Справа № 22-ц-841/2011
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т.М.
Суддя-доповідач Шишко А.І.
09 листопада 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючого: Шишка А.І.,
суддів: Беркій О.Ю.,
Пнівчук О.В.,
секретаря: Шемрай Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника прокурора міста Івано-Франківська в інтересах держави - ВАТ "Державний Ощадний банк України" в особі філії Тисменицького відділення ВАТ "Державний Ощадний банк України" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за апеляційними скаргами ОСОБА_5 на рішення Івано-Франківського міського суду від 17 лютого 2011 року та додаткове рішення від 02 червня 2011 року, -
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 17 лютого 2011 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь філії Тисменицького відділення №7327 ВАТ "Державний Ощадний банк України" у солідарному порядку заборгованість в сумі 81787 грн. 76 коп. за кредитним договором №11 від 21.01.2008 року. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у солідарному порядку 81,787 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в дохід держави.
Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду від 02 червня 2011 року доповнено рішення Івано-Франківського міського суду від 17 лютого 2011 року. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у солідарному порядку 736 грн. 10 коп. судового збору.
В апеляційних скаргах на рішення Івано-Франківського міського суду від 17.02.2011 року та додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 02.06.2011 року ОСОБА_5 посилається на грубе порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що в порушення норм ЦПК України не отримував копії позовної заяви і додатків до неї, не знайомився з матеріалами справи та не повідомлявся про час і місце проведення судових засідань.
Суд першої інстанції жодним чином не зреагував на заяву про те, що поручитель не підписував жодного документу за даним кредитним договором і відповідно не надавав банку копії паспорту та ідентифікаційного номеру, а підпис на документах - підроблений.
Замість зобов'язання прокурора і банку надати підтвердження правомірності отримання особистих документів і підпису договору поруки суд беззастережно спирається на неналежні докази. Зокрема, до позову не доданий детальний розрахунок виникнення заборгованості і складові останньої.
Крім того, позивач не надав суду підтвердження того, що поручитель повідомлявся про існуючий кредитний договір, договір поруки та про невиконання позичальником умов кредитного договору. Хоча, згідно умов укладеного договору, кредитор зобов'язаний повідомляти поручителя про прострочення платежу.
Також, кредитор не довів до відома поручителя про зміну умов кредитного договору і не одержав його згоди на продовження договору поруки на нових умовах, пов'язаних зі збільшенням відповідальності поручителя та не надсилав вимогу про виконання поруки.
Просить апеляційні скарги задовольнити, рішення Івано-Франківського міського суду від 17.02.2011 року та додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 02.06.2011 року скасувати та ухвалити нове рішення в справі, яким у задоволенні позову відмовити.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_5 вимоги, викладені в апеляційній скарзі, підтримав.
Вислухавши суддю-доповідача, доводи апелянта, заперечення представників позивача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Як встановив суд першої інстанції, спір між сторонами виник з приводу захисту порушеного права на належне виконання умов кредитного договору шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором. 21 січня 2008 року між ВАТ "Державний Ощадний банк України" в особі Тисменицького відділення №7327 та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 11 ( а.с. 5-6), за яким банк надав, а позичальник (відповідач) отримав кредит в сумі 40 000 грн. та зобов'язався повернути кредит не пізніше 21 січня 2011 року.
Згідно п.1.6 кредитного договору відповідач ОСОБА_3 зобов'язався проводити погашення кредиту рівними частинами щомісячно в сумі 1111 грн. 11 коп. до 01 числа кожного місяця.
У забезпечення належного виконання зобов'язання по кредитному договору № 11 від 21.01.2008 року, між банком та відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 21.01.2008 року укладено договори поруки №11-1 та №11-2(а.с.7-10), відповідно до яких поручителі зобов'язалися перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за несвоєчасне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.
Не зважаючи на взяті на себе зобов'язання, відповідач ОСОБА_3 належно їх не виконував, у зв'язку з чим банк і звернувся з цим позовом до нього та поручителів ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Відповідно до вимог ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі, як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.
З огляду на зміст договірних зобов'язань та встановлених фактичних обставин щодо неналежного їх виконання, зокрема і поручителями ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що поручителі за вимогою банку повинні нести солідарну відповідальність по погашенню кредиту в силу взятих на себе зобов'язань.
Що стосується доводів апелянта з приводу підробки документів та оформлення кредитного договору та договору поруки без його відома то даний факт не заслуговує на увагу.
У відповідності до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. При цьому доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Апелянт не надав суду доказів, які б підтверджували факт підробки документів та підписів на них, а тому не виникає сумнівів у правомірності кредитного договору та договорів поруки.
ВАТ "Державний Ощадний банк України" в особі філії Тисменицького відділення діяв у межах чинного законодавства, положення про філію та умов кредитного договору та договорів поруки.
При цьому банк не зобов'язаний був повідомляти ОСОБА_5 про зміну умов кредитного договору, одержувати згоду на продовження договору поруки на нових умовах та надсилати вимогу про виконання поруки. Оскільки поручитель погодився відповідати перед кредитором в солідарному порядку за своєчасне та повне виконання боржником за кредитним договором, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.
Згідно ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Як вбачається з кредитного договору боржник зобов'язувався повернути позичені кошти не пізніше 21.01.2011 року, а до суду кредитор звернувся 12.04.2010 року. А тому, кредитором не було пропущено встановлений законом строк.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 17 лютого 2011 року та додаткове рішення від 02 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: А.І. Шишко
Судді: О.Ю.Беркій
О.В.Пнівчук