"12" жовтня 2011 р.Справа № 15/68/5022-1208/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі < Список > судді Бучинської Г.Б. , судді < заповнити при колегіальному розгляді >
Розглянув справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, юрид. адреса АДРЕСА_2 поштова адреса АДРЕСА_3
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс", вул. Подільська, 38а, м. Тернопіль, 46006
про cтягнення 87.660,29 грн. заборгованості за поставлений товар, 15.940,94 грн. інфляційних витрат, 4.696,07 грн. 3 % річних 10.732,98 грн. пені.
За участю представників:
позивача: ОСОБА_2 -довіреність № 495208 від 22.09.11 р.;
відповідача: не з'явився.
Суть справи:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1, звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс", вул. Подільська, 38а, м. Тернопіль, про cтягнення: 87.660,29 грн. заборгованості за поставлений товар, 15.940,94 грн. інфляційних витрат, 4.696,07 грн. 3 % річних 10.732,98 грн. пені.
Сторони відповідно до ст. 64 ГПК України повідомлені про місце і час розгляду справи.
В розпочатому судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.
За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, з врахуванням уточнення і просить суд стягнути з відповідача 87660,29 грн. боргу, 13263,73 грн. індексу інфляції, 8960,55 грн. пені, 4444,63 грн. трьох відсотків річних, що разом складає 114329,20 грн..
Відповідач без поважних причин витребуваних ухвалами суду від 05.09.2011р. та 28.09.2011р. матеріалів не подав, повноважний представник в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи -підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Позивач - ОСОБА_1, АДРЕСА_2, є фізичною особою -підприємцем, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця НОМЕР_2 від 06.11.1997р., а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.
Як вбачається з матеріалів справи, між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, АДРЕСА_2, (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ровекс", вул. Подільська, 38а, м. Тернопіль, (Покупець), 02.01.2009 року укладено договір поставки № 706/191, відповідно до якого сторони взяли на себе зобов'язання:
- Постачальник зобов'язується постачати Покупцеві товар згідно заявки, а Покупець бере на себе зобов'язання його прийняти та оплатити (п.п.1.1. Договору).
Асортимент, кількість і ціна товару визначаються сторонами на кожну партію окремо, згідно заявки, яка погоджується з Постачальником.
Згідно Протоколу розбіжностей №1 від 02.01.2009р. до договору на поставку товарів №706/191 від 02.01.2009р. п.2.4. сторони визначили, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або шляхом внесення готівки в касу. Оплата товару проводиться протягом 35 календарних днів з моменту поставки продукції.
Пунктом 6.1. визначено, що у разі прострочення строків оплати вартості отриманого товару, Покупець зобов'язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
Сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2009р., але остаточне припинення його дії можливе тільки після повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Позивач на виконання взятих зобов'язань по вищезазначеному договорі поставив за період з 14.10.2009р. по 30.10.2009р. відповідачеві товар, що підтверджується товарно-транспортними накладними, наявними в матеріалах справи.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникло зобов'язання постачання, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).
Розділом 2 договору та згідно протоколу розбіжностей №1 від 02.01.2009р. до договору на поставку товарів №706/191 від 02.01.2009р. сторони визначили порядок розрахунків за товар, зокрема, згідно п.2.4. розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються протягом 35 календарних днів з моменту поставки продукції.
Всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору з протоколом розбіжностей відповідач свої зобов'язання по договору поставки № 706/191 від 02.01.2009р. в повному обсязі не виконав і станом на час розгляду справи в суді ним залишається неоплаченою сума 87.660,29 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, наявними в матеріалах справи.
З даною сумою боргу відповідач погодився, що підтверджується актами звірки розрахунків, наявними в матеріалах справи, що підписані представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс" без заперечень.
Таким чином, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму 87.660,29 грн. є правомірними, документально підтвердженими та незаперечними відповідачем.
Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 6.1. договору, сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати Покупцем отриманого товару, останній зобов'язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У зв'язку з наведеним та відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України від 16.01.2003р., який набрав чинності з 01.01.2004р., за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачу правомірно нарахована пеня в сумі 8960,55 грн. із врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р.
Також, згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобов'язань в частині оплати вартості поставленого товару, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 13.263,73грн. інфляційних нарахувань та 4444,63 грн. 3 % річних за період з 14.10.2009р. по 02.08.2011р. такими, що підлягають до задоволення.
У відповідності до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідач не заперечує стосовно наявності заборгованості за поставлений товар, суд вважає позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс", вул. Подільська, 38а, м. Тернопіль - 87660,29 грн. боргу, 13263,73 грн. індексу інфляції, 8960,55 грн. пені, 4444,63 грн. трьох відсотків річних, що разом складає 114329,20 грн. обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення.
Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
З огляду на наведене, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 509, 526, 546 -551, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 22, 32, 33, 43 - 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс", вул. Подільська, 38а, м. Тернопіль, код 30690822 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1 -87660,29 грн. боргу, 13263,73 грн. індексу інфляції, 8960,55 грн. пені, 4444,63 грн. трьох відсотків річних, 1143,30 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).
4.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
5.На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення "13" жовтня 2011р., через місцевий господарський суд.
Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -8319
Суддя Г.Б. Бучинська