ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
02 листопада 2011 р. Справа № 5010/1629/2011-17/86
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Фітковський Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1;
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2;
про стягнення 32051 грн. 66 коп., в т.ч. 5500 грн. - борг за договором від 15.11.10; 88 грн. - інфляційні втрати за договором від 15.11.10; 36 грн. 42 коп. - річні за договором від 15.11.10; 10220 грн. - борг за договором від 17.11.11; 104 грн. 46 коп. - інфляційні втрати за договором від 17.11.10; 64 грн. 17 коп. - річні за договором від 17.11.10; 318 грн. 61 коп. - пеня за договором від 17.11.10; 15720 грн. - збитки;
за участю представників сторін:
Від позивача: не з'явились,
Від відповідача: не з'явились.
ВСТАНОВИВ: подано позов про стягнення 32051 грн. 66 коп., в т.ч. 5500 грн. - борг за договором від 15.11.10; 88 грн. - інфляційні втрати за договором від 15.11.10; 36 грн. 42 коп. - річні за договором від 15.11.10; 10220 грн. - борг за договором від 17.11.11; 104 грн. 46 коп. - інфляційні втрати за договором від 17.11.10; 64 грн. 17 коп. - річні за договором від 17.11.10; 318 грн. 61 коп. - пеня за договором від 17.11.10; 15720 грн. - збитки.
Згідно ч.3 ст.55 ГПК України у випадку неправильного зазначення ціни позову позивачем, вона визначається суддею. Позивачем при визначенні ціни позову допущено помилку - включено в ціну позову витрати на правову допомогу адвоката, які входять до складу судових витрат. Ціна позову визначена судом становить 32051 грн. 66 коп.
Позивач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив.
З огляду на те, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.
Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір про надання рекламних послуг від 15.11.2010 р.
Відповідно до п. 1 договору від 15.11.2010 р., відповідач доручає, а позивач бере на себе обов'язок по виконанню наступних робіт (послуг): надати площі спеціальної конструкції для розміщення реклами включаючи монтаж-демонтаж рекламного зображення.
Згідно п. 2 розділу 2 договору термін проведення рекламної кампанії, адресна програма та інші умови рекламної кампанії визначаються сторонами у додатках до даного договору, що є невід'ємною його частиною.
Так, у додатку № 1 до договору про надання рекламних послуг від 15.11.2010 р., сторони погодили, що вартість рекламних послуг становить 1200 грн. на місяць на період розміщення реклами - 6 місяців.
Пунктом 1, 3 розділу 6 договору, встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до закінчення виконання сторонами взятих на себе обов'язків по даному договору. Договір вважається продовжений на такий же термін, якщо за один місяць до його закінчення жодна із сторін письмово не заявить про бажання його розірвати.
Жодних повідомлень про розірвання договору від відповідача не надходило, тому договір вважається продовженим у відповідності до п. 3 розділу 6 договору.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з листопада 2010 р. по липень 2011 р. позивачем були виконані роботи з розміщення реклами, що підтверджується актами виконаних робіт (а.с. 23-31) та фотознімками рекламної конструкції (а.с. 22), на загальну суму 9900 грн.
Оплата за даним договором згідно додатку № 1 здійснюється помісячно рівними платежами у сумі 1200 грн. до п'ятого числа поточного місяця. Виконання сторонами умов договору підтверджується актом виконаних робіт, підписаного двома сторонами (п. п. 2, 3 додатку № 1 до договору).
Пунктом 2 розділу 7 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний у п'ятиденний строк з моменту отримання акту виконаних робіт, направити позивачу підписаний акт, чи вказати на недоліки, які необхідно виправити. У випадку, якщо відповідач не підпише акту виконаних робіт і не вкаже на виявлені недоліки, які необхідно усунути, акт виконаних робіт буде вважатися підписаним, а робота виконаною.
Позивачем направлялись рекомендованими листами з описом вкладень на адресу відповідача акти виконаних робіт з листопада 2010 р. по липень 2011 р., однак починаючи з березня 2010 р. по липень 2011 р. відповідач підписаних актів виконаних робіт позивачу не повертав та на недоліки в роботі не вказував.
Таким чином, відповідач в порушення договірних зобов'язань за надані послуги своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого утворився борг в розмірі 5500 грн.
Крім вказаного договору, між сторонами було укладено угоду на розміщення реклами від 17.11.2010 р.
Згідно п. 1 угоди від 17.11.2010 р., відповідач замовляє, а позивач зобов'язується виготовити та розмістити рекламу на узгоджену сторонами частину поверхні кузова тролейбуса відповідно до макету відповідача.
Пунктом 3.1 угоди, сторони визначили, що кількість тролейбусів, на які повинна бути нанесена рекламна продукція - 2, та визначено розмір оплати за 1 тролейбус - 1280 грн. Сума, що підлягає сплаті відповідачем позивачу складає - 2560 грн. в місяць.
Щомісячна оплата здійснюється відповідачем не пізніше 5 числа поточного місяця. Протягом п'яти банківських днів, після підписання даної угоди, відповідач повинен перерахувати попередню оплату за 3 (три) місяці на рахунок позивача.
Позивач зобов'язується протягом 20-ти банківських днів, після перерахування зазначеної попередньої плати за три місяці випустити на лінію один тролейбус з рекламою відповідача. Виконання сторонами умов даної угоди, підтверджується актом виконаних робіт, підписаного двома сторонами. У випадку, якщо відповідач не підпише акту виконаних робіт і не позначить недоліки, які необхідно виправити, акт виконаних робіт буде вважатися підписаним, а робота виконаною (п. п. 3.2, 3.3, 3.4, 6.3 угоди).
У відповідності до умов угоди, позивач виготовив та розмістив рекламу на кузові тролейбусів, що виконують маршрути №5 та № 6 м. Чернівці на загальну суму 17920 грн., що підтверджується актами виконаних робіт з грудня 2010 р. по липень 2011 р. (а.с. 42-46).
Відповідач здійснив розрахунок - попередню оплату за 3 (три) місяці на суму 7700 грн., та підписав акт виконаних робіт від 31.12.2010 р. Однак, за надані послуги з квітня 2011 р. по липень 2011 р. відповідач не розрахувався, підписаних актів виконаних робіт позивачу не повертав та на недоліки в роботі не вказував. Таким чином, утворився борг в розмірі 10220 грн.
На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Господарського Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків передбачених законом.
Згідно зі ст. ст. 610, 625 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідачем не спростовано доводи позивача щодо наявності боргу, докази сплати такого боргу господарському суду не надані.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 15720 грн., в тому числі 5500 грн. за договором від 15.11.10 та 10220 грн. за угодою від 17.11.2010 р., обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 4.2 угоди від 17.11.2010 р. відповідач несе подальшу відповідальність за несвоєчасне проведення розрахунків, у відповідності до п. 3 даної угоди, сплачує пеню за кожен день прострочення.
На підставі вказаного пункту, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмір подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення в сумі 318 грн. 61 коп.
Вимога позивача не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
В угоді від 17.11.2010 р. сторони не передбачили розміру пені - у п. 4.2 не вказано в якому розмірі сплачується пеня за несвоєчасне проведення розрахунків, отже згоди щодо встановлення відповідальності у формі пені сторони не досягли.
Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає обмеження для нарахування пені у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, а не встановлює розмір пені, тому, правові підстави для нарахування відповідачу пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ відсутні.
З огляду на викладене, в задоволені вимоги про стягнення пені слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 15720 грн. збитків на підставі п. 4.1 угоди від 17.11.2010 р., ст. ст. 224, 225, 229 Господарського кодексу України.
За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Пунктом 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного зобов'язання другою стороною.
Слід зазначити, що неодержаний прибуток (неотриманий дохід, упущена вигода) - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме:
- протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;
- шкідливий результат такої поведінки (збитки);
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками
- вина правопорушника.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання відповідачем своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися і заходи, вжиті позивачем для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Однак, позивачем не надано доказів фактичного понесення ним збитків, не вказано в чому саме полягають заподіяні збитки, яким чином позивачем були б отримані доходи в разі належного виконання відповідачем своїх обов'язків.
Позивачем не доведено наявність елементів складу правопорушення, необхідних для настання господарської (цивільної) відповідальності. Тому підстави для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення збитків відсутні.
З огляду на викладене, в задоволені вимоги про відшкодування збитків в сумі 15720 грн. слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 88 грн. інфляційних втрат за договором від 15.11.10; 36 грн. 42 коп. 3 % річних за договором від 15.11.10; 104 грн. 46 коп. інфляційних втрат за договором від 17.11.10; 64 грн. 17 коп. 3 % річних за договором від 17.11.10.
Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, здійснено перевірку поданих позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3 % річних. З огляду на обґрунтованість поданих розрахунків, позовні вимоги про стягнення 192 грн. 46 коп. інфляційних втрат, 100 грн. 59 коп. 3 % річних підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Станом на день розгляду справи, відповідач не надав суду будь-яких документальних доказів, які б спростовували доводи позивача.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені господарським судом обставини, позовні вимоги про стягнення 15720 грн. основного боргу, 192 грн. 46 коп. інфляційних втрат, 100 грн. 59 коп. 3 % річних, в тому числі: 5500 грн. - борг за договором від 15.11.10; 88 грн. - інфляційні втрати за договором від 15.11.10; 36 грн. 42 коп. - річні за договором від 15.11.10; 10220 грн. - борг за договором від 17.11.11; 104 грн. 46 коп. - інфляційні втрати за договором від 17.11.10; 64 грн. 17 коп. - річні за договором від 17.11.10, обґрунтовані і підлягають задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені ним витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 4000 грн.
Щодо вказаної вимоги, суд дійшов висновку про необхідність обмеженення розміру таких витрат, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Частиною 3 ст. 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Статтею 12 Закону України “Про адвокатуру” передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Судом встановлено, що 01.07.11 між позивачем та адвокатом укладено договір про надання юридичних послуг. На виконання вказаного договору підписано Акт прийому - передачі наданих юридичних послуг від 01.08.11 р., згідно якого вартість послуг становить 4000 грн.
За надання юридичних послуг позивачем було сплачено 4000 грн., що підтверджується квитанцією № ПН325735 від 22.07.11.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Враховуючи обсяг та вартість фактично наданих адвокатом послуг (складання позовної заяви, здійснення розрахунків штрафних санкцій), пов'язаних із розглядом даної справи, суд вважає за необхідне обмежити розмір відшкодувань понесених позивачем витрат по оплаті послуг адвоката до 2000 грн.
Судові витрати по сплаті державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрат на оплату послуг адвоката відповідно до вимог ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 22, 509, 525, 526, 610, 625, 629, 901 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 193, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 44, 48, 75, ст. 82 -84 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 32051 грн. 66 коп. задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 15720 грн. (п'ятнадцять тисяч сімсот двадцять гривень) - боргу, 192 грн. 46 коп. (сто дев'яносто дві гривні, сорок шість копійок) - інфляційних втрат, 100 грн. 59 коп. (сто гривень, п'ятдесят дев'ять копійок) - 3 % річних, 999 грн. 20 коп. (дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень, двадцять копійок) - витрат на оплату послуг адвоката, 160 грн. 37 коп. (сто шістдесят гривень, тридцять сім копійок) - витрат по сплаті державного мита, 117 грн. 91 коп. (сто сімнадцять гривень, дев'яносто одну копійку) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Неверовська Л. М.
Повне рішення складено 07.11.11
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
________________ Озарко Л. Р. 07.11.11