"05" жовтня 2011 р.Справа № 15/65/5022-1188/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі < Список > судді Бучинської Г.Б. , судді < заповнити при колегіальному розгляді >
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Етол-Україна", вул. Коваліва, 46Б, м. Борислав, 82300
до Державного підприємства "Кобиловолоцький спиртовий завод", с. Кобиловолоки, Теребовлянський район, Тернопільська область, 48164
про стягнення 158.945,51 грн., в тому числі: 124.500 грн. основного боргу, 14.933,51 грн. пені, 7.062 грн. інфляційних нарахувань та 12.450 грн. штрафу.
за участю представників сторін:
позивача: представник ОСОБА_1 -довіреність б/н від 07.09.11р.;
відповідача : не з'явився.
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Етол-Україна", вул. Коваліва, 46Б, м. Борислав, звернулося з позовом до Державного підприємства "Кобиловолоцький спиртовий завод", с. Кобиловолоки, Теребовлянський район, Тернопільська область, про стягнення 158.945,51 грн., в тому числі: 124.500 грн. основного боргу, 14.933,51 грн. пені, 7.062 грн. інфляційних нарахувань та 12.450 грн. штрафу.
Сторони відповідно до ст. 64 ГПК України повідомлені про місце і час розгляду справи.
В розпочатому судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.
За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач без поважних причин витребуваних ухвалами суду від 30.08.2011р. та 14.09.2011р. матеріалів не подав, від проведення звірки розрахунків ухилився, повноважний представник в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень №б/н, вручені йому 02.09.2011р. та 23.09.2011р. відповідно.
14 вересня 2011 року відповідач звернувся в господарський суд із супровідним листом №134 від 12.09.2011р. про долучення додаткових документів до матеріалів справи, в тому числі постанови Кабінету Міністрів України №672 від 28.07.2010р. "Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості".
Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи -підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Етол-Україна", вул. Коваліва, 46Б, м. Борислав, є юридичною особою, що підтверджується довідкою АБ № 351964 від 27.01.2011р. Відділу статистики у місті Бориславі, а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Етол-Україна", вул. Коваліва, 46Б, м. Борислав (Постачальник) та Державним підприємством "Кобиловолоцький спиртовий завод", с. Кобиловолоки, Теребовлянський район, Тернопільська область (Покупець), 26.12.2005 року укладено договір поставки № 49, відповідно до якого сторони взяли на себе зобов'язання:
- Постачальник зобов'язується поставляти Покупцеві товар в асортименті (далі Товар) вільний від прав та претензій третіх осіб. Кількість і ціна товару визначаються у видаткових накладних, а Покупець зобов'язується прийняти зазначений вище товар і оплатити його вартість (п. 1.1 Договорів).
Пунктом 7.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012р., але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань по ньому. За відсутності письмового повідомлення одної із сторін про розірвання договору за 30 календарних днів до закінчення його дії, договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Автоматичне продовження дії договору на кожний наступний рік, за умови відсутності письмового повідомлення одної із сторін про розірвання Договору за 30 календарних днів до закінчення його дії. Покупець має право розірвати цей договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це другу сторону за 30 календарних днів.
Позивач на виконання взятих зобов'язань по вищезазначеному договору відпустив, а відповідач прийняв товарно-матеріальні цінності на суму 154.500 грн., що підтверджується видатковими накладними № 00-0730001 від 30.07.2010р. на суму 33.000 грн., № 00-09060006 від 06.09.2010р. на суму 37.500 грн., № 00-10070006 від 11.10.2010р. на суму 54.000 грн. та № 00-11250001 від 25.11.2010р. на суму 30.000 грн. та податковими накладними, які підписані представниками сторін без заперечень.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникло зобов'язання постачання, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).
Розділом 4 договору сторони визначили порядок розрахунків за товар, зокрема, згідно п. 4.1. оплата за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку не пізніше 30-ти календарних днів з моменту поставки продукції.
Всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач свої зобов'язання по договору поставки № 49 від 26.12.2005р. в повному обсязі не виконав і станом на час розгляду справи в суді ним залишається неоплаченою сума 124.500 грн..
Таким чином, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму (124.500 грн.) є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку.
Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 5.3. договору, сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати Покупцем поставленого товару, останній сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати Товару.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У зв'язку з наведеним та відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України від 16.01.2003р., який набрав чинності з 01.01.2004р., за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачу правомірно нарахована пеня в сумі 9.516,58 грн. із врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України).
В частині стягнення 5.416,93 грн. пені в позові слід відмовити, як надмірно заявленій, оскільки нарахована всупереч п. 6 ст. 232 ГК України.
Відповідно до положень ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, 549 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських зобов'язань зобов'язаний сплатити господарські санкції - штрафні санкції. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 5.4. договору № 49 від 26.12.2005р. сторони погодили, що у випадку прострочення грошового зобов'язання понад 180 календарних днів Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю штраф в розмірі 10 % від неоплаченої суми невиконаного грошового зобов'язання.
Враховуючи обставини справи, позивачем обґрунтовано нараховано та заявлено до стягнення 12.450 грн. штрафу.
Також, згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобов'язань в частині оплати вартості поставленого товару, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 6.534 грн. інфляційних нарахувань такими, що підлягають до задоволення.
В частині стягнення 528 грн. інфляційних нарахувань в позові відмовляється, як надмірно заявленій.
Щодо документів, долучених відповідачем в судове засідання 14 вересня 2011р., а саме постанови Кабінету Міністрів України №672 від 28.07.2010р. "Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості", в перелік державних підприємств і об'єднань спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики і підлягають реорганізації шляхом приєднання до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості входить і Державне підприємство "Кобиловолоцький спиртовий завод", суд зазначає наступне:
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, правонаступництва.
За приписами ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно ч. 1. ст. 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
Як вбачається із матеріалів справи, 28 липня 2010р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, на базі державних підприємств і об'єднань спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики і підлягають реорганізації шляхом приєднання до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості.
Однак, ДП "Кобиловолоцький спиртовий завод" не надано доказів, які б підтвердили те, що він являється правонаступником майнових прав і обов'язків реорганізованих підприємств.
Згідно ч.11 ст.37 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі - Закон) обумовлено, що приєднання вважається завершеним з моменту державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються в результаті приєднання, та державної реєстрації відповідних змін до установчих документів.
В той же час, згідно відомостей, що зазначені у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, станом на 21.09.2011р. ДП "Кобиловолоцький спиртовий завод" перебуває в стані припинення підприємницької діяльності, статус відомостей про юридичну особу підтверджено.
З наведеного в сукупності слід зробити висновок про те, що письмові докази, на які посилається відповідач, вказують лише на проведення реорганізації державного підприємства, але не засвідчують факту її завершення.
Натомість законодавець у ст.25 ГПК України передбачив, що лише у разі припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
В свою чергу, за відсутності державної реєстрації припинення юридичної особи - боржника по справі, суд не вбачає за можливе застосовувати до спірних правовідносин положення законодавства, яке регламентує процесуальне правонаступництво.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У відповідності до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідач не спростував наявності заборгованості за поставлений товар, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Етол-Україна", вул. Коваліва, 46Б, м. Борислав, щодо стягнення з Державного підприємства "Кобиловолоцький спиртовий завод", с. Кобиловолоки, Теребовлянський район, Тернопільська область -124.500 грн. основного боргу, 9.516,58 грн. пені, 6.534 грн. інфляційних нарахувань та 12.450 грн. штрафу обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення.
Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на наведене, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 509, 526, 546 -551, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 22, 32, 33, 43 - 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Державного підприємства "Кобиловолоцький спиртовий завод", с. Кобиловолоки, Теребовлянський район, Тернопільська область, код 00375088 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Етол-Україна", вул. Коваліва, 46Б, м. Борислав, код 25227710 -124.500 грн. основного боргу, 9.516,58 грн. пені, 6.534 грн. інфляційних нарахувань та 12.450 грн. штрафу, 1530 грн. державного мита та 227,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3.В частині стягнення 5.416,93 грн. пені та 528 грн. інфляційних нарахувань в позові відмовити.
4.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).
5.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
6.На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення "12" жовтня 2011р., через місцевий господарський суд.
Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -8308
Суддя Г.Б. Бучинська