22 липня 2011 р. Справа № 44535/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Глушка І.В., Святецького В.В.
при секретарі судового засідання: Шаблій Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про скасування наказу про звільнення з органів внутрішніх справ, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановила:
У лютому 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, в якому просив поновити його на службі в органах внутрішніх справ на раніше займаній посаді, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу від 01.12.2010 року по день поновлення на роботі.
В період судового розгляду справи позивач подав письмову заяву про уточнення позовних вимог, де просив скасувати (визнати незаконним) наказ Головного Управління МВС України у Львівській області № 367 від 30.11.2010 року в частині його звільнення з органів внутрішніх справ та з займаної посади, просив поновити його на службі в органах внутрішніх справ на раніше займаній посаді та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу від 01.12.2010 року по день поновлення на роботі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що із 05 травня 1993 року проходив службу в органах внутрішніх справ України. Наказом начальника ГУ МВСУ у Львівській області № 367 від 30.11.2010 року його звільнено зі служби в органах внутрішніх справ України з посади начальника сектора карного розшуку Сокальського РВ ГУ МВСУ у Львівській області за п. 64 «є» (за порушення дисципліни). Таке звільнення є незаконним, оскільки проведено всупереч вимогам Конституції України, Закону України «Про міліцію», Дисциплінарного Статуту ОВС, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, Інструкції про порядок проведення атестування особового складу ОВС України. Зокрема, перед його звільненням службове розслідування було проведено необ'єктивно, упереджено і без врахування дійсних обставин справи, пояснень від нього не відбирали, не було проведено обов'язкової атестації, дисциплінарне стягнення на нього у виді звільнення зі служби було накладено в період його тимчасової непрацездатності. Просив позивач також врахувати, що постановою Сокальського районного суду Львівської області від 05 січня 2011 року було визнано протиправною і скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення про накладення на нього штрафу в розмірі 425 грн. за ст. 126 ч.1 КУпАП, а постановою цього ж суду від 20 січня 2011 року закрито відносно нього справу про адміністративне правопорушення за ст. 130 ч.1 КУпАП. Керуючи автомобілем 26.11.2010 року в 23-55 год. по вул. Героїв УПА в м. Сокаль він, тобто позивач, не порушив жодних правил дорожнього руху України і не порушив транспортної дисципліни.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2011 року в задоволенні позову відмовлено. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивача правомірно звільнено зі служби в органах внутрішніх справ України, оскільки він керуючи автомобілем в стані алкогольного сп'яніння допустив грубе порушення транспортної дисципліни.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, судом неповно з'ясовано обставин справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Просить позивач скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано його обгрунтувань щодо незаконності звільнення зі служби. Відповідачем не було доведено факту порушення позивачем будь-якої вимоги ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, яка дає визначення службової дисципліни. Не було враховано судом того, що звільнення зі служби є крайнім видом дисциплінарного стягнення, а він, тобто позивач, перед звільненням неодноразово за сумлінну службу заохочувався і нагороджувався. Керуючи автомобілем 26.11.2010 року біля 23-55 год. він, тобто позивач, діяв у стані крайньої необхідності, оскільки отримавши повідомлення по телефону про вчинення злочину, був зобов'язаний запобігти вчиненню злочину і затримати злочинців. Судом першої інстанції безпідставно не було взято до уваги постанов Сокальського районного суду Львівської області від 05 січня 2011 року і від 20.01.2011 року про закриття відносно нього справ про адміністративні правопорушення за статтями 126 ч.1, 130 ч.1 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Не було взято до уваги судом першої інстанції інших доказів та обґрунтувань його позовних вимог.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи та які з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1, особистий № М-064950, перебував на службі в органах внутрішніх справ України з 05.05.1993 року.
Наказом т.в.о. начальника ГУ МВСУ у Львівській області від 29.11.2010 року за № 1328 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Сокальського РВ ГУМВС України у Львівській області» на позивача, який обіймав посаду начальника СКР Сокальського РВ ГУМВС України у Львівській області, накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ, за грубе порушення транспортної дисципліни, що виразилось в керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту ОВС України. Із вищевказаного Наказу вбачається, що він винесений відповідно до наказів МВС України № 81 від 16.03.2007 року та № 90 від 26.03.2010 року, з врахуванням висновку службового розслідування від 29.11.2010 року про порушення ОСОБА_1 транспортної дисципліни.
Оспорюваний позивачем наказ № 367 о/с від 30.11.2010 року «По особовому складу», яким позивача звільнено з органів внутрішніх справ із займаної посади за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) з 01.12.2010 року, винесено на підставі вищевказаного наказу № 1328 від 29.11.2010 року, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМ України № 114 від 29.07.1991 року.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а тому притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності і звільнення зі служби здійснено відповідачем правомірно.
Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, з врахуванням наступного.
Колегія суддів враховує, що відносини, пов'язані із звільненням з публічної служби, в тому числі працівників органів внутрішніх справ, врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством, норми якого є пріоритетними, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Законом України «Про міліцію», зокрема статтею 18 визначено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Положенням «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», яке затверджене постановою КМ України № 114 від 29.11.1991 року, визначено порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки.
Пунктом 23 вищевказаного Положення передбачено, що особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну на іншу відповідальність згідно із законодавством.
Підстави, порядок та умови звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначені розділом 7 цього Положення.
Так, відповідно до п. 64 цього Положення, однією із підстав звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу (в запас, з постановкою на військовий облік), є порушення дисципліни (підпункт «є»).
Спеціальне законодавство України, яке регулює проходження служби в органах внутрішніх справ, передбачає поняття службової дисципліни.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» N 3460-IV від 22 лютого 2006 року.
Так, відповідно до ст. 1 вищевказаного Статуту, службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Обов'язки осіб рядового і начальницького складу пов'язані із дотримання службової дисципліни передбачені статтею 7 Статуту.
Невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни являється дисциплінарним проступком (ст. 2 Статуту).
Статтею 5 Статуту передбачено, що дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом особи рядового і начальницького складу несуть саме за вчинення дисциплінарних проступків.
Статтею 12 Статуту визначено види дисциплінарних стягнень, які можуть накладатися на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, а саме : 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Статтею 14 Статуту визначено порядок накладення дисциплінарного стягнення, і передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку проводиться службове розслідування.
Відповідно до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, яка затверджена наказом МВС України № 552 від 06.12.1991 року, завданням службового розслідування є повне, об'єктивне і всебічне розслідування обставин порушень, скоєних працівниками органів внутрішніх справ, виявлення причин і умов, що сприяли їхньому скоєнню, встановлення винних і забезпечення правильного застосування чинних нормативних актів для того, щоб кожний винний був притягнутий до відповідальності, а жоден невинний не постраждав.
Із матеріалів справи вбачається, що притягненню позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби передувало службове розслідування з приводу грубого порушення позивачем транспортної дисципліни і було складено Висновок від 29.11.2010 року.
Зміст вищевказаного Висновку полягає у тому, що 26.11.2010 року в 23:55 год. по вул. Героїв УПА в м. Сокаль Львівської області позивач керував автомобілем «ВАЗ 21013» д.н.з. НОМЕР_1 без документів на право керування транспортним засобом та в стані алкогольного сп'яніння, чим грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України і транспортної дисципліни (а.с. 47-48).
Однак, колегія суддів вважає, що вищенаведені висновки службового розслідування були передчасними, не базувались на повному і всебічному розслідуванню обставин, не відповідають дійсним обставинам справи та фактичним подіям.
Зокрема, колегія суддів враховує, що постановою Сокальського районного суду Львівської області від 05.01.2011 року, яка набрала законної сили і є чинною по даний час, підтверджується, що позивач не вчиняв адміністративного правопорушення передбаченого ст. 126 ч.1 КУпАП і відсутні докази його керування автомобілем «ВАЗ 21013» д.н.з. НОМЕР_1 без документів на право керування транспортним засобом (а.с. 16-18).
Крім цього, постановою Сокальського районного суду Львівської області від 20.01.2011 року, яка набрала законної сили і є чинною по даний час, закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 130 ч.1 КУпАП відносно позивача, на підставі того, що він не вчиняв адміністративного правопорушення за цією статтею, а керуючи автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння діяв у стані крайньої необхідності (ст. 18 КУпАП), тобто для усунення небезпеки, яка загрожувала громадському порядку, правам та свободам громадян (а.с. 19-20).
Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України, постанова суду в справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено постанову, в питаннях чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.
Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що за відсутності належних та допустимих доказів вини позивача ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення у сфері правил дорожнього руху України, є необґрунтованими і помилковими висновки службового розслідування від 29.11.2010 року і твердження суду першої інстанції про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення за ст. 130 ч.1 КУпАП.
При цьому, колегія суддів враховує, що відповідачем при вирішенні питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби не було дотримано вимог ст. 16 Дисциплінарного статуту ОВС та п. 3.7 наказу МВС України № 90 від 26.03.2010 року «Про стан дисципліни й законності в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ та заходи щодо його покарання», де передбачено, що питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників органів внутрішніх справ слід вирішувати після притягнення цих працівників до адміністративної відповідальності, зокрема за порушення Правил дорожнього руху.
Крім цього, колегія суддів враховує, що із матеріалів справи вбачається, що відповідачем, всупереч вимогам ст. 14 Статуту, перед звільненням позивача зі служби, не було встановлено, в чому саме полягають дії позивача щодо порушення встановлених обов'язків, які формують, відповідно до ст.ст. 1, 7 Статуту, сутність саме службової дисципліни, а не будь-якої іншої дисципліни.
Відповідно до ст. 14 Статуту, звільнення з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
У такій ситуації дії відповідача мали наслідком безпідставне накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ.
При вирішенні питання щодо правомірності оспорюваного наказу ГУ МВСУ у Львівській області № 367 о/с від 30.11.2010 року, яким позивача звільнено зі служби з 01.12.2010 року, колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 18 Статуту, видання наказу по особовому складу вважається виконанням такого дисциплінарного стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ та звільнення з посади. При цьому не допускається звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач в період із 28.11.2010 року по 10.01.2011 року безперервно перебував у тимчасовій непрацездатності (а.с. 12-15).
Отже, таке звільнення позивача було проведено неправомірно.
Відповідно до п. 24 Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», у разі незаконного звільнення особи рядового та начальницького складу ОВС підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) одночасно вирішується питання про виплату особі середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність захисту порушених прав позивача, шляхом часткового скасування наказу № 367 о/с від 30.11.2010 року про звільнення позивача з органів внутрішніх справ України та поновлення його на роботі (службі) на раніше займаній посаді, з часу його незаконного звільнення, а також виплату позивачу середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу за період з часу звільнення по час поновлення на службі.
З врахуванням того, що обов'язок нарахування і виплати позивачеві середнього заробітку за час вимушеного прогулу лежить на відповідачеві, тому відповідача як суб'єкта владних повноважень слід зобов'язати здійснити такі нарахування і виплату.
Оскільки судом першої інстанції при розгляді справи за позовними вимогами ОСОБА_1 неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а обставини, які суд вважав встановленими є недоведеними, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції від 11.04.2011 року підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до вищенаведеного, колегія суддів вважає доводи і вимоги апеляційної скарги обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про скасування наказу про звільнення з органів внутрішніх справ, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасувати і прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.
Визнати частково протиправним і скасувати наказ Головного Управління МВС України у Львівській області № 367 о/с від 30.11.2010 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ України у запас Збройних сил України за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) капітана міліції ОСОБА_1, начальника сектору карного розшуку Сокальського районного відділу ГУМВСУ.
Поновити ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ України на посаді начальника сектору карного розшуку Сокальського районного відділу ГУМВСУ у Львівській області із 01 грудня 2010 року.
Зобов'язати Головне Управління МВС України у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу за період із 01.12.2010 року по 22.07.2011 року, з врахуванням часу його тимчасової непрацездатності за цей період.
Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ України на посаді начальника сектору карного розшуку Сокальського районного відділу ГУМВСУ у Львівській області та в частині нарахування і виплати ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць - звернути до негайного виконання.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
На постанову протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: В.В. Гуляк
Судді: І.В. Глушко
В.В. Святецький