22 липня 2011 р. Справа № 46455/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Глушка І.В., Святецького В.В.
при секретарі судового засідання: Шаблій Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування карток відмов в прийнятті митних декларацій, скасування рішень про визначення митної вартості товарів та стягнення надмірно сплачених коштів,
встановила:
У грудні 2010 року позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась в суд із адміністративним позовом до відповідачів Львівської митниці Державної митної служби України та Головного управління Державного казначейства України у Львівській області, в якому просила: 1) визнати протиправними дії Львівської митниці Державної митної служби України щодо відмови у застосуванні першого методу визначення митної вартості товарів; 2) скасувати картки відмови в прийнятті митних декларацій № 209000012/0/00731 від 17.11.2010 року, № 209000012/0/00736 від 18.11.2010 року, № 209000012/0/00745 від 23.11.2010 року, № 209000012/0/00761 від 01.12.2010 року, № 209000012/0/00765 від 02.12.2010 року; 3) скасувати рішення про визначення митної вартості товарів № 209000006/2010/400176/1 від 17.11.2010 року, № 209000006/2010/400180/1 від 18.11.2010 року, № 209000006/2010/400197/1 від 23.11.2010 року, № 209000006/2010/400210/1 від 01.12.2010 року, № 209000006/2010/400213/1 від 02.12.2010 року; 4) стягнути на її користь з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Львівській області надмірно сплачені кошти в сумі 41895,02 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 17.11.2010 року ним був ввезений на територію України куплений на підставі міжнародного контракту № 2009/ЕХ/01 від 02.12.2009 р. у підприємства «Андалузія Сп» товар, а саме - прокат плоский з вуглецевої сталі з цинковим покриттям, без вмісту дорогоцінних металів, покритий полімерним покриттям, марка сталі DX-51D+Z, у рулонах завширшки 1250 мм., товщина листа 0,45 мм. - країна походження Індія; країна виробництва - IN; торгова марка Mittal Steel; виробник - Uttam Stel LTD, вагою 15495 кг.. Згідно Контракту та розрахунку - фактури (інвойсу) цей товар позивач придбав по 0,82 $ за кг.. При поданні ВМД декларантом було зазначено ціну товару 100830,21 грн. по курсу на день заповнення ВМД. Для підтвердження даної вартості товару митному органу було подано весь перелік документів, в тому числі декларацію, що затверджена митним органом Польщі. У ВМД декларант обрав 1-ий метод визначення митної вартості у відповідності до вимог ст. 267 МК України. Однак відповідач 1 видав Картку відмову в прийнятті даної митної декларації від 17.11.2010 року № 209000012/0/00731 та прийняв Рішення про визначення митної вартості товарів № 209000006/2010/400176/1 від 17.11.2010 року. 18.11.2010 року, 23.11.2010 року, 01.12.2010 року та 02.12.2010 року позивачем на територію України були ввезені наступні ідентичні партії купленого товару, масою нетто: 15355 кг., 12310 кг. 15515 кг. та 10775 кг. відповідно. У первинних ВМД позивачем було обрано 1-ий метод визначення митної вартості товару відповідно до ст. 267 МК України. Однак, відповідачем 1 і по цих ВМД видано картки відмови та прийнято рішення про визначення митної вартості товару. У картках відмови митним органом зазначено, що митна декларація не може бути прийнятою/товари не підлягають митному оформленню/товари й транспортні засоби не підлягають пропуску через митний кордон України, оскільки невірно заповнені графи ВМД. В Рішеннях митний орган зазначив, що обирає 3-й метод визначення митної вартості, згідно якого вартість металу, за який позивач оплатив 0,82 $ за кг. насправді коштує 1,2 $ за кг. та вказує причини відмови в застосуванні 1-го і 2-го методів визначення митної вартості та причини застосування 3-го методу. Тому позивач був змушений оплатити ПДВ більше аніж ним було обчислено при використанні 1-го методу визначення митної вартості у загальній сумі 41895,02 грн.. Такі дії митного органу позивач вважає протиправними, оскільки визначення митної вартості повинно здійснюватися виключно згідно Розділу ХІ Глав, 46, 47 МК України. Відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщаються через митний кодон України та подання відомостей про їх підтвердження, затвердженого постановою КМ України від 20.12.2006 року № 1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант може подати додаткові документи, зокрема: договір з третіми особами, що пов'язаний певним чином з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; копію декларації країни відправлення товарів (експертна декларація); копію вантажної митної декларації оформленої в попередній експорту митний режим тощо. Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надавати повний перелік документів відповідно до п. 11 Порядку. Витребування додаткових документів може мати місце у випадку обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей. При цьому відповідач 1 не послався на жодну з обставин, які виключають використання першого методу, відповідно до положень ч. 4 ст. 267 МК України, а мотивував відмову неподанням позивачем всіх додаткового витребуваних документів. Проте такий висновок є незаконним, оскільки п. 14 Порядку визначено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством. Митним органом при застосуванні 3-го методу визначення митної вартості товарів неправомірно взята інформація із ЄАІС ДМСУ про ціни договорів щодо подібних товарів.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2011 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаною постановою Львівського окружного адміністративного суду позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, і підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не досліджено тієї обставини, що відповідач - 1 неправильно здійснив контроль правильності визначення митної вартості на товар, не обґрунтував сумнів стосовно достовірності відомостей, що містяться в документах, поданих митному органу для здійснення митного контролю та неправильно застосував метод визначення митної вартості товарів. Суд першої інстанції проігнорував усі докази, які були подані позивачем. В оскаржуваній постанові суд безпідставно дійшов висновку про те, що декларантом не було подано всіх документів і тому відповідач не мав правових підстав для використання методу № 1 (за ціною договору щодо товарів, які імпортуються). Відповідачем жодним чином не доведено суду того, що відомості та документи, які подавалися для митного оформлення були недостовірними та того, що ціна була документально не підтверджена.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить, скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нову, якою позов задоволити в повному обсязі.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справ та з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що така апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ФО-П ОСОБА_1 (покупець) та підприємство «Андалузія Сп» (Польща) (продавець) 02.12.2009 року уклали контракт міжнародної купівлі-продажу товарів № 2009/ЕХ/01, згідно якого продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується купити товари відповідно до накладних, доданих до товаросупровідних документів, які є невід'ємною частиною даного контракту, на умовах СІР м. Львів.
Для митного оформлення купленого позивачем на підставі вищевказаного контракту товару, ввезеного на територію України 17.11.2010 р., 18.11.2010 р., 23.11.2010 р., 01.12.2010 р. та 02.12.2010 р. декларантом позивача ТзОВ «Рас Логістик» було подано вантажні митні декларації № 209000012/2010/018441, № 209000012/2010/018521, № 209000012/2010/018974, № 209000012/2010/019631, № 209000012/2010/019700 з відповідними товаросупровідними документами на вантаж «прокат плоский з вуглецевої сталі з цинковим покриттям, без вмісту дорогоцінних металів, покритий полімерним покриттям …», вагою нетто відповідно : 15495 кг., 15355 кг., 12310 кг., 15515 кг., 10775 кг., у яких заявлено митну вартість цих товарів у розмірах відповідно : 100830,21 грн., 99944,37 грн., 80124,73 грн., 100989,62 грн., 70136,20 грн., що визначались за 1-м методом оцінки митної вартості товарів (за ціною договору) (а.с. 11, 17, 23, 29, 35).
За результатами розгляду поданих декларантом вищевказаних ВМД, товаросупровідних та інших документів, митний орган в кожному випадку видав Картки відмови в прийнятті митних декларацій, відповідно : № 209000012/0/00731 від 17.11.2010 року, № 209000012/0/00736 від 18.11.2010 року, № 209000012/0/00745 від 23.11.2010 року, № 209000012/0/00761 від 01.12.2010 року, № 209000012/0/00765 від 02.12.2010 року, та прийняв Рішення про визначення митної вартості товарів, відповідно : № 209000006/2010/400176/1 від 17.11.2010 року, № 209000006/2010/400180/1 від 18.11.2010 року, № 209000006/2010/400197/1 від 23.11.2010 року, № 209000006/2010/400210/1 від 01.12.2010 року, № 209000006/2010/400213/1 від 02.12.2010 року, із визначенням митної вартості товарів за 3-м методом (а.с. 13, 19, 25, 31, 37, 10, 16, 22, 28, 34).
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що дії відповідача Львівської митниці щодо видачі вищевказаних Карток відмов у прийнятті митних декларацій та щодо прийняття Рішень про визначення митної вартості товарів за 3-м методом, були законними і обґрунтованими, здійсненими в межах повноважень та у визначений законом спосіб.
З таким висновками суду першої інстанції колегія суддів повністю погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.
Статтею 70 МК України встановлено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу. Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно статті 72 МК України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.
Відповідно до ст. 262 МК України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Статтею 264 МК України визначено права та обов'язки декларанта, який декларує митну вартість товарів, відповідно до якої заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Митний орган, відповідно до ст. 265 МК України, зобов'язаний здійснювати контроль правильності визначення митної вартості товарів. При цьому, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну встановлені статтею 266 МК України, де вказано, що вартість визначається за такими методами : 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 , то проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до методів 2 і 3.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року N 1766 затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, яким визначено, що визначення митної вартості - сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень МК України та інших нормативно-правових актів.
Пунктом 5 цього Порядку встановлено, що для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 МК України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1.
Згідно п. 7 Порядку, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
При цьому, згідно п. 11 Порядку, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи, одними з яких є : висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
З врахуванням вищевказаних нормативних приписів, колегія суддів вважає законними дії відповідача Львівської митниці, вчинені при перевірці поданих позивачем ВМД та інших документів для митного оформлення ввезених на територію України товарів 17.11.2010 р., 18.11.2010 р., 23.11.2010 р., 01.12.2010 р. та 02.12.2010 р., щодо вимог про необхідність подання декларантом додаткових документів через недостатність поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Про такі вимоги митним органом було вчинено записи на деклараціях митної вартості і з такими вимогами митного органу був ознайомлений представник декларанта (а.с. 75, 103, 96, 89, 82).
Обгрунтованість вимог відповідача щодо необхідності підтвердження заявленої митної вартості товарів підтверджується тим, що в представленому Львівській митниці прас-листі, який виданий на весь 2010 рік чітко не вказано ціни за конкретний товар, а ціновий діапазон коливається від 860 до 1100 $ за тону (а.с. 47, 80, 87, 106). Також в даному прайс-листі наявна примітка, яка визначає, що вартість виробу залежить від товщини металу, а розмір знижки від величини замовлення, без подальшої конкретизації складових, що не дає можливості зрозуміти механізм формування ціни на конкретний виріб.
Також митним органом, крім перевірки поданих до митного оформлення документів, відповідно до Постанови КМУ № 339 від 09.04.2008 року «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», здійснювалось порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. В результаті цієї перевірки встановлено, що заявлена митна вартість є значно нижчою від митної вартості подібних товарів митне оформлення яких уже здійснено, оскільки позивачем заявлено митну вартість на рівні 0,82 $ за 1 кг товару, в той час як рівень митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, відповідно до інформації наявної в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України значно вища (а.с. 107-123).
Відповідно до вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача були цілком обґрунтовані підстави для витребування у позивача додаткових документів, які б підтвердили вартість товару.
Оскільки декларантом товару на вимогу митного органу не було надано жодних додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною договору (метод 1), без обґрунтувань і мотивації, тому Львівською митницею правомірно видано Картки відмови в прийнятті ВМД із зазначенням вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації та було прийнято Рішення про визначення митної вартості товарів за методом № 3, тобто за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
При цьому, колегія суддів враховує, що відповідачем обґрунтовано застосовано третій метод визначення митної вартості товару, оскільки за першим методом митна вартість не була підтверджена документально, а другий метод не мін бути застосований, оскільки в ЄАІС ДМСУ відсутні відомості щодо ідентичних товарів.
Вищевказані дії Львівської митниці відповідали нормативно-правовим приписам п. 4 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою КМУ від 09.06.97 року N 574, Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням ВМД, затвердженого наказом ДМСУ N 314 від 20.04.2005 року та Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом ДМСУ N 1227 від 12.12.2005 року.
Так як відсутні підстави для висновків про незаконність оспорюваних позивачем Карток відмов в прийнятті митних декларацій та Рішень про визначення митної вартості товарів від 17.11.2010 р., 18.11.2010 р., 23.11.2010 р., 01.12.2010 р. та 02.12.2010 р., тому є безпідставною і позовна вимога про стягнення в користь позивача сплачених ним коштів у розмірі 41895,02 грн. на підставі ВМД № 209000012/2010/018467 від 17.11.2011 р., № 209000012/2010/018547 від 18.11.2010 р., № 209000012/2010/018986 від 23.11.2010 р., № 209000012/2010/019639 від 01.12.2010 р. та № 209000012/2010/019722 від 02.12.2010 р..
У зв'язку із цим, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги являються безпідставним і необґрунтованим та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування карток відмов в прийнятті митних декларацій, скасування рішень про визначення митної вартості товарів та стягнення надмірно сплачених коштів - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: В.В. Гуляк
Судді: І.В. Глушко
В.В. Святецький
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 26.07.2011 року.