Кіровоградської області
"26" жовтня 2011 р.Справа № 5013/180/11
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Колодій С.Б., розглянув і відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Виробничо-наукового об"єднання птахівничої промисловості "Укрптахопром", м. Київ
до відповідача: Державного підприємства "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2" Державного комітету України з Державного матеріального резерву, м. Кіровоград
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : публічне акціонерне товариство "Укрексімбанк", м. Київ
про розірвання договору та стягнення 2 581 734,16 грн.
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 59 від14.02.2011 р.;
від відповідача - ОСОБА_2., довіреність № 04/958 від 16.12.2010 р.
від третьої особи - участі не брав.
Подано позов про дострокове розірвання договору №63-8-131 від 02.10.1995 року на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480 на 1995 рік та стягнення з відповідача на користь позивача 2 581 734,16 грн. боргу, пені та 3% річних по цьому договору.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 15.04.2010 р. по справі №15/186 позовні вимоги задоволені частково. Розірвано договір №63-8-131 від 02.10.1995 року на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480-95, укладений між виробничо-науковим об"єднанням птахівничої промисловості "Укрптахопром" та Кіровоградським комбінатом хлібопродуктів №2. Стягнуто з державного підприємства "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2" державного комітету України з Державного матеріального резерву на користь виробничо-наукового об"єднання птахівничої промисловості "Укрптахопром" 2 436 895,27 грн. боргу, 24 453,95 грн. сплаченого державного мита, 222,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позову - відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2010 р. рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.04.2010 р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2011 р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2010 р. та рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.04.2010 р. скасовано, а справу направлено для нового розгляду.
Протоколом розподілу справи між суддями від 11.02.2011 р. на підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Кіровоградської області "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи" від 11.02.2011 р. №30, справу №15/186 передано на новий розгляд судді Колодій С.Б. та присвоєно новий номер 5013/180/11.
26.10.2011 р. представником позивача подано до суду клопотання , в якому просить суд стягнути з відповідача 2 436 895,27 грн. боргу, 58 325,25 грн. пені, 86 513, 64 грн. 3 % річних, 25 585,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та прийняти відмову від позовних вимог в частині розірвання договору №63-8-131 від 02.10.1995 р. в зв"язку з настанням строку його виконання.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши висновок №2883/02 від 24.06.2011 р. судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами справи, висновок №2913/03 від 19.08.2011 р. судово-технічної експертизи документів за матеріалами справи, господарський суд встановив, -
Між виробничо-науковим об"єднанням птахівничої промисловості "Укрптахопром" та ДП "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2" Державного комітету України з Державного матеріального резерву укладений договір №63-8-131 від 02.10.1995 р. на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480 на 1995 рік.
За умовами договору підприємство (відповідач) доручає, а об"єднання (позивач) зобов"язується поставити соєвий шрот в кількості 2 000 тон по ціні 250 доларів США за тону, загальною вартістю 500 000 доларів США. Фінансування поставок соєвого шроту здійснюється за рахунок кредиту програми ПЛ-480-95. Підприємство зобов"язується повернути вартість одержаного шроту з процентами за користування кредитом на протязі 8 років згідно з додатком №1 до договору. Перерахування здійснюється у національній валюті на рахунок об"єднання, яке зобов"язується конвертувати одержані кошти і своєчасно перерахувати Укрексімбанку долари США згідно кредитної угоди. Договір підписаний представниками сторін та посвідчений печатками.
Уточненим графіком платежів по погашенню кредиту та відсотків по ньому за одержаний в 1995 році соєвий шрот (програма ПЛ-480), який оформлено як додаток №3 до договору №63-8-131 від 02.10.1995 р., що підписаний представниками сторін та посвідчений печатками, зафіксовано фактичний обсяг поставки в розмірі 1 972,65 тон соєвого шроту на загальну суму 487 728,93 доларів США.
Факт поставки соєвого шроту в кількості 1 972,65 тон на суму 487 728,93 долари США (пункт 1.3 договору) підтверджується залізничними квитанціями про прийом вантажу(т.1, а.с.138-150, т.2, а.с.1-27) та не заперечується відповідачем, визнається у відзиві від 28.01.2010 р.(т.1, а.с.59-61).
Згідно акту звірки розрахунків від 11.09.2002 р. по договору поставки №63-8-131 від 02.10.1995 р. відповідач частково розрахувався за товар, остання оплата була здійснена в листопаді 1999 року.(т.2, а.с.28).
Судом досліджено зміст додатку №3 до договору №63-8-131 від 02.10.1995 р., повноваження сторін, що його підписали.
Існування та дійсність підписаного сторонами та скріпленого печатками додатку №3 до договору №63-8-131 від 02.10.1995 р. підтверджується наступним.
Згідно протоколу звірки взаєморозрахунків між сторонами за поставку соєвого шроту згідно договору №63-8-131 від 02.10.1995 р. станом на 17.09.1997 р.(т.3,а.с.21) перший платіж по відсотках за 1996 рік складав 19 606,69 доларів США. Платежі було проведено 12.11.1996 р. в сумі 3 475,54 дол. США та 22.07.1997 р. в сумі 6 448,57 доларів США. Загальна сума фактично перерахованого платежу по відсотках за 1996 рік склала 9 924,11 доларів США. В цьому ж протоколі, якій підписано та скріплено печатками сторін зазначено, що недоплата по платежу по відсотках за 1996 рік згідно графіка складає 9 682,57 доларів США.
Згідно протоколу звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 24.07.1998 р.(т.3, а.с.20), якій підписано сторонами та посвідчений печатками , платіж по відсоткам за 1996 рік згідно графіку вже склав 14 852,08 доларів США( з урахуванням 1% на конвертацію гривні в долар США). В протоколі звірки взаєморозрахунків станом на 24.07.1998 р. відображено дати та суми платежів: 12.11.1996 р. - 3 475,54 долара США, 22.07.1997 р. - 6 448,57 долара США, 02.10.1997 р. - 4 927,98 долара США та переплата склала 0,01 долар США.
Зі змісту досліджених протоколів звірки вбачається, що в протоколі звірки взаєморозрахунків станом на 24.07.1998 р. зазначені ті ж самі дати та суми платежів, що були зазначені у протоколі звірки взаєморозрахунків станом на 17.09.1997 р., але сума платежу за відсотками у рік, згідно протоколу звірки взаєморозрахунків станом на 24.07.1998 р., змінено, у зв"язку із підписанням сторонами Уточненого графіку платежів додатку №3, який було розраховано на 15 років, та сума платежу в рік по відсотках зменшено, і зв"язку із збільшенням терміну дії договору.
Факт узгодження та підписання відповідачем додатку №3 до договору, та, як наслідок, визнання його, також підтверджується платежами відповідача за Уточненим графіком (додаток №3 до договору) та протоколом звірки взаєморозрахунків станом на 24.07.1998 р.
За клопотанням відповідача ухвалою господарського суду від 05.04.2011 р. призначено судово- почеркознавчу та судово-технічну експертизи додатку №3 до договору №63-8-131 від 02.10.1995 р.
Згідно висновку №2883/02 від 24.06.2011 р. судово-почеркознавчої експертизи(т.3, а.с.139-141) підпис від імені ОСОБА_3. у додатку №3 до договору №63-8-131 від 02.10.1995 р., виконаний самим ОСОБА_3
За результатами судово-технічної експертизи документів за матеріалами справи, висновок №2913/03 від 19.08.2011р.(т.4, а.с.2-9), встановлено, що ознак, які б свідчили про виготовлення додатку №3 до договору шляхом монтажу друкованого тексту, підписів, відтисків печаток та рукописних текстів прізвищ, за допомогою комп"ютерної або копіювально-розмножувальної техніки, не встановлено. Також визначено, що у додатку №3 до договору відтиск круглої печатки ДП "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2" нанесений кліше круглої печатки ДП "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2", вільні зразки відтисків якої маються в договорі №29/97 від 19.02.1997р., платіжній вимозі №22 від 30.07.1998 р., довідці станом на 08.01.1999 р.
Висновки експертизи є підтвердженням того, що додаток №3 до договору було підписано сторонами у період з 1996 р. по 1999 р. під час перебування на посаді директора ДП "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2" ОСОБА_3.(т.1, а.с.128-129), отже від ДП "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2" додаток №3 до договору №63-8-131 від 02.10.1995 р. підписано уповноваженою особою та скріплено печаткою підприємства.
За таких обставин, твердження відповідача щодо невідповідності підпису директора та ідентичності печатки ДП "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2" на додатку №3 до договору, так як наслідок, його нечинності є безпідставним та необґрунтованим.
Згідно додатку №3 до договору несплачений борг відповідача за період 2006-2010 рік становить 304 993,15 доларів США, що з урахуванням курсу НБУ становить 2 436 895,26 грн.
Доказів сплати боргу сторони суду не надали.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Цивільного кодексу України встановлено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільного кодексу України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов"язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов"язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.
Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно статей 525, 536 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням вказаних обставин, а також того факту, що відповідачем у справі не надано доказів погашення боргу по договору №63-8-131 від 02.10.1995 р., кінцевий строк сплати, згідно додатку №3 до нього, є 31.12.2010 р., господарський суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 2 436 895,26 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Окрім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 58 325,25 грн., 86 513,64 грн. - 3% річних.
Господарський суд відмовляє в стягненні пені та 3 % річних в силу наступного.
З змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідальність передбачена даною статтею стосується порушення грошового зобов"язання відображеного в національній валюті держави - українській гривні.
Сума договору від 02.10.1995 р. визначена в доларах США, погашати борг за поставлений товар відповідач також повинен в доларах США, що підтверджується змістом додатку №3 до договору.
Відповідно до статті 524 Цивільного кодексу України зобов"язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.
Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов"язання в іноземній валюті.
Як визначено частиною 2 статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися і у іноземній валюті за згодою сторін.
Грошовій еквівалент в гривні в тексті договору від 02.10.1995 р. відсутній.
За таких обставин, до основного зобов"язання вираженого у грошовій одиниці іншої країни - доларах США не може бути застосована відповідальність, передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
За змістом пункту 3.2 Договору сторони погодили, що підприємство зобов"язується повернути вартість одержаного шроту з процентами за користування кредитом на протязі 8 років згідно з додатком №1 до цього договору.
Відповідно до пункту 4.2 Договору сторони встановили, що підприємство сплачує пеню об"єднанню за прострочку платежів згідно пункту 3.2 цього договору у розмірі 0,5% за кожний день від суми несплаченої заборгованості.
Згідно правил статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За правилами частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Дана правова норма кореспондується із статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно якої розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Зі змісту пункту 3.2 Договору вбачається, що підставою для нарахування пені є порушення відповідачем строків сплати боргу по додатку №1 до договору. Але позивач не надав суду примірника додатку №1 до договору, а платежі за договором зазначені в додатку №3. Отже, при відсутності додатку №1 до договору не може бути нарахована відповідачу і пеня за порушення строків оплати по цьому додатку.
За викладених обставин, позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд стягує з відповідача основний борг в розмірі 2 436 895,26 грн. та відмовляє в стягненні пені в розмірі 58 325,25 грн., 86 513,64 грн. - 3% річних.
Крім того, господарський суд приймає відмову позивача від позовної вимоги про розірвання договору №63-8-131 від 02.10.1995 р. та керуючись пунктом 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, припиняє провадження у справі у цій частині.
Господарський суд роз"яснює сторонам, що в зв"язку з припиненням провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, на сторони у справі покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 33, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2" Державного комітету України з Державного матеріального резерву (м. Кіровоград проспект Інженерів, 2, код ЄДРПОУ 00951862) на користь виробничо-наукового об"єднання птахівничої промисловості "УКРПТАХОПРОМ" (м. Київ, вул. П.Мирного, 28, код ЄДРПОУ 00858792) основний борг в сумі 2 436 895,26 грн., 24 368,95 грн. державного мита, 222,76 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати.
Позовні вимоги в частині розірвання договору № 63-8-131 від 02.10.1995 р. припинити.
В решті позовних вимог відмовити.
Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Суддя С.Б.Колодій
Повне рішення складено - 31.10.2011 р.