01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.10.2011 № 17/133
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рудченка С.Г.
суддів:
при секретарі:
за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 12.10.2011,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл трейдінг» на рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2011 (підписане 08.08.2011),
у справі № 17/133 (суддя Удалова О.Г.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «БМ Банк»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл трейдінг»
про стягнення 113 865 411, 06 грн.,
Публічне акціонерне товариство «БМ Банк» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл трейдінг» про стягнення 113 865 411, 06 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.07.2011 позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл трейдінг» на користь Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» 85 210 458, 37 грн. заборгованості по поверненню кредитних коштів, 25 351 945, 83 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами, 430 000, 00 грн. комісійної винагороди, 2 525 364, 18 грн. пені, 25 420, 95 грн. витрат по сплаті державного мита та 235, 27 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ойл трейдінг» звернулося з апеляційною скаргою № 34/06 від 10.08.2011, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, заявник посилається на те, що місцевий господарський суд прийняв оскаржуване рішення за відсутності відповідача, чим позбавив останнього права на захист.
Також, заявник зазначає, що судом не була прийнята до уваги заява відповідача про застосування позовної давності в частині стягнення неустойки (пені) за договором невідновлювальної кредитної лінії № 2009-17/DС від 21.07.2009.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2011 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 21.09.2011 за участю уповноважених представників сторін.
Розпорядженнями Голови Київського апеляційного господарського суду змінювався склад колегії суду у справі і справа розглядається у складі колегії: головуючого судді Рудченка С.Г., суддів Поляк О.І. та Кропивної Л.В.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 21.09.2011 розгляд апеляційної скарги було відкладено у зв'язку з неявкою представника відповідача.
Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх законними та обґрунтованими.
Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.
У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Відкритим акціонерним товариством «БМ Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «БМ Банк», (банк/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ойл трейдінг» (позичальник/відповідач) був укладений договір невідновлюваної кредитної лінії № 2009-17/DС від 21.07.2009, відповідно до умов якого банк зобов'язується надавати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується отримувати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит в розмірі 86 000 000, 00 грн. і сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (а.с. 22-28).
Пунктом 1.2 договору передбачено, що кредит надається у вигляді невідновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з позичкового рахунку № 2063001032106 на поточний рахунок позичальника, зазначений в письмовому звернені позичальника, в безготівковому порядку на поповнення обігових коштів (надалі - цільове призначення).
Сума кожною окремого траншу визначається по мірі оформлення договорів забезпечення окремим додатковим договором до договору № 2009-17/DС від 21.07.2009 невідновлюваної кредитної лінії, що укладається між позичальником та банком в день подання заяви па отримання кредитних коштів, і який після його підписання стає невід'ємною частиною цього договору. У разі, якщо ліміт кредитування буде вичерпано, позичальник не має права отримати наступний транш в межах ліміту кредитування навіть за умови погашення попередньої заборгованості за договором.
Згідно п. 1.3 договору кредит повертається позичальником на позичковий рахунок банку не пізніше 30.12.2010 відповідно до графіка.
Відповідно до п. 1.6 договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим договором.
При нарахуванні та сплаті проценти за користування кредитом сторони повинні керуватись наступним:
Проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 20,0% річних, яка може бути змінена в порядку, визначеному цим договором.
Проценти нараховуються методом «факт/факт» для позичкової заборгованості в національній валюті України. При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику і які ще не повернуті останнім відповідно до умов даного договору. Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту вважається одним днем.
Перша сплата позичальником процентів відбувається не пізніше 31 липня 2009 року за період з першого дня видачі кредиту до 25-го липня 2009 року. Всі наступні сплати процентів відбуваються в розрахунку з 26-го числа попереднього місяця по 25-е число включно звітного місяця та сплачуються позичальником щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а у разі повного строкового або дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту.
Згідно з п. 1.8 договору позичальник сплачує банку наступні комісійні винагороди за:
- надання кредиту. Сплата комісійної винагороди здійснюється в розмірі 1 450, 00 грн. Сплата комісійної винагороди в розмірі 400, 00 грн. здійснюється до підписання цього договору. Сплата комісійної винагороди в розмірі 1 050, 00 грн. здійснюється в день укладення даного договору;
- управління кредитом. Сплата комісійної винагороди здійснюється в розмірі 0,5% від суми ліміту кредитування за договором, що складає 430 000, 00 грн. Сплата комісії за управління кредитом здійснюється протягом перших 10 місяців рівними частинами в сумі 43 000, 00 грн. щомісячно, починаючи з липня 2009 року. Кінцевий термін сплати комісії за управління кредитом - 30 квітня 2010 року. У разі дострокового повернення кредиту комісійна винагорода сплачується в повному обсязі з одночасним погашенням всієї заборгованості за кредитом;
- зміну умов цього договору за ініціативою позичальника, зокрема за: збільшення суми ліміту кредитування, зміну кінцевого терміну повернення кредиту, заміну виду або предмету забезпечення, зміну розміру плати за користування кредитом (процентної ставки). Сплата комісійної винагороди здійснюється в розмірі 0,3% процента від суми ліміту кредитування за договором (але не більше ніж 10 000, 00 грн. - при збільшенні строку договору, та не більше ніж 5 000, 00 грн. при внесенні інших змін) при кожному оформленні змін до умов договору за ініціативою позичальника.
Відповідно до п. 4.3.3 договору позичальник зобов'язаний у строки, обумовлені цим договором, погашати кредит, своєчасно у визначені цим договором строки сплачувати плату (проценти) за користування кредитом та комісійну винагороду банку, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором на першу вимогу банку сплачувати штрафні санкції, як це передбачено в договорі, а також в повному обсязі всі інші платежі та відшкодовувати спричинені збитки.
На виконання умов договору сторонами було укладено десять додаткових договорів до договору, відповідно до яких відповідачем було отримано транші на загальну суму договору 86 000 000, 00 грн., а також сторонами в додатковому договорі № 2 від 28.07.2009 встановлено графік повернення позичальником кредиту з зазначенням строку, суми погашення, а також ліміту кредитування (а.с. 29-39).
Факт отримання відповідачем кредиту в сумі 86 000 000, 00 грн. підтверджується випискою з особового рахунку позичальника (а.с. 40-45).
Заперечень з приводу неотримання кредиту за кредитним договором позичальник суду не надав.
Відповідач умови договору не виконав, у визначені сторонами строки та розмірі ні суму кредиту, ні проценти за користування кредитом, ні комісію не сплатив.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов кредитного договору щодо повернення боргу за кредитом, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 85 210 485, 37 грн. заборгованості за кредитом, 25 351 945, 83 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 430 000, 00 грн. заборгованості по сплаті комісії.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статті 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки кредитного договору, згідно якого, в силу ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно до ст. 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 85 210 485, 37 грн. заборгованості за кредитом, 25 351 945, 83 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 430 000, 00 грн. заборгованості по сплаті комісії належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а тому колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про правомірність задоволення позовної вимоги в цій частині.
Крім того, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором позивачем була нарахована пеня за простроченим кредитом, несплаченими процентами та комісією за період з 21.07.2009 по 08.02.2011 у сумі 2 873 006, 86 грн.
Відповідно до п. 6.1.1 договору за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню суми кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом, сплаті комісійних винагород позичальник, у визначені цим договором строки, зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи по суті відповідачем була подана заява про застосування позовної давності в частині вимог про стягнення неустойки (а.с. 87-88).
Приписами ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Враховуючи вище викладені обставини, судова колегія дійшла висновку про правомірність часткового задоволення пені за період з 22.02.2010 по 22.08.2010 у сумі 2 525 364, 18 грн. з урахуванням однорічного строку позовної давності, а тому доводи апеляційної скарги є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Посилання заявника на те, що судом першої інстанції справа була розглянута за відсутності відповідача, що призвело до порушення його права на захист, судовою колегією відхиляється, оскільки з матеріалів справи вбачається, що 21.03.2011 в судовому засіданні було оголошено перерву до 06.04.2011, ухвалою господарського суду міста Києва від 06.04.2011 було зупинено провадження у справі до вирішення справ № 23/65 та № 46/9, тобто дана справа розглядалася судом впродовж тривалого часу і у відповідача була можливість надати свої заперечення з приводу доводів позовної заяви, проте останнім не були надані докази, які б могли вплинути на вирішення спору по суті, а відтак, оскільки суд обмежений двомісячним строком розгляду позовної заяви, судом правомірно було прийнято рішення про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судове рішення, що оскаржується, за своїм змістом відповідає цим вимогам. За таких обставин, оскаржуване судове рішення можна визнати законним й обґрунтованим.
Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл трейдінг» на рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2011 не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2011 у справі № 17/133 підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл трейдінг» на рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2011 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2011 у справі № 17/133 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 17/133 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді