36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
18.10.2011 р. Справа №18/513/11
за позовом Товариством з додатковою відповідальністю "Полтаваавтотранс", вул. Велико-Тирнівська, 7, м. Полтава
до Малого підприємства "Експрес", вул. Кашинського, 5А, м. Миргород, 37600
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. ОСОБА_1 (АДРЕСА_1);
2. Дочірнє комунальне підприємство "Миргородтехінвентаризація" (вул. Гоголя, 64, м. Миргород, 37600);
3. Виконавчий комітет Миргородської міської ради (вул. Незалежності, 17, м. Миргород, 37600).
про зобов'язання вчинити дії
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 19.05.11р.
від третіх осіб 1: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 05.03.96р.
ОСОБА_2, дов. від 30.05.11р.
2. не з'явився
3. не з'явився
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.
СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява про зобов'язання відповідача привести громадський туалет, розташований в АДРЕСА_2 у стан, в якому він був одержаний, шляхом зносу другого поверху.
22.09.2011р. представник позивача подав клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача фізичну особи ОСОБА_1
МП "Експрес" стосовно залучення ОСОБА_1 в якості іншого відповідача заперечує.
Суд відмовляє в задоволенні вказаного клопотання, виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.
Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.
Згідно з ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Це правило встановлено лише для сторін в судовому процесі і не стосується третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Отже, такими особами можуть бути і громадяни, які не мають статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Аналогічна правова позиція міститься в п. 1.6 Роз'яснень Вищого Арбітражного Суду України від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України".
Слід також зауважити, що залучення до участі у справі, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, громадянина, що не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, не впливає на підвідомчість справи господарським судам. Така ж точка зору висловлена в пункті 9 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України від 20.10.2006 № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року".
Статтею 21 ГПК України, встановлено, що сторонами в судовому процесі можуть бути лише підприємства та організації, зазначені у ст.1 ГПК. На відміну від ст. 21 ГПК України, стаття 27 ГПК України, що стосується третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, не містить подібної вказівки.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права чи обов'язки щодо однієї зі сторін.
Відповідно до ч. 3 ст.21 ГПК України відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Як вбачається з поданого клопотання про залучення співвідповідача, Товариство з додатковою відповідальністю "Полтаваавтотранс" не заявляє до ОСОБА_1 жодних позовних вимог.
Оскільки, рішення господарського суду зі спору може вплинути на законні права та обов'язки ОСОБА_1 його правомірно було залучено в якості третьої особи на боці відповідача ухвалою суду від 08.09.2011 р.
Вказаної правової позиції дотримується Харківський апеляційний господарський суд в Постанові по справі № 25/107.
З огляду на викладене, клопотання про залучення фізичної особи - ОСОБА_1 в порядку ст. 24 ГПК України до участі у справі № 18/513/11 в якості співвідповідача не підлягає задоволенню.
18.10.2011 р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з хворобою представника.
Суд відмовляє в задоволені клопотання, виходячи з наступного:
Справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Таким чином, відповідач не обмежений у праві вибору іншого представника у випадку відсутності особи, що його представляє (ст. 28 ГПК України).
Крім того, до клопотання не додано доказів неможливості явки представника в засідання.
В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, справа розглядається без участі представника позивача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, посилаючись на те, що на момент укладення договору оренди вже існувала спірна надбудова; за умовами договору оренди (п.1.1) та відповідно до акту прийому-передачі підприємству передавалось приміщення загальною площею 45,6 кв.м. розміщене на 1 поверсі.
Також, відповідач зазначає, що МП "Експрес не є ні забудовником, ні власником спірного приміщення, тому не порушує прав позивача.
Третя особа ОСОБА_1 подав суду письмові пояснення в яких зазначає, що МП "Експрес" не є забудовником ні власником надбудови громадського туалету (другий поверх) - майстерні по ремонту взуття, яка знаходиться в АДРЕСА_2, тому не має місце порушення прав позивача внаслідок протиправних дій чи бездіяльності МП "Експрес", пов'язаних з неналежним виконанням Договору оренди від 01.01.2010р.
Крім того, зазначає, що позивачем не надано доказів порушення відповідачем суб'єктивних прав ВАТ "Полтаваавтотранс".
Третя особа - ДКП "Миргородтехінвентаризація" в письмових поясненнях повідомило, що ВАТ "Полтаваавтотранс" є власником:
- будівлі громадського туалету за адресою: м. Миргород, вул. Воскресінська, 5-В (реєстраційний номер 17441071)
- нежитлової будівлі автовокзалу за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 17440776) (інформаційні довідки з Реєстру прав власності в матеріалах справи).
Громадський туалет та майстерня по ремонту взуття є однією будівлею. Майстерня по ремонту взуття належить ОСОБА_1, згідно свідоцтва про право власності від 05.09.2006 року.
Виконавчий комітет Миргородської міської ради проти задоволення позову заперечує виходячи з наступного:
Відповідно до акту прийому-передачі приміщення (майна) по договору оренди приміщення (майна) від 01.01.2010р. ВАТ "Полтаваавтотранс" передало СП "Експрес" приміщення громадського туалету загальною площею 45,6 м2 на 1 поверсі.
Рішенням виконавчого комітету № 293 від 16.08.2006р. затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченої будівництвом майстерні по ремонту взуття та дозволено управлінню архітектури та містобудування видати ОСОБА_1 свідоцтва на право власності.
05.09.2006р. ОСОБА_1 отримав свідоцтво на право приватної власності на майстерню по ремонту взуття, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (другий поверх громадського туалету).
Таким чином, виконавчий комітет Миргородської міської ради стверджує, що посилання позивача на будівництво другого поверху над громадським туалетом в 2010 році не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 отримав правовстановлюючий документ на другий поверх (майстерню по ремонту взуття) ще в 2006 році.
Отже, третя особа вважає, що МП "Експрес" не порушив прав позивача, оскільки жодного доказу на вчинення перебудов, або будь-яких інших змін, переданого в оренду приміщення не надано.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін суд встановив:
Як зазначає позивач в обґрунтування позовних вимог, ВАТ "Полтаваавтотранс" на підставі Рішенням РВ ФДМ України по Полтавській області № 257 від 27.11.1997 р. та Наказу РВ ФДМ України по Полтавській області № 63 від 23.07.2010 р. набуло право власності на громадський туалет у АДРЕСА_2.
Відповідно до Свідоцтва на право власності, Технічного паспорту на громадський туалет - це одноповерхова будівля площею 45,4 м 2 (а.с. 11, 15-16).
Як вбачається з матеріалів справи 01.01.2010р. між ВАТ "Полтаваавтотранс" (орендодавець) та МП "Експрес" (орендар) було укладено договір оренди приміщення (майна) № 71, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв на умовах оренди майно орендодавця, що є його власністю і розташоване на території автостанції АДРЕСА_2, загальною площею 45,6 м2 для розміщення громадського туалету.
31.12.2010 р. вказаний договір припинив свою дію.
Як вказує позивач, відповідач повернув майно орендарю, але не в тому стані, в якому воно було ним одержано. Позивач стверджує, що відповідачем було самовільно, без згоди орендодавця здійснено надбудову другого поверху над туалетом.
При здійсненні передачі орендованого майна власнику відповідач, відмовився від підпису Акта прийому-передачі орендованого майна з вказівкою на дану обставину та надав власний варіант Акту, в якому вказано, що будівля відповідає стану, в якому його було передано орендарю.
Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Позивач стверджує, що відповідачем був створений новий об'єкт - двоповерхова будівля.
Таким чином, позивач вважає, що відповідачем було порушено обов'язок щодо повернення майна у стані, в якому воно було одержано.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази суд дійшов до висновку відмовити в позові, виходячи з наступного:
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, скориставшись при цьому належним способом захисту, зокрема, наведеними статтею 16 ЦК України.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи -позивача у справі.
У Рішенні Конституційного Суду України N 18-рп/2004 від 1 грудня 2004 року у справі N 1-10/2004 щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначено, що поняття "Охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Із змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову є вимога про приведення громадського туалету, розташованого у м. Миргород по вул. Воскресінській, 9 у стан, в якому він був одержаний орендарем (відповідачем), шляхом зносу другого поверху.
Підставою позову є повернення відповідачем позивачу приміщення у стані, який є відмінним від стану, в якому приміщення було отримано відповідачем відповідно до договору оренди приміщення (майна) №71, укладеного між ВАТ "Полтаваавтотранс" та МП "Експрес" 01січня 2010 року.
Як досліджено судом, Миргородською міською інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю 21 серпня 2002 року третій особі - ОСОБА_1 надано дозвіл № 73/1-08 на виконання будівельних робіт з будівництва майстерні по ремонту взуття по вул. Воскресінській, 7 в м. Миргород Полтавської області (район автовокзалу), копія міститься в матеріалах справи.
Рішенням виконкому Миргородської ради № 293 від 16.08.2006р., на підставі поданого забудовником акту державної приймальної комісії:
1. Затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченої будівництвом майстерні по ремонту взуття ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3.
2. Дозволено управлінню архітектури та містобудування видати ОСОБА_1 свідоцтво на право власності введеної майстерні по ремонту взуття, а забудовнику - провести державну реєстрацію права власності в ДКП "Миргородтехінвентарізація" Лубенського МБТІ.
На виконання Рішення виконкому Миргородської ради № 293 від 16.08.2006р. ОСОБА_1 отримано Свідоцтво про право власності від 05.09.2006р. (копія в матеріалах справи), відповідно до якого ОСОБА_1 є власником майстерні по ремонту взуття, яка знаходиться в АДРЕСА_2 (майстерня по ремонту взуття). Зазначена майстерня по ремонту взуття і є надбудовою громадського туалету, тобто є його другим поверхом. При реєстрації права власності на майстерню по ремонту взуття зазначеній майстерні БТІ присвоєно реєстраційний номер: 21808435 та адресу: АДРЕСА_2.
Відповідно до листа від 08.09.2011р. №1725 ДКП "Миргородтехінвентарізація" від 08.09.2011р. № 1725 будівля громадського туалету, яка відповідно до свідоцтва про право власності від 15.12.2006р. належить ВАТ "Полтаваавтотранс" та надбудова громадського туалету (другий поверх) - майстерня по ремонту взуття, яка відповідно до свідоцтва про право власності від 05.09.2006р. належить ОСОБА_1 є однією будівлею.
Оригінал свідоцтва про право власності від 05.09.2006р. надавався суду для огляду в судовому засіданні 22.09.2011р.
З наведених доводів та наданих письмових доказів вбачається, що будівництво надбудови громадського туалету (майстерні по ремонту взуття) почалося в 2002 році, тобто майже за вісім років до укладання позивачем та відповідачем Договору оренди від 01.01.2010р. та закінчилося у липні 2006 року, тобто за три з половиною роки до укладення Договору оренди від 01.01.2010р.
Будівництво надбудови громадського туалету (майстерні по ремонту взуття) здійснювалося на законних підставах.
Майстерня по ремонту взуття на праві приватної власності належить ОСОБА_1, що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 05.09.2006р.
Свідоцтво про право власності від 05.09.2006р. на майстерню по ремонту взуття отримано ОСОБА_1 раніше ніж ВАТ "Полтаваавтотранс" отримано Свідоцтво про право власності від 15.12.2006р. на будівлю громадського туалету.
На час укладення договору оренди вже існувала надбудова другого поверху громадського туалету по АДРЕСА_2. Згідно умов договору оренди (п. 1.1) та відповідно до акту прийому-предачі підприємству передавалося приміщення загальною площею 45,6 кв.м., розміщене на 1 поверсі.
Таким чином, судом досліджено, що відповідач - МП "Експрес" не є забудовником та власником надбудови громадського туалету (другий поверх) - майстерні по ремонту взуття, яка знаходиться в АДРЕСА_2, тому відсутнє порушення прав позивача МП "Експрес", пов'язане з неналежним виконанням Договору оренди від 01.01.2010р.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В порушення вимог вказаної статті позивачем не надано доказів порушення відповідачем прав ВАТ "Полтаваавтотранс" під час виконання Договору оренди від 01.01.2010р.
Виходячи з вищенаведеного позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 32-33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -
Відмовити в позові Товариству з додатковою відповідальністю "Полтаваавтотранс" до Малого підприємства "Експрес" про зобов'язання привести громадський туалет, розташований в АДРЕСА_2 у стан, в якому він був одержаний, шляхом зносу другого поверху.
Суддя Босий В. П.
Повне рішення складено: 24.10.2011 р.