03червня 2008 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача - Довгополова О.М.,
суддів: Носа С.П., Любашевського В.П.
при секретарі судового засідання - Каблак Т.П.,
за участю осіб:
від позивача -Яремчук О.В.;
від відповідачів- не з»явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу
за апеляційною скаргою- Товариства з обмеженою відповідальністю “Карнеол”
на постановугосподарського суду Львівської області від 18.09.2007 року у справі № 3/285 А
за позовомДержавної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова
доТовариства з обмеженою відповідальністю “Карнеол” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Медіал-Люкс”
провизнання недійсним господарського зобов'язання, -
Суддя у І-й інст. -Сеник І.
Господарський суд Львівської області
Суддя-доповідач - Довгополов О.М.22-а-1652_08.doc
Реєстр . .08Справа № 22-а-1652/08
Рядок статзвіту № 69
Постановою Господарського суду Львівської області від 18.09.2007 року частково задоволено позовні вимоги Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю “Карнеол” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Медіал-Люкс”; визнано недійсним господарське зобов'язання між ТОВ “Карнеол” та ТОВ “Медіал-Люкс” на суму 3473342,97 грн., відмовлено у задоволенні позову в частині застосування юридичних наслідків недійсності правочину, передбачених ст.208 Господарського кодексу України, за якими все одержане за спірним зобов'язанням підлягає стягненню в дохід Державного бюджету.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним господарського зобов'язання, суд першої інстанції виходив з наявності фактичних даних, що вказують на наявність умислу відповідача 2 (ТОВ “Медіал-Люкс”) на приховування від оподаткування доходів у зв'язку з чим господарське зобов'язання є таким, що вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині застосування наслідків визнання господарського зобов'язання недійсним, судом враховано закінчення строків застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 250 ГК України.
Постанову оскаржило ТзОВ “Карнеол”, просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав порушення норм матеріального права. Так, апелянт вважає , що незнаходження ТзОВ “Медіал-Люкс” за юридичною адресою та неподання ним звітності не є підставою для визнання договору таким, що укладений з метою суперечною інтересам держави та суспільства.
Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що між ТзОВ „Карнеол" та ТзОВ „Медіал-Люкс" виникло господарське зобов'язання, що підтверджується виписаною ТзОВ „Медіал-Люкс" податковою накладною № 01-0084 від 14.01.2006 року на загальну суму 3 473 342,97 грн. в т.ч. ПДВ 578 890,49 грн.
Листом від 18.01.2007 року № 669/7/23-604 ДПІ у Оболонському районі м. Києва повідомила, що ТзОВ „Медіал-Люкс" податкової звітності до ДПІ у Оболонському районі м. Києва не подає, місцезнаходження посадових осіб невідоме.
Судова колегія погоджується із судом першої інстанції, що господарське зобов'язання, яке виникло між ТзОВ „Карнеол" та ТзОВ „Медіал-Люкс" на суму 3 473 342,97 грн., спрямоване на приховування від оподаткування доходів відповідачем 2 (ТзОВ „Медіал-Люкс"), виходячи із наступного.
Після здійснення фінансово-господарських операцій та поставки товару у ТзОВ „Медіал-Люкс" виникли податкові зобов'язання з ПДВ, які останній згідно з ст.3, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР повинен був відобразити у деклараціях по податку на додану вартість та сплатити відповідну суму податку у встановлений Законом термін до Державного бюджету України.
Однак, за період здійснення поставки товару та виписування податкових накладних (січень 2006 року) відповідач 2 (ТзОВ „Медіал-Люкс") декларував податкові зобов'язання, на які виписував податкові накладні в значно менших розмірах, що підтверджує його намір на приховування від оподаткування доходів. Наведене підтверджується Інформаційною довідкою ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 18.01.2007 року № 670/7/23-604, згідно якої за січень 2006 року загальна сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість становила 43,7 тис. грн., водночас в січні 2006 року ТзОВ „Медіал-Люкс" виписало податкову накладну № 01-0084 від 14.01.2006 року, де сума податку на додану вартість становила 578 890,49 грн.
Таким чином, вищенаведені обставини підтверджують наявність наміру у відповідача 2 (ТзОВ „Медіал-Люкс") на приховування від оподаткування доходів, тому господарське зобов'язання, яке виникло між ТзОВ „Карнеол" та ТзОВ „Медіал-Люкс" на суму 3 473 342,97 грн. згідно податкової накладної № 01-0084 від 14.01.2006 року, виписаної ТзОВ „Медіал-Люкс" на суму 3 473 342,97 грн., є таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства за наявності наміру у однієї із сторін - відповідача 2 (ТзОВ „Медіал-Люкс").
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно зі статтею 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне.
Що стосується застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ч.1 ст. 208 ГК України в разі визнання недійсним господарського зобов'язання як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, то суд першої інстанції з урахуванням можливості їх застосування згідно ст. 250 ГК України не пізніше як через один рік з дня порушення ТзОВ “Медіал-Люкс” встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, правомірно відмовив у задоволенні цієї позовної вимоги, оскільки податкова накладна виписана 14.01.2006, тобто встановлений законом строк давності застосування санкцій минув.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Карнеол” залишити без задоволення, постанову господарського суду Львівської області від 18.09.2007 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий О.М. Довгополов
Судді С.П. Нос
В.П. Любашевський