „Денман груп” можливості отримувати такі доходи від здачі цього ж майна в суборенду, так як право орендаря щодо укладення договору суборенди є похідним від права власника речі здавати її в оренду.
Крім того, позивачем не надано жодного доказу, який би підтвердив отримання відповідачем прибутку у розмірі 12600000 грн. та можливість отримання такого прибутку безпосередньо позивачем.
Докази, що долучені до апеляційної скарги, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, відповідно частини 1 ст. 101 ГПК України, додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Належного обґрунтування неможливості подання вказаних доказів суду першої інстанції, позивачем не надано.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ТОВ „Бриз-1” задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Бриз-1” задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду м. Києва від 23.03.2011 у справі №51/19 має бути залишене без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Бриз-1” залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 23.03.2011 у справі №51/19 залишити без змін.
Матеріали справи № 51/19 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді