Копія
Іменем України
Справа № 2а-2644/11/6/0170
25.10.11 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Щепанської О.А. , Кучерука О.В.
секретар судового засідання Кисельова А.О.
за участю сторін: не з'явилися,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 20.07.11 у справі № 2а-2644/11/6/0170
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-СВ2" (вул. Радіщева, 88, кв.69, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)
до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.07.2011 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-СВ2»задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим № 0001012301/0 від 21.02.2011 та №0001022301/0 від 21.02.2011.
На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог, суд першої дійшов висновку про те, що відповідачем неправомірно, необґрунтовано, тобто без з'ясування дійсних обставин було донараховано податок на прибуток у розмірі 62311,25 грн. та податок на додану вартість в сумі 49847,75грн. згідно зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів через наступне.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Спірні правовідносини виникли між сторонами у період чинності Законів України "Про систему оподаткування", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", положення яких застосовуються судом при вирішення цієї справи.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що 21.02.2011 Державною податковою інспекцією в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001012301/0 від 21.02.2011 та №0001022301/0 від 21.02.2011, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-СВ2»були визначені суми податкового зобов'язання: з податку на додану вартість у розмірі 49847,75 грн., у тому числі: 39879,00 грн.- основний платіж, 9969,75 грн.- штрафні санкції та з податку на прибуток у розмірі 62311,25 грн., у тому числі: основний платіж - 49849,00 грн., 12462,25 грн. - штрафні санкції.
Передумовою донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 62311,25 грн. та податку на додану вартість в сумі 49847,75 грн. став акт від 07.02.2011 № 579/23-2 планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 11.01.2008 по 30.09.2010.
Перевіркою встановлені порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що спричинило зниження податку на прибуток у сумі 49849,00 грн.; пункту1.6, пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 39879,00 грн. в тому числі за травень 2010 року. В зв'язку з чим, податковим органом нараховані до сплати в бюджет додаткові податкові зобов'язання у сумі 112159,00грн.
Закон України “Про податок на додану вартість” визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2010 від контрагента Приватного підприємства «Агростройінвестт»здійснена поставка зерна за видатковою накладною РН-92/1 в кількості 103,250т. на загальну суму 143517,50грн. в тому числі податок на додану вартість, та за видатковою накладною РН-92/2 в кількості 69,640т. на суму 95755,00грн. в тому числі податок на додану вартість. Позивачу були надані відповідні податкові накладні за №92/1 від 12.04.2010 та №92/2 від 12.04.2010, які були включені до складу податкової звітності, що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних, що є додатком до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, за вхідним №79981 від 18.05.2010.
Судом першої інстанції безперечно документально підтверджено транспортування зерна, також представлені картки лабораторного дослідження для перевірки якості товару. Позивач на користь контрагента Приватного підприємства «Агробудінвест»після отримання товару перераховував декількома платежами загальну вартість отриманого товару -зерна в сумі 199393,75 грн., що підтверджується наданими до позову платіжними дорученнями на списання коштів з рахунку.
Недоречними визнаються доводи апеляційної скарги про те, що товар від контрагенту не отримувався та не використовувався у господарській діяльності позивача, оскільки позивач, отримавши товар від постачальників, оприбуткував його на склад по вул. Елеваторна, 2, міста Сімферополя, про що свідчить податкова декларація на прибуток підприємства за 2 півріччя 2010 року, за якою збільшена балансова вартість запасів у готовій продукції, що відображена у рядку А3 додатку К1/1, провів лабораторне дослідження на предмет визначення клейковини, використовував у своїй безпосередньої виробничої діяльності для виготовлення готової продукції, зокрема, - борошна та інших зерновідходів.
Заявником апеляційної скарги не враховано, що отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит. І згідно з положеннями підпункту 7.5.1. пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права в підприємства на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.
Отже, право на податковий кредит виникає у платника податку лише після отримання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму податку на додану вартість, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з податку на додану вартість.
Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що Закон України "Про податок на додану вартість" та інші не ставлять право платника податку на податковий кредит залежно від встановлення факту формування та сплати його контрагентами до Державного бюджету України податкових зобов'язань за господарськими операціями у відповідному податковому періоді.
Оскільки позивач отримав від контрагента всі первинні документи по поставці товару, і дані документи оформлені належним чином, то у нього, як у платника податків, виникло право на податковий кредит, оскільки воно підтверджується відповідними податковими накладними, і ним виконані вимоги підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо його формування. Отже, позивачем обґрунтовано була віднесена на податковий кредит сума податку на додану вартість у розмірі 39879,00грн. в квітні 2010року, і відповідно саме ця сума була включена в декларацію з податку на додану вартість.
Слід зазначити, що вичерпний перелік витрат, які не можуть бути віднесені до складу валових витрат, зазначено у підпунктах 5.3-5.7 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». У даних випадку спірні витрати до цього переліку не відносяться.
Недоречними визнаються судовою колегією посилання в апеляційній скарзі щодо ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних та актів приймання-передачі товару, оскільки підпункт 5.3.9 статті 5 та статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить переліку конкретних документів, необхідних для віднесення витрат підприємства до складу валових витрат.
Посилання скаржника на Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджені постановами Державного арбітражного СРСР від 15.06.1965 № П-6 від 15.06.1965 та №П-7 від 25.04.1966, а також Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, в обґрунтування неправомірності віднесення позивачем витрат підприємства до валових витрат без наявності товарно-транспортних накладних та актів приймання-передачі відповідно до пункту 26 Інструкцій, є безпідставними, оскільки вказані Інструкції, як і Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, не мають відношення до бухгалтерського та податкового обліку підприємств, які є вантажовідправниками та вантажоотримувачами, покупцями та продавцями, та не можуть встановлювати правила ведення вказаних видів обліку, а тому застосуванню до спірних правовідносин не підлягають, адже відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Заявником апеляційної скарги не враховано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (пункти 1,2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Слід зазначити, що позивач має первинні бухгалтерські документи, які відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, Державною податковою інспекцією в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим не доведені обставини, на яких ґрунтуються її заперечення, зокрема, відповідач в обґрунтування не надав належних та допустимих доказів нікчемності правочинів та не спростував доводів позивача, а надані позивачем письмові пояснення, зокрема, щодо відсутності завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість у періоді (зокрема квітень 2010 року) в сумі 39878,75 грн., оскільки право на його включення підтвердження відповідними податковими накладними, щодо формування валових витрат та відсутності їх завищення, а ні в 1 півріччі 2010 року на суму 199394,00 грн. а ні в 3-му кварталі 2010 року на суму 199394,00 грн., є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.07.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 195, 196, частиною першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.07.2011 у справі № 2а-2644/11/6/0170 залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко
Судді підпис О.А.Щепанська підпис О.В.Кучерук
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.М. Іщенко
Повний текст судового рішення
виготовлений 31 жовтня 2011 року