"27" жовтня 2011 р. Справа № 8/5027/750/2011.
За позовом приватного підприємця ОСОБА_1
до товариства з обмеженою відповідальністю “КВМ Плюс”
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний підприємець ОСОБА_2
про стягнення збитків -521708 грн.
Суддя Дутка В.В.
Представники:
від позивача -ОСОБА_3, довіреність від 11.05.2011р.
від відповідача -ОСОБА_4, довіреність від 11.09.2011р.
від третьої особи -не з'явився
СУТЬ СПОРУ: приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом про стягнення з відповідачів - приватного підприємця ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю “КВМ Плюс” солідарно завданих збитків в сумі 521708,00 грн. внаслідок неналежного виконання умов договору про перевезення вантажу від 20.02.2011р.
Позов вмотивований порушенням відповідачем норм чинного законодавства, що регулюють правила перевезення вантажів, внаслідок чого позивачеві завдано збитків пошкодженням автомобіля на суму 521708,00 грн.
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 29.08.2011р. прийнято відмову позивача від позову в частині стягнення збитків з відповідача 1 - приватного підприємця ОСОБА_2 та припинено провадження у цій частині, залучено до участі в справі приватного підприємця ОСОБА_2 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Відповідач у відзиві від 12.09.2011р. просить відмовити у задоволенні позову про стягнення збитків за недоведеністю, оскільки позивачем не доведено ні протиправної поведінки, а ні вини відповідача, а як наслідок відсутній причинно-наслідковий зв'язок.
Розгляд справи неодноразово відкладався, востаннє ухвалою від 11.10.2011р. розгляд справи відкладено на 27.10.2011р.
Представник позивача у судовому засіданні подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно та рахунки у банках, що належать відповідачеві та заборонити відчужувати це майно будь-яким способом та вчиняти будь-які юридичні дії щодо цього майна. Заява мотивована порушенням прав позивача та існуванням загрози, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення господарського суду.
По суті спору представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача заперечив проти обґрунтованості заяви про забезпечення позову і просив відмовити у позові за недоведеністю.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд відмовляє у її задоволенні з огляду на таке.
Відповідно до ст. 66-67 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Позивач імовірність настання наведених вище обставин не наводить.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив таке.
ОСОБА_5 є суб'єктом підприємницької діяльності, згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 18.05.1994р. №НОМЕР_2
Згідно Міжнародної товарно-транспортної накладної 22.04.2011р. ТОВ “КВМ Плюс” (відправник) передав ОСОБА_1 (перевізник) вантаж -деревне вугілля в поліпропіленових мішках, згідно рахунку -фактури від 22.04.2011р. №13 в кількості 17530 кг., вартістю 260 євро за тону, для перевезення не територію Німечинни фірмі FIRMA DIANA IMPORT EXPORT GMBN (замовник).
Для перевезення вантажу позивач надав автомобіль DAF AS 105XF, реєстраційний номер НОМЕР_1 який належить ОСОБА_1 на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
За договором від 09.03.2011р. №403, укладеним між приватним підприємцем ОСОБА_5 (замовник) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (виконавець), останній зобов'язався надати послуги водія по перевезенню вантажу автомобільним транспортом по Україні та за кордон.
Таким чином, перевезення вантажу автомобілем DAF AS 105XF, реєстраційний номер НОМЕР_1 згідно Міжнародної товарно-транспортної накладної 22.04.2011р., здійснював ОСОБА_2 на підставі договору від 09.03.2011р. №403, що підтверджено також доповненням до форми МД-6 (а.с.).
22.04.2011р. вантаж доставлений водієм ОСОБА_2 до Вінницької митниці для митного оформлення.
Після замитнення вантажу, водій ОСОБА_2 здійснив перевезення вантажу автомобілем DAF AS 105XF, реєстраційний номер НОМЕР_1 до гаражного боксу по вул. Комунальників, 7-В у м.Чернівці, який належить на праві власності ТОВ “Норман” (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20.04.2006р.) та переданий в оренду позивачеві за договором від 20.05.2009р., Автомобіль прослідував до гаражного боксу, за твердженням позивача, для перевірки справності та планового відпочинку водія. Згідно витягу з журналу здачі -прийняття об'єкта під охорону м.Чернівці, вул.Комунальників, 7-В, приміщення літера “В”, який заведений ТОВ “Норман”, автомобіль 7301 прийняв 23.04.2011р. під охорону працівник ТОВ “Норман” ОСОБА_6, про що свідчить довідка ТОВ “Норман” від 25.10.2011р.№6/10.
Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч. 1 ст. 918 ЦК України завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 ЦК України).
За ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956 року договір перевезення встановлюється накладною.
Відповідно до Технічного висновку УМНС України в Чернівецькій області від 26.04.2011р., постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 02.05.2011р., 23 квітня 2011 року о 20 год. 05 хв. від гр. ОСОБА_7 по мобільному телефону до ВЗІ УМНС в Чернівецькій області надійшло повідомлення про пожежу в боксі по вул. Комунальників,7-В у м.Чернівці. Виїздом на місце пожежі встановлено, що об'єктом пожежі являється вантажний автомобіль DAF XF 105 Д.Н. НОМЕР_1 2007 року випуску, білого кольору, який знаходився в гаражному боксі ТОВ «Норман». Пожежею знищено: кабіна автомобіля, кузов тентово-бортовий, баки, права передня резина, 4 т вугілля, документи. Пожежею пошкоджено: вугілля в кількості 9 тон, задня частина рами, двигун, КПП, АКТІ та закопчено стіни та стеля боксу.
З відібраних УМНС України в Чернівецькій області пояснень водія ОСОБА_2 та його заяви поданої господарському суду 28.09.2011р. вбачається, що при завантажені деревного вугілля на складі відповідача, водій помітив запотілі мішки від пари чи конденсату та на запитання до завантажувачів чому пар у мішках отримав відповідь -що це нормальне явище, доторкнувшись до мішка, що лежав до виходу, водій відчув, що вони трохи теплі.
Технічним висновком УМНС України в Чернівецькій області від 26.04.2011р. визначено найбільш імовірною причиною виникнення пожежі є теплове самозаймання деревного вугілля.
28 квітня 2011 року, за заявою позивача надано висновок експерта ОСОБА_9 (свідоцтво Міністерства юстиції України від 09.06.2008р. №НОМЕР_2) про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля DAF AS 105XF, реєстраційний номер НОМЕР_1, яким встановлено, що розмір збитків, завданих власнику вказаного автотранспорту, становить 521708,00 грн.
Після пожежі у гаражному боксі залишилось неушкодженим деревне вугілля у кількості 17295 кг, упаковка вугілля (поліетиленові мішки), які згідно акту прийому -передачі від 14 липня 2011р. передані власнику -ТОВ “КВМ Плюс”.
Відповідно до ст. 8 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) передбачає, що відповідач зобов'язаний перевірити точність здійснених в товарно-транспортній накладній записів відносно кількості вантажних місць, а також; їх маркування та розмірів, перевірити зовнішній стан, та його упаковки, а якщо нема можливості перевірити точність записів, то перевізник повинен зробити в накладній обґрунтовані застереження.
Застереження в накладній СМR стосовно існування ризику пошкодження вантажу при перевезенні відсутні, що свідчить про прийняття відповідачем вантажу до перевезення без будь-яких зауважень (а.с.29).
Даний факт свідчить про завантаження деревного вугілля у відповідності до вимог част. 2 ст.917, част.1 ст.918 ЦК України.
Крім того, ст. 17 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ), ст. 924 ЦК України встановлюють, що перевізник несе відповідальність за повну або часткову втрату або пошкодження вантажу в проміжок часу між його прийняттям до перевезення та його здаванням позивачу.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 ГК відповідач за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, відповідає за пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість.
Частина 3 ст. 308 ГК України встановлено, що саме вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення та має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.
Згідно ст. 924 Цивільного кодексу України та ст. 314 Господарського кодексу України, - перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі Вантажоодержувачу, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Отже, перевізник прийняв вантаж до перевезення без будь-яких зауважень та застережень, що підтверджено матеріалами справи, а тому несе відповідальність за пошкодження вантажу, яке відбулося у проміжок часу між прийняттям його від вантажовідправника та передачею його вантажоодержувачу.
Здійснюючи перевезення водій ОСОБА_2 повинен був забезпечити збереження транспортного засобу у відповідному технічному стані, натомість залишаючи автомобіль в орендованому позивачем гаражному боксі передав його під охорону працівнику Орендодавця (ТОВ “Норма”) за відсутності договірних відносин з охорони об'єкта.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, або що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин (ч.2 ст.218 Господарського кодексу України та ст.ст.614,617 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є склад цивільного правопорушення, який складається з: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди, завданої такою поведінкою; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.
Відповідальність у вигляді відшкодування шкоди може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення.
Позивачем не доведено наявність протиправних дій з боку відповідача при завантажуванні вантажу на автомобіль DAF AS 105XF, реєстраційний номер НОМЕР_1 натомість перевізник прийняв вантаж без будь-яких застережень.
Крім того, не підтверджується доказами по справі і той факт, що бездіяльність відповідача є причиною пожежі, що мала місце 23.04.2011р. в автомобілі DAF AS 105XF, реєстраційний номер НОМЕР_1
Таким чином, позивач не довів, що завдані йому збитки є наслідком протиправної поведінки чи бездіяльності відповідача.
Технічний висновок дослідно - випробовувальної лабораторії УМНС України в Чернівецькій області про найбільш імовірну причину виникнення пожежі -теплове самозаймання деревного вугілля не є беззаперечним доказом встановлення причини виникнення пожежі, що мала місце 23.04.2011р. в автомобілі DAF AS 105XF, реєстраційний номер НОМЕР_1 оскільки такий висновок зроблений з аналізу версій виникнення пожежі.
Технічний висновок не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідне положення містить ч. 2 ст. 43 ГПК України, яка передбачає, що ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Отже, технічний висновок є одним з доказів, який поряд з іншими доказами оцінюється судом на загальних підставах.
Враховуючи наведене, між завданими позивачеві збитками пожежею в автомобілі та протиправними діями відповідача, протиправність яких позивачем не доведена, за відсутності доведеної вини відповідача, відсутній причинно-наслідковий зв'язок.
За відсутності повного складу цивільного правопорушення відповідальність не наступає, а тому суд відмовляє у задоволенні позову.
У зв'язку з відмовою у задоволені позову судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 66, 67, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Відмовитиу задоволені клопотання про забезпечення позову.
2.Відмовитиу задоволенні позову.
3.Судові витрати залишити за позивачем.
Суддя В.В.Дутка
Повне рішення складено 01.11.2011р.