Копія
Іменем України
Справа № 2а-15643/10/16/0170
25.10.11 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Щепанської О.А. , Кучерука О.В.
секретар судового засідання Кисельова А.О.
за участю сторін:
представник позивача, Приватного підприємства "Платан"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 15.09.09
представник відповідача, Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим- не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю. ) від 09.06.11 у справі № 2а-15643/10/16/0170
за позовом Приватного підприємства "Платан" (вул. Глінки/Дерюгіної, 57Б/2, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95022)
до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.06.2011 адміністративний позов Приватного підприємства «Платан»задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим № 0005981502/0 від 22.04.2010,№ 0005981502/1 від 09.09.21010, № 0005981502/2 від 08.10.2010,№ 0005981502/3 від 25.11.2010, вирішено питання про судові витрати.
На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог, суд першої дійшов висновку про те, що відповідачем неправомірно, необґрунтовано, тобто без з'ясування дійсних обставин було донараховано податок на додану вартість в сумі 33714,00грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 10114,20грн. згідно спірним податковим повідомлення-рішенням.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів через наступне.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що відповідачем 22.04.2010 прийнято податкове повідомлення-рішення №0005981502/0 (та за результатами адміністративного оскарження прийняті податкові повідомлення-рішення: від 09.09.2010№ 0005981502/1, від 08.10.2010 №0005981502/2, від 25.11.2010 №0005981502/3) яким донараховано податок на додану вартість в сумі 33 714,00грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 10 114,20 грн.
Передумовою донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 33 714,00грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 10114,20 грн. став акт № 4757/30645832/15-2 від 14.04.2010 невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства «Платан»з питань правомірності нарахування податкового кредиту та повноти нарахування податку на додану вартість за січень 2010 року.
Перевіркою встановлено порушення підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та абзацу 2 пункту 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування», в результаті чого платником податків занижено податкове зобов'язання у сумі 33714,00 грн.
Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, суд керується нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.
Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений в статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Слід зазначити, що сукупний аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість»свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму податку на додану вартість, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з податку на додану вартість. Відсутність податкової накладної позбавляє права платника податку на включення до складу податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість. При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Як свідчать матеріали справи, позивачем у податковій декларації за січень 2010 року та відповідно до уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість за листопад 2008 року, за вересень 2008 року, за січень 2009 року, за травень 2008 року, за червень 2009 року, за червень 2008 року, за серпень 2008 року, за грудень 2008 року, за жовтень 2008 року, за квітень 2009 року, за липень 2008 року позивачем задекларовано податковий кредит минулих періодів у загальній сумі 33 714,00 грн., період виписки податкових накладних: з травня по грудень 2008рок., січень-лютий, квітень, червень 2009року.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Судом першої інстанції безперечно встановлено, що підставою для включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту у січні 2010 року стали відповідні податкові накладні. Факт отримання податкових накладних підтверджується Реєстром отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2009року.
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що отримавши податкові накладні від постачальників за травень - грудень 2008 року, січень-лютий, квітень, червень 2009 року Приватним підприємством «Платан»до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим у грудні 2009 року були надані уточнюючи розрахунки у зв'язку з самостійним виправленням помилок за ці періоди. Оскільки позивач у вищевказаних періодах завишав податкові зобов'язання з податку на додану вартість, сплачуючи більші суми до бюджету, не включаючи до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що зазначені у відповідних податкових накладних, тим самим позивач сплативши більші суми з податку на додану вартість у минулих періодах, відкоригував всі суми податку на додану вартість уточнюючими розрахунками, отримавши податкові накладні від постачальників.
Недоречними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про неправомірно включено позивачем суми податку на додану вартість за податковими накладними, дата складання (виписки) яких припадає на період, який вже був охоплений іншою перевіркою, тому позивач позбавлений права на включення до складу податкового кредиту звітного періоду сум податку на додану вартість, що були сплачені позивачем у складі вартості товару (робіт, послуг) у попередніх періодах і підтверджені податковими накладними, виписаними постачальниками у таких попередніх періодах, але отримані позивачем із запізненням. Відповідач зазначає, що позивач не має права на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за січень 2010 року, оскільки позивач не звернувся до податкового органу з заявою або скаргою на постачальників товарів (послуг) про те, що ними не надано податкові накладні у порядку, визначеному підпунктом . 7.2.6 пунктом 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Проте, поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, припис підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлює не обов'язок платника податків щодо звернення з відповідною заявою або скаргою на постачальників товарів (послуг), а його право на таке звернення, що, відповідно, обумовлює право платника податків на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у відповідному податковому періоді, згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем за період з травня по грудень 2008року, січень-лютий, квітень, червень 2009року були завищені податкові зобов'язання перед бюджетом на суму 33 714,00грн., відповідач безпідставно та необґрунтовано дійшов до висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання за перевіряємий період - січень 2010року на цю суму з тих підстав, що податкові накладні отримані від постачальників за періоди, які вже були охоплені перевіркою відповідача.
Судова колегія звертає увагу на те, що податкові накладні, виписані постачальниками в період з травня по грудень 2008року, січень-лютий, квітень, червень 2009року на адресу позивача і включені підприємством до складу податкового кредиту згідно податковій декларації за січень 2010року, були направлені і отримані підприємством у грудні 2009року, тобто, не пізніше терміну, встановленого підпунктом 15.1.1 підпункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Слід зазначити, що податкові накладні виписані постачальниками за вказаний період на адресу позивача та включені підприємством до складу податкового кредиту згідно податковій декларації за січень 2010року в ранніх податкових періодах не були включені підприємством до складу податкового кредиту.
Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що фактичне отримання позивачем вказаних податкових накладних у вказаному періоді підтверджується реєстром отриманих податкових накладних.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, Державною податковою інспекцією в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим не доведені обставини, на яких ґрунтуються її заперечення, у тому числі, не надані докази порушень при оформленні вказаних податкових накладних, а надані позивачем письмові пояснення щодо періоду формування податкового кредиту, реєстру отриманих податкових накладних, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Слід зазначити, що датою виникнення права позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних, що повністю узгоджується з приписами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Заявником апеляційної скарги не враховано, що позивачем суми податку на додану вартість були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.
Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (абзаці 1,2 підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок ні додану вартість»).
Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товару (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України: для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг) з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). В акті перевірки відповідачем вказано, що такої скарги від позивача не надходило.
Заявником апеляційної скарги не враховано, що абзацом 2 вказаної норми встановлено право особи на подачу такої скарги, що неможна розуміти як обов'язок. Тому використання позивачем належного йому права на подання заяви зі скаргою на постачальника не вказує на допущення порушення Закону.
Слід зазначити, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму податку на додану вартість, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з податку на додану вартість.
Суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованою позицію суду першої інстанції стосовно відсутності підстав щодо порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість»в частині заниження податку на додану вартість в сумі 33714,00грн.
Оскільки судом встановлено помилковість донарахування суми з податку на додану вартість в розмірі 33 714,00грн. за наслідками невиїзної документальної перевірки позивача з податку на додану вартість, то і застосування у спірних податкових повідомленнях-рішеннях фінансових санкції в сумі 10114,20грн. за підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»слід визнати таким, що порушує визначені законом умови такого застосування.
Таким чином, у відповідача не було правових підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 33 714,00грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 10 114,20 грн.
Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.06.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 195, 196, частиною першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.06.2011 у справі № 2а-15643/10/16/0170 залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко
Судді підпис О.А.Щепанська підпис О.В.Кучерук
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.М. Іщенко
Повний текст судового рішення
виготовлений 31 жовтня 2011 року