Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" жовтня 2011 р. Справа № 5023/6666/11
вх. № 6666/11
Суддя господарського суду Аюпова Р.М.
при секретарі судового засідання Павленко А.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, дов. від 10.08.2011 р.;
відповідач 1 - не з'явився;
відповідач 2 - не з"явився;
3-ї особи < Текст > відповідача - < Текст > 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг", м.Київ 3-я особа < Текст >
до 1) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, смт. Пісочин , 2) Дочірнього підприємства "Автосервис" АТ Куряжський домобудівний комбінат, смт. Пісочин 3-я особа < Текст >
про стягнення коштів
ТОВ “Елемент Лізинг” (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів -1) ФОП ОСОБА_2, 2) Дочірнього підприємства "Автосервис" АТ Куряжський домобудівний комбінат, в якій просить суд стягнути з відповідача 90587,31 грн., із яких заборгованість за лізинговими платежами 16729,59 грн., платіж за незавершений лізинговий період -1055,98 грн., пеня -1835,47грн., додаткова винагорода -70966,27 грн. та просить покласти на відповідача судові витрати. Вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу транспортних засобів за № ЭЛ/Хрк-0366/ДЛ від 16 липня 2008 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 серпня 2011 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13 вересня 2011 року о 12:20 год.
Ухвалами господарського суду Харківської області від 13 вересня 2011 року, 19 вересня 2011 року відкладено розгляд справи.
03.10.11р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, з урахуванням якого позивач просить стягнути з першого та другого відповідачів солідарно -90587331 грн., з яких 16729,59 грн. заборгованості по лізинговим платежам, 1835,47 грн. пені, 1055,98 грн - платіж за незавершений лізинговий період та 70966,27 грн. додаткової винагороди.
Суд приймає вказане клопотання позивача про уточнення позовних вимог та продовжує розгляд справи з її урахуванням.
Представник позивача у призначеному судовому засіданні 17.10.2011 року підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
У призначене судове засідання відповідачі не з'явились, про причини неявки у судове засідання суд не повідомили, витребувані судом документи не надали. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітки про направлення ухвали про відкладення розгляду справи від 19 вересня 2011 року, яка направлялась на адресу відповідачів згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, при цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами). Як свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення, процесуальні документи отримувались представниками відповідачів.
Присутній в судовому засіданні 17 жовтня 2011 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представників відповідачів, пояснив, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 серпня 2011року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.. 75 ГПК України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
16 липня 2008 року, між ТОВ "Елемент Лізинг" (далі - позивач, Лізингодавець) та ФОП ОСОБА_2 ( далі перший відповідач, Лізингоотримувач) укладено договір фінансового лізингу транспортних засобів №ЄЛ/Хрк-0366/ДЛ (далі-договір), у відповідності до умов якого, Лізінгодавець зобов'язався придбати у власність предмет лізингу і надати його Лізингоотримувачеві за плату у тимчасове володіння та користування на умовах договору і Правил (додаток № 1); найменування предмета лізингу і його технічні характеристики вказані у специфікації (додаток № 2). Ціна договору формується і вказується в національній валюті України - гривні; загальна сума договору складає 192168,05 грн. (п. 5.1-5.2 Договору); строк лізингу -36 місяців, починаючи з дати Акта прийому-передачі предмету лізингу в лізинг (п. 5.7). Сторонами погоджено графік лізингових платежів (додаток № 3 до договору), згідно з яким сторони погодили порядок, розмір та строки здійснення лізингових платежів по договору.
Факт передачі предмета лізингу підтверджується актом приймання-передачі підписаним сторонами 04.09.2008року, згідно з яким позивач передав, а перший відповідач отримав транспортний засіб -автобус Рута-20, шасі НОМЕР_1, білого кольору, 2008 року випуску. Таким чином, відповідачем було отримано предмет лізингу, зауважень до якості предмету лізингу не було.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписано загальні правила фінансового лізингу (додаток № 1), яким сторони погодили істотні умови Договору, а саме, умови передачі предмета лізингу, його реєстрацію, строки і порядок розрахунків лізингових платежів тощо.
Так, відповідач, на підставі п.1.1. "Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів" (додаток № 1 до договору), зобов'язаний сплатити Лізингодавцеві: лізингові платежі в строки та в розмірі, що передбачені графіком лізингових платежів, який є додатком № 3 до Договору та є його невід'ємною частиною, а також інші платежі, зазначені у статті 5 Договору лізингу. Зобов"язання зі сплати лізингових платежів наступають з моменту передачі предмета лізингу Лізингоотримувачу, тобто з дати підписання акту прийому-передачі предмета лізингу.
Відповідно до п. 5.6. Договору, всі платежі за даним договором здійснюються у національній валюті України - в гривні відповідно до Графіка лізингових платежів.
17 листопада 2010 року, у відповідності до п.8.1. "Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів" (додаток № 1 до договору), між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до договору фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Хрк-0366/ДЛ від 16.07.2008року. Згідно умов вказаної Додаткової угоди сторони домовились про припинення договору фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Хрк-0366/ДЛ від 16.07.08р. з 17 листопада 2010 року та повернення предмета лізингу Лізингодавцю, а також встановили, що Лізингоотримувач, станом на момент підписання даної Додаткової угоди, має заборгованість за вказаним договором у сумі 30413,21 грн., з яких 24689,69 грн. - борг по лізинговим платежам; 5723,52 грн. - пеня.
Факт повернення предмету лізингу підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання передачі від 17 листопада 2011 року до додаткової угоди №1 до договору №ЭЛ/Хрк-0366/ДЛ від 16.07.2008 року.
Відповідно п. 4 акту приймання передачі від 17.11.10р. до додаткової угоди №1 до договору №ЭЛ/Хрк-0366/ДЛ від 16 липня 2008 року лізингоотримувач зобов'язується відшкодувати заборгованість у сумі 30413,21 грн.
Однак, як вказує позивач у позовній заяві, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо своєчасного внесення лізингових платежів, з урахуванням чого, за період з 04.04.2010 року по 04.11.2010 року у нього утворилась заборгованість по лізинговим платежам у сумі 16729,59 грн.
На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України) .
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ст. 224 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 1 статті 903 Цивільного Кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ч. 2 статті 806 Цивільного кодексу України та Договору до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 292 Господарського кодексу України передбачено, що залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.
У відповідності до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Статтею 2 зазначеного Закону передбачено, відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.
Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.
Як встановлено статтею 286 Господарського кодексу України, та статтею 762 Цивільного Кодексу Украйни, зобов'язання Лізингоодержувача полягає у своєчасному внесенні лізингових платежів за користування транспортним засобом, що випливає з договірних зобов'язань, який Лізингоодержувач сплачує Лизінгодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Разом з тим, за приписом ч. З статті 285 Господарського кодексу України та умовами Договору Відповідач повинен сплачувати Позивачу лізингові платежі за весь період користування транспортним засобом.
Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоотримувачем сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлені частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України та статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".
У відповідності до п.3.1.6 загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів (додаток № 1 до договору), відповідач зобов'язався вчасно, відповідно до графіка лізингових платежів оплачувати лізингові платежі.
Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором фінансового лізингу, надавши відповідачу в лізинг предмет лізингу, проте, станом на момент розгляду справи, відповідач в порушення домовленості сторін 16729,59 грн. заборгованості за лізинговими платежами, не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати лізингових платежів за отриманий у лізинг предмет лізингу, за договором фінансового лізингу транспортного засобу ЭЛ/Хрк-0366/ДЛ, який був укладений між сторонами 17 вересня 2007 року.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості по договору фінансового лізингу транспортного засобу ЭЛ/Хрк-0366/ДЛ від 16.07.2008 року документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 16729,59 грн. заборгованості з лізингових платежів належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до п.5.1. "Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів" (Додаток №1 до договору № ЭЛ/Хрк-0366 ДЛ від 16.07.08р.), у разі прострочення встановлених договором лізингу строків оплати або при частковій оплаті відповідач (Лізингоотримувач) зобов'язується не пізніше трьох банківських днів з дня погашення заборгованості перерахувати на розрахунковий рахунок позивача (Лізингодавця) пеню у розмірі 0,1% від суми, що підлягає оплаті (заборгованості) за кожний календарний день прострочення.
У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
За прострочення внесення лізингових платежів позивач нарахував відповідачу пеню, яка за розрахунком позивача за період з 07.04.2010 року по 05.01.2011 року у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, становить 1835,47 грн.
Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку про стягнення пені у сумі 1835,47 грн.
Пунктом 10.7 загальних правил передбачено, що при достроковому розірванні договору лізингу через будь - які обставини незавершений лізинговий період оплачується відповідачем у повному обсязі.
Як встановлено матеріалами справи, додатковою угодою №1 до договору фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Хрк-0366/ДЛ від 16.07.2008року сторони домовились про припинення договору лізингу з 17 листопада 2010 року.
Таким чином, вимога позивача щодо стягнення 1055,98 грн. платежу за незавершений лізинговий платіж є такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по сплаті додаткової щомісячної комісії у зв'язку зі зміною лізингових платежів, внаслідок коливання курсу долару США до гривні, у сумі 70966,27 грн.
Відповідно до п.3.3.3.1 Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів" (Додаток №1 до договору № ЭЛ/Хрк-0366/ДЛ від 16.07.08р.), позивач вправі переглянути в однобічному порядку розмір лізингових платежів (ціну Договору лізингу) у випадку, коли курс гривні до долара США, встановлений постановою Національного банку України буде перевищувати більш ніж на 2% значення коефіцієнта. Сторони встановили, що значення коефіцієнта дорівнює 5,00 (п'ять).
Відповідач (лізингоотримувач) зобов'язаний у складі наступного лізингового платежу, крім поточного лізингового платежу, передбаченого "Графіком лізингових платежів" (Додаток №3 до Договору), додатково сплатити суму винагороди (комісії) на підставі рахунку-фактури, який підлягає оплаті на протязі 3-х днів з дати виставлення (п.3.3.4 "Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів" (Додаток №1 до договору № ЭЛ/Хрк-0366/ДЛ від 16.07.08р.).
Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача додаткової щомісячної комісії у зв'язку зі зміною лізингових платежів внаслідок коливання курсу долару США до гривні у сумі 70966,27 грн. позивач надав рахунки-фактури на оплату додаткової комісії, а також її розрахунки, однак жодних доказів на підтвердження направлення/вручення згаданих вище рахунків та розрахунків відповідачеві позивачем, всупереч положень ст.ст.4-3, 32, 33 ГПК України, не надано.
Таким чином, з огляду на умови п.3.3.3.4 "Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів" (Додаток №1 до договору № ЭЛ/Хрк-0366 ДЛ від 16.07.08р.) та приймаючи до уваги те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту направлення/вручення відповідачеві рахунків на оплату додаткової винагороди, як це погоджено сторонами, суд приходить до висновку про те, що у відповідача не виникло обов'язку по сплаті згаданої винагороди, а тому відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по сплаті додаткової щомісячної комісії у зв'язку зі зміною лізингових платежів у сумі 70966,27 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.10 Закону України "Про фінансовий лізинг", статтями 509,525, 526, 530, 546, 548, 610, 611, 612, 651, 782, 785, 806 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України -
< Текст >
Прийняти уточнення позовних вимог до розгляду (вх. № 32206) та продовжити розгляд справи з їх урахуванням.
Позов задовольнити частково.
Стягнути солідарно з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_2, виданий Пісочинським ВМ Харківського РВУМВС України в Харківській області 19.08.05р.) та Дочірнього підприємства «Автосервіс» АТ «Куряжський домобудівельний комплекс», ідентифікаційний код 30762949 (62418, Харківська обл.,, смт Пісочин, вул.. Кільцева, 41) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент-Лізинг" (03038, м.Київ, вул.Гринченко, 4, оф.130, код ЄДРПОУ 34832663) 16729,59 грн. боргу по лізинговим платежам, 1835,47 грн. пені, 1055,98 грн. платіж за незавершений лізинговий період, 196,21 грн. держмита та 51,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Суддя (підпис< Текст > Аюпова Р.М.
Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України
та повний текст рішення складено та підписано 24 жовтня 2011 року
справа № 5023/6666/11