24.10.2011 року Справа № 17/5005/7862/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідача),
суддів: Науменка І.М., Герасименко І.М.
при секретарі: Лазаренко П.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 26.09.11;
від відповідача: ОСОБА_2., довіреність від 02.03.11;
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства “Придніпровська залізниця” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2011 року у справі №17/5005/7862/2011
за позовом відкритого акціонерного товариства “Дніпрометробуд”, м. Дніпропетровськ
до державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ
про визнання недійсною частини договору
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2011 (суддя Суховаров А.В.) задоволено позов про визнання недійсним положення п. 5.5. договору № ПР/п-072123/НЮ від 27.12.2007 року, укладеного між сторонами. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що положення вказаного пункту суперечать Правилам технічної експлуатації теплових установок і мереж, затв. наказом Міністерства палива та енергетики України від 14 лютого 2007 р. N 71 (надалі - Правила).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу про скасування та прийняття нового рішення про відмову у позові. Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи. Відповідач зокрема посилається неправильне застосування судом першої інстанції положень закону про початок перебігу позовної давності та її сплив на момент подання позову про визнання недійсним положення договору як підставу для відмови у позові. Також вказує на невідповідність номеру договору, положення якого визнані судом недійсними, номеру фактично укладеного між сторонами договору. Вказує на необов'язковість застосування сторонами положень п. 7.2.40 Правил при укладенні договору.
Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення вважає обґрунтованим та законним, просить залишити його без змін.
По справі оголошувалась перерва до 24.10.2011 р.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27.12.2007 року між позивачем (споживачем/замовником) та відповідачем (постачальником/виконавцем) укладено договір № ПР/п-072123/НЮ (далі - договір), який в силу положень п. 10.4 пролонгований до теперішнього часу, та згідно з умовами якого відповідач, зокрема, його відокремлений структурний підрозділ “Дніпропетровське пасажирське вагонне депо»зобов'язався постачати замовнику гарячу воду (теплову енергію) в потрібних йому обсягах в період опалювального сезону, а останній, в свою чергу, своєчасно та в повному обсязі оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами).
Відповідно до п. 5.5 цього договору, при відсутності приладів обліку або виході його з ладу кількість теплової енергії, що відпущена замовнику, визначається виконавцем розрахунковим способом по максимальному споживанню 0,3 Гкал/годину.
Згідно обставин справи 22.12.2010 р. у зв'язку з виходом з ладу теплолічильника “АКВА МВТ” складений акт № 4 (а.с. 36) за розрахунками спожитої теплової енергії у відповідності до п. 5.5 Договору за період з 03.12.10р. по 05.12.10р. (3 доби), згідно з яким позивач отримав від відповідача 21,6 Гкал (7,2 Гкал на добу).
Одночасно відповідно до складеного сторонами акту № 1 від 25.01.11р. споживання замовником теплової енергії у період з 23.12.10р. по 25.01.11р. (34 доби), за показниками становило 164,1 Гкал (4,8 Гкал на добу); згідно даних приладу обліку у період з 06.12.10р. по 22.12.10р. (17 діб) споживачем отримано 20,14 Гкал (1,18 Гкал на добу).
Відповідно до п. 7.2.40 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затв. наказом Міністерства палива та енергетики України від 14 лютого 2007 р. N 71 у разі виходу з ладу теплолічильника або в разі потреби повірки приладів обліку теплової енергії до поновлення їх працездатності облік теплової енергії здійснюється розрахунковим способом на підставі усереднених показів приладів за попередні три доби з коригуванням відповідно до фактичної температури зовнішнього повітря. Термін застосування розрахункових значень не повинен перевищувати 15 діб на рік.
Обумовлений у п. 5.5 договору спосіб встановлення кількості відпущеної тепло енергії розрахунковим способом по максимальному споживанню 0,3 Гкал/годину не відповідає порядку визначення кількості такої енергії на підставі усереднених показів приладів за попередні три доби з коригуванням відповідно до фактичної температури зовнішнього повітря, який передбачений п. 7.2.40 Правил.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Згідно п. 1. 2 положення цих Правил поширюються на суб'єктів відносин у сфері теплопостачання (в тому числі, які мають власні джерела теплопостачання), що займаються виробництвом, передачею та постачанням теплової енергії, або є споживачами теплової енергії незалежно від їхньої відомчої належності та форм власності, що є складовою частиною системи заходів щодо організації виробництва, перетворення, постачання та споживання теплової енергії. Правила встановлюють основні організаційні і технічні вимоги до безпечної, надійної та економічної експлуатації джерел теплопостачання, теплофікаційних і тепловикористовувальних установок, теплових мереж, систем опалення та вентиляції, гарячого водопостачання, збирання і повернення конденсату, водопідготовки, а також засобів вимірювальної техніки, окрім ТЕЦ, магістральних теплових мереж та котелень, підключених до них, які належать до сфери управління Мінпаливенерго та на які поширюється дія нормативного документа ГКД 34.20.507 "Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила" (п. 1.3 Правил).
При цьому положеннями Правил у тому числі п. 7.2.40 не встановлено можливість альтернативного врегулювання сторонами порядку розрахунку теплоенергії у випадку виходу з ладу приладів обліку ніж той, що визначений цими Правилами.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно вимог ч. 1 ст. 201 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За змістом ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Враховуючи обов'язковість для сторін положень зазначених Правил щодо порядку визначення кількості відпущеної теплової енергії у випадку виходу з ладу приладів обліку, висновок суду першої інстанції про невідповідність визначених п. 5.5 договору умови вимогам Правил, що діяли на момент його укладення, ґрунтується на законі.
Разом з тим, помилковим є висновок суду першої інстанції про звернення позивача з позовом в межах позовної давності та початок її перебігу з моменту фактичного встановлення невідповідності встановленої у договорі схеми розрахунку за теплову енергію без теплового лічильника (виходу його з ладу) вимогам Правил.
Загальна позовна давність згідно ст. 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.
За загальним правилом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Початок перебігу позовної давності за вимогою про визнання недійсним право чину (його частини) крім випадку, визначеного ч. 2 ст. 261 ЦК України щодо перебігу позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається з моменту вчинення такого правочину.
Згідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Разом з тим, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відповідачем заявлено про застосування позовної давності. Однак враховуючи незначний строк пропущення позовної давності, оскільки звернення з позовом мало місце 20.06.2011 р., обставини щодо виходу з ладу теплового лічильника в опалювальний період у грудні 2010 р. та необхідність фактичного застосування з цього часу положень п. 5.5 договору усупереч Правил, суд вважає поважними причини пропущення позовної давності, з огляду на що порушене право підлягає захисту.
Оскільки помилкове посилання місцевого суду на подання позову в межах позовної давності не вплинуло на прийняття вірного по суті рішення про задоволення позову, судова колегія не вбачає достатніх підстав для його скасування.
Посилання відповідача на неповну відповідність номеру договору не може бути підставою для відмови у позові, оскільки позначенням номеру договору не визначається його зміст, предмет обсяг прав та обов'язків сторін, тоді як укладення між сторонами договору у відповідну дату, одного змісту не спростовується відповідачем та вбачається з матеріалів справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують викладених вище висновків та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу державного підприємства “Придніпровська залізниця” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2011 року у справі №17/5005/7862/2011 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя В.Ф.Мороз
Суддя І.М.Науменко
Суддя І.М. Герасименко