13 жовтня 2011 р. Справа № 7252/10
Суд в складі колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду:
головуючого судді Яворського І.О.,
суддів Дяковича В.П., Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі Хмельницької області на постанову Деражнянського районного суду Хмельницької області від 17 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі Хмельницької області про нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,-
03 листопада 2009 року позивач звернувся з вказаним вище позовом до суду. Просив визнати дії відповідача неправомірними, стягнути з відповідача на його користь недоплачену, щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії, як дитині війни за період з 01 січня 2007 року по 30 вересня 2009 року.
Постановою Деражнянського районного суду Хмельницької області від 17 грудня 2009 року позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату пенсії на користь позивача і підвищити її на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, та з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанову суду оскаржив відповідач. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам чинного законодавства та є такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у позові відмовити повністю. Також, апелянт вказує на те, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат згідно даного Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджується Верховною Радою України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України та законодавством України не врегульоване питання щодо розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначення мінімального розміру пенсії за віком наведене у цій статті застосовується виключно до розмірів пенсій, призначених за цим Законом.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, суд, у відповідності до п.п. 1,2,ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Встановлено, що позивач, є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мав право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Частиною 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому відмова позивачу у підвищенні пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року є безпідставною, а вимоги позивача в частині соціальних виплат за 2007 рік, а саме з 09.07.2007 року є обґрунтованими.
Щодо виплати підвищення до пенсії за 2008 рік, суд зазначає, що ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була викладена у новій редакції - дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року ця нова редакція визнана неконституційною, та втратила чинність з дня ухвалення, тобто з 22.05.2008 року.
Що стосується підвищення до пенсії в 2009 році, суд зазначає, що дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка передбачає таку виплату підвищення у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком була відновлена з 22.05.2008 року і надалі не зупинялась, відтак позивач має право на таку виплату і в 2009 році.
Одним із порушень норм матеріального права, на думку апелянта, є те, що поняття мінімального розміру пенсії за віком, яке визначене в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише до пенсій передбачених цим законом.
Однак положення ч. 7 ст. 9 КАС України, зазначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком наведене у ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» можна застосувати для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1; 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Деражнянського районного суду Хмельницької області від 17 грудня 2009 року у справі № 2а-1189/09 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.О. Яворський
Судді В.П. Дякович
І. М. Обрізко