24 червня 2011 р. Справа № 45330/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Гуляка В.В.,
суддів: Пліша М.А., Судової-Хомюк Н.М.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області на постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 21 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області про визнання права на пенсію та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,-
встановила:
У листопаді 2010 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просив визнати за ним право на отримання державної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», просив поновити пропущений з поважних причин строк звернення до суду, зобов'язати відповідача перерахувати та виплачувати йому пенсію відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи із прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, стягнути з відповідача на його користь недонараховану та невиплачену пенсію в сумі 44912,35 грн. за період 01.11.2009 року по день прийняття рішення по суті справи.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що йому як особі яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеної до 1 категорії та інваліду третьої групи, інвалідність пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щомісячно повинна нараховуватись та виплачуватись пенсія в розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, що віднесені до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія для інвалідів 3-ї групи у розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком. Однак, відповідач в порушення норм закону державну та додаткову пенсії нараховував та виплачував у меншому розмірі.
Ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 25.11.2010 року позовні вимоги в частині за період з 01.11.2009 року по 22.05.2010 року залишено без розгляду, у зв'язку з пропуском строків звернення до суду.
Постановою Камінь-Каширського районного суду від 21.12.2010 року позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу, як особі віднесеній до 1 категорії, інваліду 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, державної пенсії по інвалідності у розмір не менше 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком згідно ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 23.05.2010 року по 21.12.2010 року з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що постанова є безпідставною і необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Зокрема в обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що положення ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо мінімального розміру пенсії за віком не застосовується при нарахуванні та виплаті пенсій згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок від Чорнобильської катастрофи». Відповідно до п. 6 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» розмір державної пенсії по 3 групі інвалідності не можуть бути нижчими 530 грн., а також п. 4 цієї постанови передбачено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам 3 групи виплачується у розмірі 15 % прожиткового мінімуму.
Просить відповідач скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи те, що судом першої інстанції справа розглянута в порядку скороченого провадження та керуючись ч. 8 ст. 183-2, 197 КАС України, колегія суддів вважає за доцільне справу розглядати в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.
Судом безспірно встановлено, що позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується виданим на його ім'я посвідченням.
Відповідно до копії довідки долученої до матеріалів справи, виданої МСЕК, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, захворювання пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС.
Частиною 2 ст. 3 Конституції України встановлено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно із ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч. 3 ст. 22 Конституції України зазначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (тут та далі, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ст. 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам III групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Статтею 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Колегія суддів звертає увагу, що підпунктами 13, 15 пункту 28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-6, вносилися зміни до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які суттєво обмежували зазначені в цих статтях розміри державної та додаткової пенсії.
Однак, зміни внесені підпунктом 13, 15 пункту 28 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року N 107-VI в ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Конституційний Суду України своїм Рішення від 22.05.2008 року N 10-рп/2008 визнав їх такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Після Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 дія ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не обмежувалась.
За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України Рішення Конституційного Суду є обов'язковими до виконання на території України. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки зміни, внесені підпунктами 13, 15 пункту 28 розділу 2 Закону України від 28.12.2007р року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) то відповідно до Рішення Конституційного Суду України діє редакція ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам III групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, а ст. 54 цього Закону діє в редакції згідно якої, обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Однак як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, всупереч вимог даного Закону відповідач в 2010 році позивачу державну та щомісячну додаткову пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю виплачував у розмірах встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян та 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».
Згідно із положеннями частини 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами, колегія суддів приходить до висновку, що при нарахуванні та виплаті позивачу допомоги на оздоровлення відповідач діяв всупереч спеціального законодавства.
Колегія суддів не може взяти до уваги посилання апелянта на те, що положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не застосовуються при реалізації Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» установлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, установлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Отже, вихідним критерієм обчислення позивачу державної та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, є розмір мінімальної пенсії за віком, визначений відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з розрахунку на одну особу у 2010 році установлено в розмірі: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.
Посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування на виплату державних та додаткових пенсій у розмірах передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань, також до уваги колегією суддів не приймаються, відповідно до наступного.
Згідно ст. 8 КАС України адміністративний суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У своєму рішенні в справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року, Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити, припиняти або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє (п. 23). Одночасно Європейський Суд з прав людини не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність засобів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26).
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про законність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1832, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області - залишити без задоволення, а постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 21 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області про визнання права на пенсію та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.В. Гуляк
Судді : М.А. Пліш
Н.М. Судова-Хомюк