< Список >
Іменем України
24 жовтня 2011 року Справа № 5002-26/2636-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Рибіної С.А.,
суддів Голика В.С.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
позивача -ОСОБА_1, довіреність б/н від 04.05.2011, Військовий санаторій "Ялта" Чорноморського флоту Російської Федерації;
відповідача -ОСОБА_2, довіреність №338-Д від 22.04.2011, Публічне акціонерне товариство "Крименерго";
третьої особи -явку уповноваженого представника не забезпечив, Відкрите акціонерне товариство "Обороненергозбут";
розглянувши апеляційні скарги Військового санаторію "Ялта" Чорноморського флоту Російської Федерації та Публічного акціонерного товариства "Крименерго" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Медведчук О.Л.) від 27 липня 2011 року у справі №5002-26/2636-2011
за позовом Військового санаторію "Ялта" Чорноморського флоту Російської Федерації (вул. Севастопольська, 12/43,Ялта,98635)
до Публічного акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6,Сімферополь,95000)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відкритого акціонерного товариства "Обороненергозбут" (вул. Воронцовський провулок, буд.2, стр.1, оф.527,Москва,109044)
про стягнення 277772,15 грн.
Позивач, Військовий санаторій "Ялта" Чорноморського флоту Російської Федерації, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, Публічного акціонерного товариства "Крименерго", про стягнення суми необґрунтовано отриманих грошових коштів (з врахуванням інфляційного відшкодування та 3% річних) у розмірі 277772,15 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на Правила користування електричною енергією, статті 1212, 1213 Цивільного кодексу України та статтю 625 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що в силу трьохстороннього договору на поставку електричної енергії №92 від 01.01.2011, відповідач зобов'язувався поставляти Міністерству оборони Російської Федерації електричну енергію, а Відкрите акціонерне товариство "Обороненергозбут" -оплачувати поставлену електричну енергію. В порушення умов договору відповідач виставив позивачу рахунки на її оплату, позивач у зв'язку із загрозою відключення електричної енергії вимушений був сплатити виставлені рахунки. Крім того, відповідач виставив аналогічні рахунки Відкритому акціонерному товариству "Обороненергозбут", яке їх сплатило. Сплачені позивачем кошти відповідач в односторонньому порядку зарахував в рахунок майбутніх розрахункових періодів, а не повернув позивачу. Крім того, до 01.01.2011 позивачем була здійснена передплата в розмірі 167163,00 грн. за договором № 92 від 04.12.1997, який припинив свою дію 01.01.2011, оскільки з 01.01.2011 між позивачем та відповідачем не існує договірних відносин, дана сума підлягає поверненню як така, підстави якої відпали.
Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи тим, що всі рахунки відповідно до додатку №4 до договору №92 від 01.01.2011 були виставлені Відкритому акціонерному товариству "Обороненергозбут", який також був зазначений у рахунках в якості платника, та приймаючи побажання споживача, рахунки на адресу покупця отримувались споживачем, тобто Військовим санаторієм "Ялта", однак платником у рахунках був вказаний саме покупець за договором.
Також відповідач зазначив, що у нього відсутні грошові зобов'язання, які позивач обґрунтовує на підставі акту звірки розрахунків сторін від 01.01.2011, оскільки умовами договору на поставку електричної енергії зазначено, що якщо сума передплати перевищує вартість фактично спожитої електричної енергії, різниця зараховується в рахунок наступних платежів. Зазначена умова договору погоджена сторонами, додаток №4 підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений печатками.
27.07.2011 в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Відкрите акціонерне товариство "Обороненергозбут", дана процесуальна дія відображена в рішенні господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 липня 2011 року у справі №5002-26/2636-2011.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 липня 2011 року у справі №5002-26/2636-2011 позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Крименерго" на користь Військового санаторію "Ялта" Чорноморського флоту Російської Федерації безпідставно набуті кошти у розмірі 7412,53 грн. та 94038,00 грн., що всього складає 101450,53 грн. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "Крименерго" 167163,00 грн. дебіторської заборгованості, 6178,11 грн. інфляційного відшкодування та 3% річних у розмірі 2980,51 грн. - відмовлено.
Приймаючи рішення, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що покупцем за договором від 01.01.2011 є Відкрите акціонерне товариство "Обороненергозбут", а не Військовий санаторій "Ялта" Чорноморського флоту Російської Федерації, якому відповідач виставив рахунок, та визнав можливим стягнути з відповідача 7412,53 грн., сплачених за платіжним дорученням №60 від 20.01.2011 та 94038 грн., сплачених за платіжним №62 від 21.01.2011, як такі, що відповідачем набуті без достатніх правових підстав.
Відмовляючи у задоволенні стягнення 167163,00 грн. дебіторської заборгованості суд зазначив, що вона утворилась при виконанні договору №92 від 04.12.1997, позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на договір №92 від 01.01.2011, який не може вважатись новою редакцією договору №92 від 04.12.1997, у зв'язку з тим, що він укладений з іншими сторонами та встановлює інші права та обов'язки ніж у попередньому договорі.
Відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення інфляційного відшкодування та 3% річних, суд першої інстанції зазначив, що грошове зобов'язання у розумінні вказаної статті у відповідача відсутнє, та, відповідно, частина друга статті 625 Цивільного кодексу України застосуванню не підлягає.
Не погодившись з постановленим судовим актом, Військовий санаторій "Ялта" Чорноморського флоту Російської Федерації та Публічне акціонерне товариство "Крименерго" звернулись до Севастопольського апеляційного господарського суду з відповідними апеляційними скаргами.
Підставою для скасування зазначеного судового акту заявники скарги вважають неповне з'ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального та процесуального права.
Так, Публічне акціонерне товариство "Крименерго" зазначило, що відповідач не є власником коштів, які надходять на рахунки зі спеціальним режимом використання, а тому він не може бути набувачем цього майна, оскільки згідно приписів ст. 151 Закону України "Про електроенергетику" перераховані позивачем кошти не належать відповідачу в повному обсязі. Також зазначив, що належне виконання умов абзацу 4 пункту 2 додатку №4 до договору №92 від 01.01.2011 підтверджується, зокрема, рахунками, з яких вбачається, що сума передплати врахована та незалежно від обсягів фактично спожитою електроенергії кошти за її споживання до сплати не вимагаються (в межах існуючого авансу). Інші доводи викладені в апеляційній скарзі.
Військовий санаторій "Ялта" Чорноморського флоту Російської Федерації в апеляційній скарзі заперечуючи проти відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 167163,00 грн. зазначив, що у зв'язку зі зміною порядку та принципу розрахунків за відповідні послуги військовими частинами, установами та організаціями, які відносяться до ведення Міністерства оборони Російської Федерації з 01.01.2011, позивачем в грудні 2010 року було ініційовано питання про укладення нового трьохстороннього договору на постачання електричної енергії для внутрішніх потреб з 01.01.2011, і, відповідно, відмови у пролонгації договору №92 від 04.12.1997. У зв'язку з тим, що після 01.01.2011 споживання електричної енергії в межах двостороннього договору №92 від 04.12.1997 позивачем не здійснювалось, то грошові кошти, перераховані в якості передплати за періоди споживання електричної енергії після 01.01.2011 в сумі 167163,00 грн. за договором №92 від 04.12.1997 підлягають поверненню позивачу як безпідставно отримані. Також вважає, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено у стягненні інфляційного відшкодування та 3% річних на підставі того, що грошове зобов'язання в розуміння статті 625 Цивільного кодексу України відсутнє. Інші доводи та обґрунтування викладені в апеляційній скарзі.
Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2011 року апеляційні скарги Військового санаторію "Ялта" Чорноморського флоту Російської Федерації та Публічного акціонерного товариства "Крименерго" прийняті до провадження колегією у складі: головуючого судді Лисенко В.А., суддів Гоголя Ю.М., Волкова К.В. та призначені до розгляду 28 вересня 2011 року.
Розпорядженням від 27 вересня 2011 року головуючий суддя Лисенко В.А. замінена на суддю Рибіну С.А., суддя Гоголь Ю.М. замінений на суддю Голика В.С. та суддя Волков К.В. на суддю Черткову І.В.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 вересня 2011 року призначений розгляд апеляційних скарг Військового санаторію "Ялта" Чорноморського флоту Російської Федерації та Публічного акціонерного товариства "Крименерго" на 24 жовтня 2011 року та зупинено провадження по справі №5002-26/2636-2011 у зв'язку із зверненням Севастопольського апеляційного господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до Арбітражного суду міста Москви щодо вручення копії цієї ухвали Відкритому акціонерному товариству "Обороненергозбут".
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 поновлено провадження по справі.
У судове засідання суду апеляційної інстанції з'явились представники позивача та відповідача, які підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційних скарг у повному обсязі.
Третя особа явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, про час та місце судового засідання повідомлена відповідно до приписів чинного законодавства, письмових пояснень по апеляційних скаргах суду не надала.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 04.12.1997 між Військовим санаторієм "Ялта" Чорноморського флоту Російської Федерації та відповідачем був укладений договір на користування електричною енергією №92 (далі -Договір від 04.12.1997, а.с.50-53).
Відповідно до пункту 6 Договору від 04.12.1997 він укладений до 31.12.1998 та вступає в силу з дня його підписання і вважається продовженим, якщо не надійшло заяви від однієї із сторін про його припинення або перегляд.
Договір неодноразово продовжувався сторонами, останнє продовження було здійснено на 2010 рік.
Сторони здійснили звірку взаєморозрахунків станом на 01.01.2011, за результатами якої був складений та підписаний позивачем та відповідачем акт звірки, яким сторони підтвердили дебіторську заборгованість Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" у розмірі 167163,00 грн. (а.с.11).
У січні 2011 року між Відкритим акціонерним товариством "Крименерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Крименерго", (постачальник), Міністерством оборони Російської Федерації (споживач) та Відкритим акціонерним товариством "Обороненергозбут" (покупець) укладений договір на постачання електричної енергії №92 від 01.01.2011 (далі -Договір від 01.01.2011, а.с.12-17), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію покупцю для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, вказаною в додатку №6 „Акт розмежування балансової приналежності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін” до Договору, а покупець сплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі відповідно до умов даного договору.
Згідно пункту 1.2 Договору від 01.01.2011 постачальник поставляє електричну енергію по всім об'єктам, вказаним у додатку „Перелік об'єктів енергоспоживання споживача”. Прийом -передача товару здійснюється на митній території України.
Відповідно до підпункту 2.2.2 пункту 2.2 Договору від 01.01.2011 постачальник зобов'язується, зокрема, постачати покупцю електричну енергію для споживача.
Судом встановлено, що об'єктом, на який здійснюється постачання електричної енергії є Військовий санаторій "Ялта" Чорноморського флоту Російської Федерації.
Покупець зобов'язаний сплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування відповідно умовам додатку №4 „Порядок розрахунків”. Здійснювати оплату рахунків, які виставляються постачальником за послуги з відключення, підключення, роботі по розпломбуванню, прийому обліку та ін., передбачені Правилами користування електричною енергією за окремими договорами (підпункти 2.4.3, 2.4.5 пункту 2.4 Договору від 01.01.2011).
Пунктом 4.3 Договору від 01.01.2011 передбачена відповідальність за своєчасне внесення платежів, передбачених умовами договору, яка покладена на покупця.
Так, пунктом 1 додатку №4 до договору від 01.01.2011 встановлено, що розрахунки за спожиту електроенергію здійснюється відповідно до пункту 6.6 Правил користування електричною енергією. Розрахункова дата (день, коли споживач надає „Акт про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії”, а постачальник виставляє кінцевий рахунок) встановлюється у 20 число кожного місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться покупцем виключно грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника (а.с.18).
Згідно пункту 2 Порядку розрахунку, покупець до 10-го числа поточного розрахункового періоду здійснює платіж на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% заявленого обсягу споживання електричної енергії. Вказаний платіж здійснюється виключно по виставленому споживачем рахунку, розрахованому на підставі заявленого обсягу споживання електричної енергії та тарифу поточного місяця.
Даний договір вступає в силу з дня його підписання та діє до 31.12.2011, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дія Договору ні однією із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 9.4 Договору від 01.01.2011).
20.01.2011 Ялтинська міська електрична мережа Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" на адресу Військового санаторію "Ялта" Чорноморського флоту Російської Федерації направила лист, в якому повідомила, що станом на 20.01.2011 за санаторієм утворилась заборгованість за відпущену електроенергію в сумі 94038,00 грн., за перевищення ліміту споживання - 8367,00 грн., за реактивну електричну енергію - 7413,00 грн., та запропонувала терміново здійснити заходи з погашення заборгованості і в строк до 25.01.2011 погасити вказану заборгованість (а.с.26).
Платіжними дорученнями №60 від 20.01.2011 та №62 від 21.01.2011 Військовий санаторій "Ялта" Чорноморського флоту Російської Федерації перерахував на рахунок Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" 7412,53 грн. та 94038,00 грн.
В той же час відповідач виставив рахунки і Відкритому акціонерному товариству "Обороненергозбут" на оплату за поставлену позивачу електроенергію 143965,69 грн. за період з 01.01.2011 по 20.01.2011, 151263 грн. за період 21.01.2011 по 20.02.2011, 7412,53 грн. за реактивну енергію за період з 01.01.2011 по 16.01.2011, які Відкрите акціонерне товариство "Обороненергозбут" оплатило у повному обсязі (а.с.29, 31, 33).
14.02.2011 позивач надіслав на адресу Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" лист в якому зазначив, що між відповідачем, Міністерством оборони Російської Федерації та Відкритим акціонерним товариством "Обороненергозбут" укладений трьохсторонній договір №92 від 01.01.2011 з постачання електроенергії на об'єкт -Військовий санаторій "Ялта" Чорноморського флоту Російської Федерації, тому всі правовідношення, які пов'язані з постачанням електричної енергії з договором №92 від 04.12.1997, припинені 31.12.2010. У зв'язку з цим позивач звернувся з проханням перерахувати сплачені кошти у сумі 268613,53 грн., яка числиться як дебіторська заборгованість, на тій підставі, що Військовий санаторій "Ялта" Чорноморського флоту Російської Федерації оплатив виставлені рахунки за поставлену електроенергію за договором від 01.01.2011, по якому платником є Відкрите акціонерне товариство "Обороненергозбут", яке, в свою чергу, також сплатило ці рахунки (а.с.19-20). Крім того, за договором №92 від 04.12.1997 у позивача утворилась переплата, яка, у зв'язку із закінченням правовідносин по цьому договору підлягає поверненню як така, підстави якої відпали.
23.02.2011 листом за вих.№53-01/24/327 відповідач повідомив позивача про те, що він не вбачає підстав для задоволення прохання про повернення коштів, оскільки не вважає їх отриманими без належних на те підстав та зазначив, що підписання 01.01.2011 нової редакції договору №92 від 04.12.1997 не призвело до зміни його предмету, сторін, постачальника та споживача, а також до змін суттєвих умов. Відповідно, сума, яка мається в рамках договору №92 від 01.01.2011, зарахована Відкритим акціонерним товариством "Крименерго" в рахунок майбутніх розрахункових періодів (а.с.21).
29.03.2011 за вих.№332 позивач надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою перерахувати дебіторську заборгованість в розмірі 227574,36 грн. на розрахунковий рахунок позивача протягом строку, зазначеного в статті 7 Господарського процесуального кодексу України (а.с.23-24).
Відповідач у відповіді на претензію повідомив, що вважає перераховані раніше кошти виключно як виконання умов договору, і відповідно передплата, яка мається, зарахована відповідачем в рахунок майбутніх розрахункових періодів (а.с.25).
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Крименерго" задоволенню не підлягає, апеляційна скарга Військового санаторію "Ялта" Чорноморського флоту Російської Федерації підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини між сторонами по справі виникли з приводу користування електричною енергією, у зв'язку з чим підлягають застосуванню норми Закону України "Про електроенергетику", Правил користування електричною енергією, Цивільного та Господарського кодексів України.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України „Про електроенергетику” споживання електроенергії можливо лише на підставі договору.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про електроенергетику", пункту 1.2 Правил користування електричною енергією, споживачем електричної енергії є юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.
Згідно частин першої та другої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
В статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Суд встановив, що 04.12.1997 між позивачем та відповідачем укладений договір на користування електричною енергією №92, на об'єкті - Військовий санаторій "Ялта" Чорноморського флоту Російської Федерації.
Судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку зі зміною порядку та принципу розрахунків за відповідні послуги військовими частинами, установами та організаціями, які відносяться до ведення Міністерства оборони Російської Федерації з 01.01.2011, позивачем в грудні 2010 року було ініційовано питання про укладення нового трьохстороннього договору на постачання електричної енергії для внутрішніх потреб з 01.01.2011, і відповідно, відмові у пролонгації договору №92 від 04.12.1997.
Згідно договору №92 від 01.01.2011 постачальником є Відкрите акціонерне товариством "Крименерго", споживачем - Міністерство оборони Російської Федерації, а покупцем - Відкрите акціонерне товариство "Обороненергозбут". Об'єктом, на який здійснюється постачання електроенергії є - Військовий санаторій "Ялта" Чорноморського флоту Російської Федерації.
Крім того, листами від 23.02.2011 за вих.№53-01/24/327 та від 28.04.2011 за вих.№53-01/24/566 відповідач підтвердив, що підписання нової редакції договору №92 розцінено ним як прояв взаємної згоди у зв'язку зі зміною суттєвих обставин, а виклад договору №92 в новій редакції -як зміна договору в тієї ж самій формі (а.с.25).
На підставі вищевикладеного, враховуючи, що постачання на один і той самий об'єкт двічі неможливо, судова колегія дійшла висновку, що договір на постачання електричної енергії №92 від 01.01.2011 є новою редакцією договору №92 від 04.12.1997, отже договір від 04.12.1997 припинив свою дію.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Згідно частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна прийняти всі міри, необхідні для належного виконання зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Умовами договору від 01.01.2011 передбачено, що покупець - Відкрите акціонерне товариство "Обороненергозбут" - зобов'язаний сплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування відповідно умовам додатку №4 „Порядок розрахунків”.
В частині першій статті 528 Цивільного кодексу України зазначено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
Оскільки обов'язок оплати поставленої електроенергії за спірним договором покладався на Відкрите акціонерне товариство "Обороненергозбут", колегія суду апеляційної інстанції визнала правомірним висновок суду першої інстанції, що виставивши рахунки по сплаті одночасно і Військовому санаторію "Ялта" Чорноморського флоту Російської Федерації, і Відкритому акціонерному товариству "Обороненергозбут", Відкрите акціонерне "Крименерго" самовільно відступило від умов договору на поставку електричної енергії №92 від 01.01.2011 та порядку розрахунків.
Згідно статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:
По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.
По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.
По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
До відсутності правової підстави дана стаття відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним.
Отже зі змісту вказаної статті вбачається, що для необхідності її застосування повинні мати місце факти безпідставного набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.
На підставі викладеного вище судова колегія визнала правомірним висновок суду першої інстанції що, враховуючи спірні правовідносини, за якими покупцем електроенергії є саме Відкрите акціонерне товариство "Обороненергозбут", а Військовий санаторій "Ялта" Чорноморського флоту Російської Федерації не є стороною договору, кошти в сумі 7412,53 грн. та 94038 грн., які були сплачені позивачем -є коштами, які безпідставно набуті відповідачем. У зв'язку з цим вимога позивача про стягнення з відповідача даних сум судом визнана такою, що підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні стягнення дебіторської заборгованості в розмірі 167163,00 грн., суд першої інстанції зазначив, що вона утворилась при виконанні договору №92 від 04.12.1997, а позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на договір №92 від 01.01.2011, який не може вважатись новою редакцією договору №92 від 04.12.1997, у зв'язку з тим, що він укладений з іншими сторонами та встановлює інші права та обов'язки ніж у попередньому договорі.
Колегія суду апеляційної інстанції з даним висновком не може погодитись у зв'язку і з наступним.
Позовні вимоги -це матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права.
Підстави позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги.
З позовної заяви вбачається, що підставою позову є повернення безпідставно набутих відповідачем коштів.
Судова колегія встановила, що кошти в розмірі 167163,00 грн. отримані на підставі договору №92 від 04.12.1997, який припинив свою дію у зв'язку з укладанням сторонами договору №92 від 01.01.2011.
Враховуючи, що на момент винесення рішення по справі між позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини стосовно отримання позивачем електричної енергії, підстави для утримання відповідачем коштів в розмірі 167163,00 грн. слід вважати такими, що відпали.
У зв'язку з вищевикладеним, судова колегія вважає вимогу позивача про стягнення 167163,00 грн. -коштів, підстава отримання яких відпала, такою, що підлягають задоволенню.
Не може бути прийнятий судом довід відповідача, що він не єдина особа, яка отримала кошти зі спеціального рахунку з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про електроенергетику" поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії (далі - поточні рахунки) - рахунки суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території та оптове постачання електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку і призначені виключно для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії. Алгоритм оптового ринку електричної енергії - порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
Згідно частин першої та другої статті 151 Закону України "Про електроенергетику" споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку.
Проте, ані Законом України "Про електроенергетику" ані Правилами користування електричною енергією не встановлена імперативна умова розподілу грошових коштів у випадку перерахування на поточні рахунки суми більшої ніж виставлено Постачальником електроенергії у рахунках на оплату електроенергії, яка б унеможливлювала їх повернення Споживачеві.
Позивач також просив стягнути з відповідача інфляційне відшкодування та 3% річних.
Відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо). Це розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі.
Проте, в даному випадку застосування цієї норми є безпідставним, оскільки грошове зобов'язання у розумінні вказаної статті у відповідача відсутнє.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем необґрунтовано заявлені вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційного відшкодування.
Інші доводи, викладені в апеляційних скаргах відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не стосуються обставин спору.
На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для вирішення спору, що дає підстави суду апеляційної інстанції для часткового задоволення апеляційної скарги Військового санаторію "Ялта" Чорноморського флоту Російської Федерації та часткового скасування рішення суду першої інстанції.
Витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 49, 101, пунктом 2 частини першої статті 103, пунктом 1 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Крименерго" залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Військового санаторію "Ялта" Чорноморського флоту Російської Федерації задовольнити частково.
3. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 липня 2011 року у справі №5002-26/2636-2011 скасувати частково, в частині відмови у задоволенні позовних вимог Військового санаторію "Ялта" щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "Крименерго" 167163,00 грн.
Пункти 3 та 5 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:
"3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Крименерго" (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6) на користь Військового санаторію "Ялта" Чорноморського флоту Російської Федерації (98635, м. Ялта, вул. Севастопольська, 12/43) кошти, підстава набуття яких відпала в розмірі 167163,00 грн., безпідставно набуті кошти в розмірі 7412,53 грн., та 94038,00 грн., державне мито -2686,13 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -228,22 грн.
5. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "Крименерго" інфляційного відшкодування в розмірі 6178,11 грн. та 3% річних у розмірі 2980,51 грн. відмовити."
3. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.
Головуючий суддя < Підпис > С.А. Рибіна
Судді < Підпис > В.С. Голик
< Підпис > І.В. Черткова