13 жовтня 2011 р. Справа № 39740/11
Суд в складі колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду:
головуючого судді Яворського І.О.,
суддів: Дяковича В.П., Обрізка І.М.,
з участю секретаря судового засідання Рибій Н.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року в справі за позовом Державного підприємства «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про скасування рішення №3856/10/24-150/1299 від 21.02.2011 року про опис майна у податкову заставу та зобов'язання відповідача утриматися від дій по опису майна,-
Позивач, Державне підприємство «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» звернулося з позовом в суд до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську та просило рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про опис майна у податкову заставу №3856/10/24-150/1299 від 21.02.2011 року скасувати.
В обгрунтування вимог позовної заяви, позивач зазначає, що оскаржуване рішення відповідача є неправомірним, оскільки ним не було надано беззаперечних доказів на право застосування податкової застави. Позивач вважає, що рішення відповідача про опис майна у податкову заставу стосується неіснуючого боргу, так як ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.02.2009 року по справі №К1270/09 зупинено виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2008 року по справі №ПА-10/302, яким було задоволено позовні вимоги повністю про стягнення спірної заборгованості до закінчення її касаційного розгляду, і таким чином згадана постанова суду апеляційної інстанції не набрала законної сили. Окрім того спір про виникнення податкового боргу за період 1997 рік перебуває на розгляді в Івано-Франківському окружному адміністративному суді. При цьому позивач додатково зазначає, що виконавче провадження по виконанню постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2008 року зупинено на підставі згаданого рішення Вищого адміністративного суду України, а тому у відповідача не було правових підстав для винесення оскаржуваного рішення.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року в справі №2а-792/11/0970 позов задоволено повністю.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року в справі №2а-792/11/0970 та прийняти нову про відмову в задоволення позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що враховуючи норми Податкового кодексу України, прийняття рішення про опис майна у податкову заставу є лише способом забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк, а в даному випадку спрямоване на вчинення дій від імені держави щодо забезпечення надходжень до державного бюджету, а в розумінні Закону України «Про державну податкову службу в Україні» - контролю за своєчасністю сплати до бюджетів неподаткових доходів, установлених законодавством і не перешкоджає господарській діяльності позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську слід задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
А згідно пп. 14.1.156 цього кодексу податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Пунктом 57.1 та 57. 3 ст. 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Виходячи з цих законодавчих положень податковий борг виникає при несплаті податкового зобов'язання: у разі самостійного подання податкової декларації платником податку через 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації. У випадку визначення грошового зобов'язання контролюючим органом через 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.
Згідно пп.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Перша податкова вимога №1/1813/22107/10/24-150/5841 від 26 серпня 2010 року була отримана позивачем 30.08.2010 року (а.с.92). Друга податкова вимога №2/1971/25030/10/24-150/6612 від 30 вересня 2010 року була отримана позивачем 06 жовтня 2010 року.
Статтею 88 Податкового кодексу України визначено зміст податкової застави, де в п. 88.1 зазначено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Згідно положень пп. 89.1.1., пп. 89.1.2., пп. 89.2.З п. 89.1 та 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі:
несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
При цьому згідно нормативних положень статті 93 Податкового кодексу України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:
отримання органом державної податкової служби підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;
визнання податкового боргу безнадійним;
прийняття відповідного рішення судом у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;
отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.
Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.
Отже безпідставним є твердження позивача про те, що податкова застава застосовується тільки щодо податкового боргу, який визнаний таким, зокрема судовими інстанціями в процесі процедури судового оскарження з огляду на таке положення: «отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження».
Це положення свідчить про те, що податкова застава може бути застосовано щодо майна платника податків і в процесі судового оскарження наявності в нього податкового боргу.
Колегія суддів погоджується з правомірністю прийнятого відповідачем рішення, оскільки в ньому врахований не тільки визначений Податковим кодексом України порядок погашення податкового боргу, а й інтереси держави, так як в майбутньому може виникнути така ситуація, що майно позивача може бути відчужено і в результаті негативного рішення судових інстанції щодо позивача виникне ситуація, що в позивача не буде активів для погашення боргу.
З огляду на наведене апеляційні вимоги Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську слід задовольнити.
Керуючись ч. 3 ст.160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську задовольнити, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року в справі №2а-792/11/0970- скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий І.О. Яворський
Судді В.П. Дякович
І.М. Обрізко
Повний текст
виготовлено та підписано 17.10.2011 року