ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
03 листопада 2011 р.
Справа № 5010/1881/2011-3/86
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М. , при секретарі судового засідання Ковалюк С. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Виробничо-технічного кооперативу "Агротехніка",
вул.Новацька, 21, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300
до відповідача: Відділу культури та туризму Калуської районної державної адміністрації,
вул.Шевченка, 8, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300
про визнання права власності
за участю представників сторін:
Від позивача: Гулак В.П. - керівник,
Від відповідача: не з"явились,
Виробничо-технічний кооператив "Агротехніка" заявив позовну вимогу до Відділу культури та туризму Калуської районної державної адміністрації про визнання права власності на нежитлові приміщення на вул.Шевченка в м.Калуші.
Ухвалою суду від 23.09.11р. порушено провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 04.10.11 р.
Судові засідання відбувались 04.10.11 р., 18.10.11р. та 03.11.11р.
Позивач позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити, свої обгрунтування виклав у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не з"явився, проте направив суду відзив на позовну заяву (вх.дата 03.11.11 вх.№ 9224/2011-с вх ), яким проти позову заперечує з тих підстав, що питання визнання права власності не належить до компетенції відділу культури та туризму Калуської райдержадміністрації і відділу не є належним відповідачем по справі.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін в обґрунтування своїх доводів, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
Рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради від 02.06.95 р. № 148 відділу культури Калуського райвиконкому (правонаступник відділ культури та туризму Калуської районної державної адміністрації) надано дозвіл на завершення будівництва по влаштуванню шатрової покрівлі з частковим знесенням одного гаражу та влаштуванням приміщення для надання споруді стильового вигляду відповідно до існуючої забудови.
На виконання вказаного вище рішення 09.06.95 відділ культури Калуського райвиконкому уклав угоду з виробничо-технічним кооперативом "Агротехнік", предметом якої є закінчення будівництва гаражів "Відділу культури" з влаштуванням шатрової крівлі, реконструкція фасаду та упорядкування прилеглої території згідно проекту затвердженого "Відділом архітектури Калуського міськвиконкому".
Пунктом 1 угоди передбачено, що "Відділ культури" доручає роботи по закінченню будівництва гаражів з влаштуванням шатрової крівлі.
Пунктом 3 угоди встановлено, що всі роботи пов"язані з даним будівництвом "кооператив"Агротехнік" виконує за свій рахунок.
Згідно п.4 угоди після закінчення будівництва вся надбудова над гаражами "Відділу культури" зараховується на баланс "кооперативу"Агротехнік".
06.06.11р. Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації (далі ОБТІ), на замовлення позивача, складено технічний паспорт на дане нежитлове приміщення .
10.08.11 р. позивач одержав рішення ОБТІ про відмову в державній реєстрації права власності на нежилову будівлю, що знаходяться за адресою м.Калуш, вул.Шевченка, оскільки для реестрації права власності не подано документів, встановлених відповідним законодавством.
21.09.11 р. позивач звернувся з позовом до господарського суду, про визнання права власності на нежитлову будівлю в порядку ст.ст. 16, 328, 331, 392 Цивільного кодексу, що знаходяться за адресою м.Калуш, вул.Шевченка.
Згідно положень ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право:
1/ оспорюється або не визнається іншою особою, а також
2/ у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Із поданих позивачем та відповідачем матеріалів витікає, що відділу культури та туризму Калуської районної державної адміністрації не оспорює право власності на вказане приміщення. В відзиві на позов відповідач вказує про те, що питання визнання права власності на спірне майно не належить до компетенції відділу культури та туризму Калуської райдержадміністрації, а тому відповідач не вважає себе належним відповідачем по цій справі.
Таким чином, приймаючи до уваги приписи ст.392 Цивільного кодексу та оцінюючи докази по справі щодо фактичних обставин спору - суд встановив, що в спірному випадку відсутні обставини /оспорювання права власності та втрата документу, який посвідчує право власності/, які визначені ст.392 Цивільного кодексу та які дають право на пред"явлення позову щодо визнання права власності.
За змістом ст. 331 зазначеного Кодексу право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Згідно приписів ч2, ч.3 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Проте, позивач, заявляючи вимогу про визнання права власності на будівлю, не надавав суду доказів здачі будівлі в експлуатацію, що свідчило би про завершення будівництва. Крім того, відсутні належні докази в розумінні ст.34 ГПК України про те, що спірне приміщення збудоване саме ним та за його рахунок .
Згідно п.2, п.3 порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. N 461 (далі - Порядок) прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - Інспекція) поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація). Прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до IV і V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі Інспекцією сертифіката.
Датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката (п.11 Порядку)
Пунктом 17 Порядку встановлено, що реєстрація декларації здійснюється з дотриманням вимог Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Декларація приймається в дозвільному центрі за місцезнаходженням об'єкта. Реєстрацію декларації здійснює Інспекція за місцезнаходженням об'єкта на безоплатній основі.
Пунктами 22, 23 Порядку передбачено, що видачу сертифіката здійснює Інспекція, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт, а для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до відповідної Інспекції заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта та видачу сертифіката за формою згідно з додатком 2, до якої додається акт готовності об'єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 3.
Проте, позивач не надав суду доказів того, що спірне приміщення здане в експлуатацію у вказаному вище порядку . Без здачі об"екта в експлуатацію відповідно до ст.331 Цивільного кодексу у особи не виникає право власності на об"ект будівництва.
Таким чином , враховуючи наведене та подані докази, а саме:
- копія технічного паспорта на громадський будинок на вул.Шевченка в м.Калуш;
- висновок оцінювача про вартість нежитлової будівлі під літерою "А" загальною площею 197,1 кв.м;
- копія листа відділу культури та туризму Калуської районної державної адміністрації №271/01-19 від 15.08.11р.;
- копія листа відділу культури та туризму Калуської районної державної адміністрації №294/01-18 від 08.09.11р.;
- лист госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро №18-018/730 від 06.09.11р.;
- рішення про відмову в державній реєстрації прав від 10.08.11р.;
- копія угоди від 09.06.95 р.;
- копія рішення Калуської міської ради №148 від 02.06.95р.;
- копія листа римо-католицької парафії св.Валентина у Калуші від 15.10.11 р., суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Оцінюючи подані докази, суд керувався ст.34 ГПК України, відповідно до якої господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування. В контексті цієї статті копія листа римо-католицької парафії св.Валентина у Калуші від 15.10.11р., технічний паспорт на громадський будинок Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації, висновок оцінювача, угода від 9.06.1995р. не визнаються судом належними доказами в спорі про визнання права власності. Інші докази /листи/ мають інформаційний характер та не є такими, які би спростували висновок суду по спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 32 названого Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
За наведених обставин, суд вважає вимоги позивача необгрунтованими, а позов таким, в задоволенні якого слід відмовити.
Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інше. Частиною 5 ст. 49 ГПК України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові на позивача.
Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82 -84 Господарського процесуального кодексу України, суд
в позові Виробничо-технічного кооперативу "Агротехніка" м.Калуш до Відділу культури та туризму Калуської районної державної адміністрації про визнання права власності на нежитлові приміщення на вул.Шевченка в м.Калуші відмовити
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Фрич М. М.
Повне рішення складено 07.11.11
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
________________ Костів Я. Р. 07.11.11