22 липня 2011 р. Справа № 46045/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Глушка І.В., Святецького В.В.
при секретарі судового засідання: Шаблій Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «БРІС» ЛТД на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БРІС» ЛТД до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,
встановила:
У березні 2011 року позивач ТзОВ «БРІС» ЛТД звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Луцької ОДПІ, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ № 0000812301 від 21.03.2011 року в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 97540 грн. в тому числі штрафна санкція 19 508 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі Акту № 1078/23-2/21749653 від 04.03.2011 року «Про результати планової виїзної перевірки ТзОВ фірма «БРІС» ЛТД дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року», яким встановлено порушення позивачем під час проведення операцій із купівлі легкових автомобілів вимог п. 5.1 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 та п.п. 8.4.1 п. 8.4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 100016 грн.. Із цим податковим повідомленням-рішенням позивач не погоджується в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 97540 грн. в тому числі штрафна санкція 19 508 грн.. Вважав позивач, що податковим органом необґрунтовано і хибно зроблено висновок про те, що товариством порушено вимоги п.п. 8.4.1 п. 8.4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 р., і підприємством зайво віднесено до амортизаційних відрахувань нараховану амортизацію на суму ПДВ, що сплачений підприємством при придбанні легкових автомобілів та на суму якого збільшена балансова вартість основних фондів 2 групи (транспортних засобів) в попередніх звітних періодах. Просив позивач врахувати, що відповідно до абзацу 2 п.п. 7.4.2. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля, що включаються до складу основних фондів. Оскільки автомобільний транспорт відноситься до 2 групи основних фондів і витрати на його придбання підлягають амортизації, позивач вважав, що правомірно відніс до складу амортизаційних відрахувань суму податку на додану вартість, сплачену при придбанні легкових автомобілів. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить аналогічної норми щодо відображення в податковому обліку сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні легкових автомобілів. Норми різних законів припускають неоднозначне трактування прав і обов'язків платників податків, тому за принципом презумпції правомірності рішень платника податку слід вважати неправомірними рішення податкового органу.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29.04.2011 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не враховано того, що товариством правомірно віднесено до складу амортизаційних відрахувань суму ПДВ по придбаних легкових автомобілях, оскільки товариство діяло у відповідності до вимог п.п. 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який є спеціальним Законом, що регулює питання нарахування податку на додану вартість, діяло відповідно до листа ДПА України від 07.06.2006р. за № 6482/5/16-1516 ДПА України, яким роз'яснено правомірність віднесення до складу валових витрат сум податку при придбанні легкових автомобілів. Також суд не врахував того, що підприємство шляхом віднесення до амортизаційних відрахувань нараховану амортизацію на суму ПДВ лише поступово відносить вказану суму до валових витрат, що повністю відповідає нормам п.п. 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та призводить до більших відрахувань суми податку на прибуток до державного бюджету України та не призвело до порушень норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Не було враховано судом інших обгрунтувань позову та судової практики по інших аналогічних судових справах.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить, скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задоволити.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи та з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Луцькою ОДПІ проводилась планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового та іншого законодавства ТзОВ «Бріс» ЛТД за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року, результати якої оформлені актом № 1078/23-2/21749653 від 04.03.2011 року. Із Акту перевірки вбачається, що позивачем протягом перевіряємого періоду занижено податок на прибуток на загальну суму 100016 грн. внаслідок зайвого віднесення підприємством до складу амортизаційних відрахувань нарахованої амортизації на суму ПДВ, що сплачений при придбанні легкових автомобілів та на суму якого збільшена балансова вартість основних фондів 2 групи (транспортних засобів) в попередніх звітних періодах, що є порушенням вимог п.п. 8.1.1. п. 8.1 та п.п. 8.4.1 п. 8.4. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Амортизаційні відрахування було завищено на загальну суму 312127 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 78032 грн. (а.с. 7-35).
На підставі вищевказаного Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 року № 0000812301, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток 125020 грн., що включає 100016 грн. основного платежу та 25004 грн. штрафну санкцію.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що відповідно до п.п. 8.4.1 п. 8.4. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником ПДВ. Вимогами п. п. 7.4.2. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів, однак, дана норма не надає позивачу права нараховувати амортизаційні відрахування на суму ПДВ і взагалі не регламентує порядок амортизації основних фондів, а лише надає право відносити суму ПДВ, сплачену при придбанні автомобілів, до валових витрат. Оскільки чинним законодавством заборонено збільшувати балансову вартість основних фондів на суму ПДВ та відповідно здійснювати на цю суму амортизаційні відрахування, тому Луцькою ОДПІ правомірно донараховано позивачу податок на прибуток у розмірі 78032 грн. на суму завищених амортизаційних відрахувань у розмірі 312127 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 19508 грн..
Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Статтею 8 цього Закону визначено, що під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.
Відповідно до підпункту 8.2.1. цієї статті, під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Згідно з п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 цього ж Закону, основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування); група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2.
Відповідно до п.п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону, у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.
Таким чином вищевказані правові норми чітко встановлюють заборону збільшення балансової вартості основних фондів на суму ПДВ та відповідно здійснювати на цю суму амортизаційні відрахування.
Оскільки позивачем всупереч податкового законодавства віднесено до амортизаційних відрахувань нараховану амортизацію на суму податку на додану вартість, що сплачений підприємством при придбанні легкових автомобілів та на суму якого збільшена балансова вартість основних фондів 2 групи (транспортних засобів), тому такі дії позивача правильно визначені відповідачем як порушення, за яке наступає фінансова відповідність.
Разом з цим колегія суддів приймає до уваги посилання апелянта на те, що відповідно до п.п.7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не включається до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів, однак дана норма не надає позивачу підстав нараховувати амортизаційні відрахування на суми ПДВ, при цьому п.п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» містить пряму заборону щодо цього.
Відповідно до вищенаведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Луцька ОДПІ приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0000812301 від 21.03.2011 року, в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток, діяла в межах наданої їй компетенції та на підставі чинного законодавства України.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставним і необґрунтованим та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «БРІС» ЛТД - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БРІС» ЛТД до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: В.В. Гуляк
Судді: І.В. Глушко
В.В. Святецький
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 27.07.2011 року.