Іменем України
24 жовтня 2011 року Справа № 5020-1086/2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Голика В.С.,
Гонтаря В.І.,
за участю представників сторін:
представник позивача, не з'явився, публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції публічного акціонерного товариства "Райффазен Банк Аваль";
представник відповідача, не з'явився, приватне підприємство "Кооператив "Херсонес";
відповідач, не з'явився, фізична особа-підприємець ОСОБА_5;
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Кооператив "Херсонес" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Ребриста С.В.) від 30 серпня 2011 року у справі № 5020-1086/2011
за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (вул. Лєскова, 9, місто Київ 1, 01001)
в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції публічного акціонерного товариства "Райффазен Банк Аваль" (вул. Володарського, 10, місто Севастополь, 99011)
до приватного підприємства "Кооператив "Херсонес" (вул. Репіна, 24, місто Севастополь, 99053)
фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1)
про стягнення 93488 грн. 48 коп.
12 липня 2011 року публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції публічного акціонерного товариства "Райффазен Банк Аваль" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до приватного підприємства "Кооператив "Херсонес" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, у якій просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість нарахованих відсотків та пені за кредитним договором та понесені судові втрати.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 543, 553, 554, 1048, 1056-1 Цивільного кодексу України з посиланням на умови кредитного договору №014/04-02/083-07 від 03.04.2007 року.
Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Ребриста С.В.) від 30 серпня 2011 року у справі №5020-1086/2011 позов задоволено повністю.
Стягнуто солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та приватного підприємства „Кооператив „Херсонес” на користь позивача заборгованість в сумі 93488,48 грн., 934,89 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, 16 вересня 2011 року приватне підприємство "Кооператив "Херсонес" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило змінити рішення господарського суду міста Севастополя від 30 серпня 2011 та відмовити позивачу у стягненні неустойки.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, а також за неповно встановлених обставин, які мають значення для справи.
Так, заявник апеляційної скарги стверджує, що місцевий господарський суд не врахував положення статті 232 Господарського кодексу України та залишив поза увагою рішення господарського суду міста Севастополя від 06 травня 2011 року по справі №5020-10/068, у зв'язку з чим неправомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення неустойки.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2011 року апеляційну скаргу приватного підприємства "Кооператив "Херсонес" було прийнято до провадження судовою колегією у складі: головуючий суддя Борисова Ю.В., судді: Голик В.С., Плут В.М.
За розпорядженням керівництва суду суддю Плута В.М. замінено на суддю Гонтаря В.І.
У судовому засіданні 17 жовтня 2011 року представники сторін підтримали свої доводи та заперечення у повному обсязі, представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Розгляд апеляційної скарги було відкладено на 24 жовтня 2011 року.
20 жовтня 2011 року до канцелярії Севастопольського апеляційного господарського суду від позивача надійшло заперечення на апеляційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а рішення господарського суду -без змін.
У судове засідання, призначене на 24 жовтня 2011 року, представники сторін не з'явились.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Враховуючи те, що явка сторін обов'язковою не визнавалась, відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, а в минулому судовому засідання сторонами повністю висловлена позиція у спорі, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності представників сторін.
Переглянувши рішення господарського суду першої інстанції за правилами статей 101, 102, 43 Господарського процесуального кодексу України, колегія господарського апеляційного суду встановила наступні обставини у справі.
03.04.2007 року між відкритим акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль” в особі Центрального Севастопольського віділення Кримської республіканської дирекції ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 було укладено договір №014/04-02/083-07, на підставі якого фізичній особі-підприємцю надано кредит в розмірі 800 000,00 грн. строком до 03.04.2017 року з виплатою 18% річних за користування кредитними коштами.
27.09.2007 року сторонами було укладено додаткову угоду до зазначеного кредитного договору, згідно умов якої відсоткова ставка за користування кредитними коштами була зменшена до 14 % річних.
Встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, що підтверджується наданими ним суду належними доказами.
Втім, за твердженням позивача, відповідач свої договірні зобов'язання належно не виконує, не сплачує щомісячні платежі і нерегулярно сплачує відсотки за користування кредитними коштами, що є підставою для захисту порушеного права позивача і стягнення сум позову в судовому порядку на його користь.
Також встановлено, що відповідно до умов пункту 7.3 кредитного договору сторін №014/04-02/083-07 від 03.04.2007 року він діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за даним договором в повному обсязі.
Положеннями пункту 1.4.1.1 договору передбачено, що відсотки за користування кредитом розраховуються на підставі фіксованої відсоткової ставки із розрахунку річної бази нарахування відсотків.
Плату за користування кредитом та відповідальність фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 сторони узгодили умовами пункту 1.4 розділу 1 та розділом 4 кредитного договору №014/04-02/083-07 від 03.04.2007 року, через що, за переконанням позивача, фізична особа-підприємець ОСОБА_5, користуючись наданим кредитом, зобов'язаний виплачувати позивачу відсотки визначені умовами кредитного договору.
Станом на 05.07.2011 року загальна сума боргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 по виплаті нарахованих відсотків та пені за прострочення платежу за період з 03.03.2010 року по 05.07.2011 року становить 93488,48 грн. з якої: 70205,95 грн. нараховані і не сплачені відсотки за використання кредитних коштів; 11 189,21 грн. сума пені за прострочення платежу по тілу кредиту; 12093,32 грн. сума пені за прострочення платежу за відсотками.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором від 03.04.2007 року, між позивачем та кооперативом "Херсонес", правонаступником якого є приватне підприємство "Кооператив "Херсонес", було укладено договір поруки №1, відповідно до умов якого поручитель на добровільних засадах приймає на себе зобов'язання відповідати за зобов'язаннями фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, які виникають з умов кредитного договору №014/04-02/083-07 від 03.04.2007 року.
Матеріали справи також свідчать, що у зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором і договором поруки, 16.03.2010 року позивач звернувся за захистом своїх прав до господарського суду міста Севастополя, рішенням якого від 06.05.2010 року позовні вимоги було задоволено та стягнуто солідарно з відповідачів 653 335,53 грн. заборгованості.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права України, встановленими цивільним законодавством положеннями про забезпечення виконання зобов'язання, а також параграфом 2 глави 71 Цивільного кодексу України щодо банківського кредиту.
Так, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 Цивільного кодексу України).
У відповідності до частини 1 статті 1054 вказаного Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статей 553, 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Таким чином, судова колегія вважає правомірним звернення позивача з позовом про солідарне стягнення з боржника (ОСОБА_5) та з поручителя (ПП „Кооператив „Херсонес”) суми нарахованих процентів та пені за прострочення платежів за кредитним договором.
При цьому, суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про порушення місцевим господарським судом норм матеріального права через незастосування до виниклих правовідносин пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Адже, вказана норма регулює застосування до зобов'язаної особи штрафних санкцій через прострочення виконання зобов'язання, тобто визначає неустойку (штраф, пеню) як міру відповідальності сторони у договорі. Втім, як проценти, нараховані банком, є однією з умов кредитного договору і саме з врахуванням сплати процентів за користування банківськими коштами надається кредит (стаття 1054 ЦК України).
Таким чином, на вимоги про стягнення суми процентів за кредитним договором поширюється дія норми статті 257 Цивільного Кодексу України, якою встановлена загальна позовна давність у три роки.
Довід заявника апеляційної скарги, що у зв'язку з ухваленим рішенням господарського суду міста Севастополя про стягнення з ФОП ОСОБА_3 та ПП „Кооператив „Херсонес” суми заборгованості за кредитним договором Банк позбавляється права надалі стягувати нараховані відсотки за користування кредитними коштами, судова колегія визнає неспроможнім.
Дійсно, згідно рішення господарського суду міста Севастополя від 06 травня 2010 року, яке набрало чинності 14 лютого 2011 року, з відповідачів солідарно стягнута сума заборгованості за кредитним договором № 014/04-02/083-07 від 02 квітня 2007 року, однак, сам договір розірваний не був.
Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Отже, позивач має право на нарахування відсотків за користування кредитними коштами до повного виконання основного зобов'язання боржником перед кредитором, тобто до повного погашення кредитних зобов'язань.
Посилання суду першої інстанції з цього приводу на статтю 1056-1 Цивільного кодексу України судова колегія вважає некоректним з огляду на те, що данною нормою кодекс доповнено наприкінці 2008 року, тобто після укладеного сторонами договору, втім, це не призвело до прийняття неправильного рішення у справі.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530 вказаного Кодексу передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на наведені норми, судова колегія визнає обгрунтованими вимоги банку про солідарне стягнення з відповідачів суми нарахованих та не сплачених процентів за використання кредитних коштів в розмірі 70205,95 грн., а, отже й правомірним висновок суду першої інстанції про задоволення цих вимог.
Відносно вимог позивача про стягнення пені за прострочення платежів з основного кредиту і нарахованих по ньму відсотків, а також стосовно тверджень заявника скарги про безпідставність цих вимог, слід зазначити, що рішення господарського суду міста Севастополя від 06 травня 2010 року, відповідно до якого з відповідачів стягнута сума заборгованості за кредитним договором № 014/04-02/083-07 від 02 квітня 2007 року, вступило в законну силу лише 14 лютого 2011 року (після розгляду апеляційної скарги ПП «Кооператив «Херсонес»). Таким чином, наведені вище позовні вимоги цілком правомірно заявлені на підставі норм права, що регулюють відповідальність сторони за прострочення грошових зобов'язань, саме з вказаної дати.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Севастополя позовна заява Банку прийнята до провадження суду 13 липня 2011 року, тобто через 5 місяців після набрання вищеозначеним рішенням господарського суду міста Севастополя законної сили.
Таким чином, і до вказаних вимог позову неможливо застосувати правила частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, оскільки позивачем строк позовної давності не пропущений.
З врахуванням правильності нарахованої пені за прострочку платежів за основним кредитом в сумі 11189,21 грн і пені за прострочку платежів по процентах в сумі 12093,32 грн, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог і в цій частині.
З огляду на задоволення позову у повному обсязі, судові витрати з врахуванням положень статті 49 ГПК України правильно покладено на відповідачів у справі порівну.
Отже, місцевим господарським судом правильно встановлені обставини справи, надана вірна оцінка наявним у справі доказам, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Кооператив "Херсонес" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Ребриста С.В.) від 30 серпня 2011 року у справі № 5020-1086/2011 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді В.С. Голик
В.І. Гонтар
1. Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (вул. Лєскова, 9,Київ 1,01001)
2.Центральне Севастопольське відділення Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффазен Банк Аваль" (вул. Володарського, 10,Севастополь,99011)
3.Приватне підприємство "Кооператив "Херсонес" (вул. Репіна, 24,Севастополь,99053)
4.Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (АДРЕСА_1)