Кіровоградської області
"26" жовтня 2011 р.Справа № 5013/1443/11
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Змеула О.А. розглянув у судовому засіданні матеріали справи № 5013/1443/11
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "О.О.Б"
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 8139,45 грн.,
з участю в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради,
присутні представники сторін:
від позивача - Гричаненко О.П., директор;
від відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 3480 від 11.10.11.
Товариство з обмеженою відповідальністю "О.О.Б." звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на його користь заборгованість з орендної плати та плати на відшкодування експлуатаційних витрат за 2009-2011р.р. на загальну суму 8 139 грн. 45 коп. на підставі договору суборенди № 8 від 01.01.2008 року та додаткових угод до договору суборенди, а також стягнути сплачену суму державного мита в розмірі 102 грн. та витрати по оплаті ІТЗ судового процесу на суму 236 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, просить у його задоволенні відмовити, посилаючись на таке:
постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.2010 року договір оренди № 1 від 28.04.2000 року цілісного майнового комплексу укладений між Фондом комунального майна Олександрійської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "О.О.Б." розірваний; зобов'язано ТОВ "О.О.Б" звільнити та передати управлінню приватизації оренди майна та землі Олександрійської міської ради згідно акта прийому-передачі цілісний майновий комплекс комунального підприємства "Олександрійська оптова база", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 3215 кв.м;
договором суборенди № 8 від 01.01.2008 року не передбачена розмір суборенди за суборенду приміщення, що є істотним порушенням при укладенні договору оренди (суборенди), але за взаємною згодою сторін за суборенду сплачувалася загальна сума 600 грн. щомісячно;
01.06.2010 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору суборенди, за якою відповідач повинен був щомісячно сплачувати 761,65 грн., угода підписана сторонами, але відповідач не знав, що на момент укладення додаткової угоди до договору суборенди, позивач не мав права укладати угоду, оскільки договір оренди був розірваний в судовому порядку;
договір суборенди вважається розірваним з моменту вступу постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.2010 року в законну силу, з цих причин договір суборенди є розірваним і сторони не несуть щодо один одного ніяких зобов'язань;
виконавчий комітет Олександрійської міської ради 24.03.2011 року виніс рішення за № 263, яким зобов'язав директора КП "Олександрійська оптова база" Дяденюка А.М. переукласти договори оренди;
09.06.2010 року відповідачем сплачено за рахунком № 141 заборгованість за період листопад 2009 - березень 2010 року в сумі 3116,50 грн.; за рахунком № 142 заборгованість за квітень-травень 2010 року в сумі 1523,30 грн. сплачена частково 06.07.2010 року в сумі 1000 грн. та 03.08.2010 року в сумі 762,00 грн.;
станом на 03.08.2011 року заборгованість по сплаті коштів за оренду за договором суборенди № 8 від 01.01.2008 року відсутня.
На адресу господарського суду 28.09.2011 року надійшла заява управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради про розгляд справи без участі його представника.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив наступне.
Між Фондом комунального майна Олександрійської міської ради (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "О.О.Б." (орендар) укладено договір оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Олександрійська оптова база" від 28.04.2000 року (далі - договір оренди).
Згідно умов договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне володіння та користування цілісний майновий комплекс комунального підприємства "Олександрійська оптова база", склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки та передаточного балансу вказаного підприємства, складеного станом на 01.04.2000 року і становить 149,2 тисяч гривень.
Вступ орендаря у володіння та користування майном настає одночасно з підписанням сторонами договору та акта прийому-передачі вказаного майна. Власником орендованого майна залишається територіальна громада міста, а орендар володіє і користується ним протягом строку оренди.
Відповідно до п. 10.1 договору оренди цей договір діє з 28.04.2000 року до 28.04.2001 року строком на один рік.
Умовами договору сторони передбачили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п. 10.6 договору).
Рішенням виконавчого комітету Олександрійської міської ради № 348 від 26.04.2001 року надано згоду ТОВ "Олександрійська оптова база" на продовження дії договору оренди №1 від 28.04.2000р. цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Олександрійська оптова база" на новий строк на 5 років.
08.06.2001 року Фондом комунального майна Олександрійської міської ради (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "О.О.Б." (орендар) укладено угоду про внесення змін до договору оренди № 1 від 28.04.2000 року цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Олександрійська оптова база", якою пункт 10.1 договору оренди викладено в новій редакції: "Цей договір діє з 28.04.2001 року до 28.04.2006 року строком на 5 років".
Отже, зазначений договір оренди був укладений на строк п'ять років з 28.04.2001 року до 28.04.2006 року.
У користування товариства з обмеженою відповідальністю "О.О.Б." за актом прийому-передачі від 28.04.2000 року було передане майно цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Олександрійська оптова база", розташоване за адресою: 28000, АДРЕСА_1, що має наступні техніко-економічні показники: площа приміщень - 3215,0 кв.м, вид приміщень: наземні - 2335,0 кв.м., підвальні - 880,0 кв.м. приміщення холодильник - 42 кв.м, наявність земельної ділянки - 7922 кв.м., вартість орендованого майна визначена згідно акта оцінки з даними бухгалтерського обліку станом на 28.04.2000 р. і складає 149203,34 грн.
Органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, у тому числі здійснюють усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним особам, здавати в оренду, визначати в договорах умови їх використання.
Вказаний договір оренди № 1 від 28.04.2000 року та угода від 08.06.2001 про внесення змін до договору оренди підписані повноважними представниками та скріплено печатками сторін, тобто договір оренди укладений в належній письмовій формі.
Відповідно правил ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди), правовідносини за яким регулювалися главою 25 "Майновий найом" Цивільного кодексу Української РСР, що був чинний на момент виникнення орендних правовідносин.
Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу встановлено, що Цивільний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності з 01.01.2004 року. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Пунктом 9 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу передбачено, що до договорів, що були укладені до 01.01.2004 року і які продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладання.
Умовами договору оренди сторони передбачили, що у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені договором. (п. 10.6)
Порядок продовження терміну договору врегульований частиною 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частиною 4 ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 764 Цивільного кодексу України.
Отже, за відсутності відповідної заяви про припинення договору оренди, цей договір є продовженим на наступні 5 років - до 28.04.2011 р.
Рішенням Олександрійської міської ради від 17.07.2008р. № 782 змінено найменування Фонду комунального майна Олександрійської міської ради на управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради, що встановлено постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.2010 року по справі № 16/124(5/102) за позовом управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "О.О.Б" про розірвання договору оренди та повернення об'єкта оренди, а також підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.10.2011р. на запит № 11522053.
Товариство з обмеженою відповідальністю "О.О.Б." (суборендодавець) та приватний підприємець ОСОБА_1 (орендар) 1 січня 2008 року підписали договір суборенди (далі - договір суборенди), за умовами якого суборендар передав, а орендар прийняв у суборенду приміщення за адресою АДРЕСА_1, використовуючи його під склад ел.товарів. Договором суборенди передбачено, що орендар сплачує орендну плату щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця. За порушення термінів сплати орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі 5% місячної орендної плати за кожен день прострочення. При несвоєчасному внесенні орендної плати орендарем суборендодавець вправі стягнути заборгованість згідно чинного законодавства. Проте, в тексті договору суборенди № 8 від 1 січня 2008 р. відсутній розмір орендної плати, яка була узгоджена сторонами шляхом підписання доповнення до договору оренди № 8 від 1 січня 2008 р. (т.1 а.с. 16).
Термін дії договору встановлено з 01.01.2008 року по 28.04.2011 року.
1 червня 2010 року сторони договору суборенди підписали додаткову угоду до договору, за умовами якої домовилися, що з 01.06.2010 року розмір місячної орендної плати за користування об'єктом суборенди за договором становить 99 грн., розмір щомісячного платежу на відшкодування суборендарем експлуатаційних видатків орендодавця по утриманню об'єкту суборенди та прилеглої території становить 662,65 грн. Суборендар зобов'язався вчасно та в повному обсязі, не пізніше десятого числа місяця, за який здійснюється оплата, сплачувати на користь орендодавцю орендну плату та плату на відшкодування експлуатаційних видатків, у визначеному цією додатковою угодою розмірі. Орендна плата підлягає індексації в кінці кожного року, протягом усього часу дії договору суборенди № 8 від 01.01.2008 року.
При розгляді спору суд виходить з наступних положень законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Умови договору оренди відповідають положенням параграфа 5 глави 30 Господарського кодексу України та положенням глави 34 Цивільного кодексу України.
Стаття 793 Цивільного кодексу України встановлює, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.
Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів; регулює Закон України "Про оренду державного та комунального майна".
Згідно статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Між тим, частиною 2 статті 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", тобто спеціальним законом, встановлено, що орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.
Договором оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Олександрійська оптова база" від 28.04.2000 року не передбачено іншого, зокрема, цей договір оренди не містить заборони ТОВ "О.О.Б." передавати майно в суборенду. Також договір оренди не містить застереження про те, що орендар має право передавати в суборенду нерухоме майно лише за згодою орендодавця.
Згідно частини 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 Кодексу).
Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За 2009 рік позивачем відповідачеві виставлені рахунки на оплату: № 8 від 06.01.2009 року за січень на суму 761,65 грн., № 13 від 07.02.2009 року за лютий на суму 761,65 грн., № 65 від 02.03.2009 року за березень на суму 761,65 грн., № 90 від 03.04.2009 року за квітень на суму 761,65 грн., № 114 від 04.05.2009 року за травень на суму 761,65 грн., № 139 від 02.06.2009 року за червень на суму 913,98 грн., № 162 від 01.07.2009 року за липень на суму 913,98 грн., № 188 від 01.08.2009 року за серпень на суму 1241,94 грн., № 211 від 03.09.2009 року за вересень на с уму 2 155,92 грн., № 236 від 01.10.2009 року за жовтень на суму 2069,90 грн., № 253 від 03.11.2009 року за листопад на суму 1983,88 грн., № 277 від 02.12.2009 року за грудень на суму 2897,86 грн.;
за 2010 рік: № 49 від 15.02.2010 року за січень на суму 913,98 грн., № 71 від 10.03.2010 року за лютий на суму 913,98 грн., № 72 від 10.03.2010 року за березень на суму 913,98 грн., № 142 від 09.06.2010 року за квітень, травень в т.ч. експлуатаційні витрати на суму 1523,30 грн., № 141 від 09.06.2010 року в т.ч. експлуатаційні витрати за листопад 2009 року по березень 2010 року на суму 3116,50 грн., № 143 від 09.06.2010 року за червень в т.ч. експлуатаційні витрати за червень 2010 року на суму 761,65 грн., № 167 від 15.07.2010 року за липень в т.ч. експлуатаційні витрати за липень 2010 року на суму 2 046,60 грн., № 174 від 05.08.2010 року за серпень в т.ч. експлуатаційні витрати на суму 2808,25 грн., № 212 від 16.09.2010 року за вересень в т.ч. експлуатаційні витрати на суму 2807,90 грн., № 229 від 11.10.2010 року за жовтень в т.ч. експлуатаційні витрати на суму 3569,55 грн., № 241 від 01.11.2010 року за листопад в т.ч. експлуатаційні витрати на суму 4331,20 грн., № 268 від 02.12.2010 року за грудень в т.ч. експлуатаційні витрати на суму 5092,85 грн.;
за 2011 рік: № 18 від 04.01.2011 року за січень в т.ч. експлуатаційні витрати на суму 5854,50 грн., № 39 від 09.02.2011 року за лютий в т.ч. експлуатаційні витрати на суму 6616,15 грн.
Часткове внесення відповідачем орендної плати та відшкодування витрат підтверджується прибутковими касовими ордерами № 38 від 06.02.2009 на суму 1523,30 грн., № 127 від 09.04.2009 на суму 1523,30 грн., № 160 від 07.05.2009 на суму 761,65 грн., № 233 від 08.07.2009 на суму 1500 грн., № 303 від 08.09.2009 на суму 1000 грн., № 371 від 22.10.2009 на суму 1000 грн., № 429 від 04.12.2009 на суму 1000 грн., № 196 від 09.06.2010 на суму 3116,50 грн., № 132/218 від 06.07.2010 на суму 1000 грн., № 249/253 від 03.08.2010 на суму 762,00 грн.
За розрахунком позивача відповідач має заборгованість з орендної плати та експлуатаційних витрат в розмірі 8139,45 грн.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.2010 року по справі № 16/124(5/102) позовні вимоги задоволено повністю. Розірвано договір оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Олександрійська оптова база" № 1 від 28.04.2000 року, укладений між Фондом комунального майна Олександрійської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "О.О.Б", зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "О.О.Б" звільнити та передати управлінню приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради згідно акта прийому-передачі цілісний майновий комплекс комунального підприємства "Олександрійська оптова база", який розташований за адресою: 28000, АДРЕСА_1, загальною площею приміщень - 3215 кв.м.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2010 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.2010 року по справі № 16/124(5/102) залишено без змін.
Правові наслідки розірвання договору передбачені ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також п. 10.8 договору, відповідно до яких у разі розірвання договору за рішенням суду, орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт оренди на умовах, зазначених в договорі оренди.
Договір суборенди є похідним від договору оренди і може зберігати свою чинність поряд з договором оренди. Якщо договір оренди, на підставі якого укладався договір суборенди, припинив свою дію, зокрема, шляхом його розірвання, то дія останнього також припиняється.
Згідно приписів статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Розпорядженням Олександрійського міського голови № р-24-з від 25.01.2011 року "Про передачу з оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Олександрійська оптова база" відповідно до ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.1997 року за № 446/2250, на виконання наказу господарського суду Кіровоградської області від 18.08.2010 року про повернення з орендного користування цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Олександрійська оптова база" було створено спільну комісію сторін по розмежуванню та оцінці майна орендного підприємства та визначено, що на базі поверненого після оренди комунального майна поновлюється діяльність комунального підприємства "Олександрійська оптова база". Передача, тобто повернення, власнику цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Олександрійська оптова база" підтверджується актом від 01.02.2011 року.
Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 36 ГПК України). На підтвердження заборгованості з орендної плати, проведеного позивачем, останній послався на письмовий доказ, а саме договір суборенди № 8 від 01.01.2008 року.
Разом з тим, господарським судом встановлено, що в порушення вимог частини 2 статті 793 Цивільного кодексу України (в редакції Закону № 501-V від 20.12.2006, чинній з 10.01.2007) договір суборенди № 8 від 01.01.2008 року нотаріально не посвідчений. При цьому суд виходить з того, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму, що встановлено частиною 3 ст. 774 ЦК України, а також в силу частини 4 статті 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (Статтю 22 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 997-V від 27.04.2007, чинного з 20.06.2007) до договору суборенди застосовуються положення про договір оренди.
За приписами частини 2 статті 793 Цивільного кодексу України (в редакції Закону № 501-V від 20.12.2006, чинній з 10.01.2007) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно частини 1 статті 794 Цивільного кодексу України (в редакції Закону № 501-V від 20.12.2006, чинній з 10.01.2007) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.
Із змісту частини 3 статті 640 Цивільного кодексу України (в чинній редакції) вбачається, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Отже, згідно приписів статті 640 Цивільного кодексу України такі правочини, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, є укладеними з моменту їх державної реєстрації.
Таким чином, договір суборенди № 8 від 1 січня 2008 р., що укладений на строк більше трьох років, підлягав і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
У даному випадку договір суборенди не був посвідчений нотаріально, державна реєстрація цього договору не проведена.
Згідно частини 1 ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, а відповідно до частини 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
В силу правил ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
У судовому порядку договір суборенди № 8 від 01.01.2008 року дійсним не визнавався.
Отже, договір суборенди № 8 від 01.01.2008 року, на який посилається позивач як на підставу позову, в силу закону є нікчемним.
Виходячи з того, що недійсний договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, то договір суборенди № 8 від 01.01.2008 року не може бути прийнятий судом в якості належного доказу у справі, а тому дані, які ґрунтують на наявності у відповідача заборгованості з орендної плати та плати на відшкодування експлуатаційних витрат за 2009-2011р.р. на загальну суму 8 139 грн. 45 коп. на підставі договору суборенди № 8 від 01.01.2008 року, не можуть вважатися достовірними.
Отже, розрахунок пред'явленої до стягнення заборгованості з орендної плати та плати на відшкодування експлуатаційних витрат за 2009-2011р.р. на загальну суму 8 139 грн. 45 коп., господарський суд вважає недоведеним та безпідставним.
Господарський суд враховує, що дана сума заборгованості не може бути стягнута на підставі ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України.
Будь-яких інших нормативно-правових обґрунтувань пред'явлених позивачем вимог, позовна заява не містить. Заява в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про зміну предмету або підстав позову у даній справі не подавалась.
Враховуючи вищевикладене, у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення позову. В задоволенні позову позивачу слід відмовити.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 46, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРIШИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Суддя О.А. Змеул
Повне рішення складено 31.10.2011