01 березня 2011 р. Справа № 1288/10
01 березня 2011 року № 1288/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого: Довгополова О.М.,
суддів: Пліша М.А., Святецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області про визнання дій неправомірними та стягнення доплати до пенсії, -
22.10.2009 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання неправомірними дії відповідача, стягнення недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії за період з 2006 по 2009 рік в сумі 3891,90 грн. та зобов'язати нарахувати щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в подальшому при нарахуванні пенсії. При цьому заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 грудня 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Рішення суду оскаржив позивач, у скарзі покликаючись на неправильне застосування статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», просить постанову скасувати, відмовивши в позові.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи наявність вищевказаних умов, колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове її задоволення, враховуючи наступне.
Встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195 (далі - Закон № 2195) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Позовні вимоги за 2006 рік задоволенню не підлягають, оскільки положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на поточний рік було зупинено дію статті 6 Закону № 2195.
Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону № 2195, з урахуванням статті 111 цього Закону, з 09.07.2007 року дію статті 6 Закону № 2195 відновлено.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, яким внесено зміни до статті 6 Закону № 2195, а тому з 22.05.2008 року дію статті 6 Закону № 2195 відновлено.
Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частинами 1, 2 статті 100 цього Кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Покликаючись на наведене суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог.
При цьому колегія суддів зазначає наступне.
Враховуючи пропущення позивачем річного строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, наполягання відповідача на відмові у позові на цій підставі, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 21.10.2008 року. Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню з 22.10.2008 року.
Неврахування наведеного є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Позовні вимоги за періоди до 09.07.2007 року та до 22.05.2008 року у межах цих років задоволенню не підлягають, так як відповідач керувався чинними на той час положеннями Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому його дії є правомірними.
Враховуючи позовні вимоги та відсутність з 01.01.2009 року обмежень щодо здійснення виплат згідно зі статтею 6 Закону № 2195, - позовні вимоги підлягають задоволенню у частині нарахування та виплати підвищення до пенсії починаючи з 22.10.2008 року до внесення змін в законодавство, що регулює спірні правовідносини.
Позовна вимога про зобов'язання відповідача стягнути конкретні суми спірних виплат задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а тому захист такого порушеного права полягає у зобов'язанні відповідача вчинити кореспондуючі цьому праву дії.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України судовому захисту не підлягає позовна вимога щодо зобов'язання відповідача здійснювати подальшу виплату перерахованої пенсії, оскільки така не стосується спірних відносин, а носить перспективний, на думку позивача - ймовірний протиправний характер поведінки відповідача у відносинах із позивачем, у яких право останнього не є порушеним.
Керуючись статтями 195, 197 ч. 1 п. 2, 198, 202 п. 4, 205 ч. 2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 грудня 2009 року у справі № 2-а-5273/09 - скасувати та прийняти нову постанову.
Позов задовольнити частково. Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії з 22.10.2008 року. Зобов'язати відповідача нараховувати і виплачувати на користь позивача підвищення до пенсії (30% мінімальної пенсії за віком) відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 22.10.2008 року, з урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий: О.М. Довгополов
Судді: М.А. Пліш
В.В. Святецький