№2-1061/11
14 липня 2011 р. Ленінський районний суд міста Луганська у складі:
Головуючого судді Золотарьова О.Ю.,
при секретарі Михайліченко Є.Ю., Хрістюк О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу,
20 серпня 2010 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який згодом уточнив, в якому послався на те, що 25.03.2009 року між ним та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_2 взяла у ОСОБА_1 у борг грошові кошти в сумі 10 000 євро, що за курсом НБУ складає 101 493,84 грн. В забезпечення зобов'язання було встановлено заставне майно, а саме - автомобіль ГАЗ -270514, автомобіль «Нива», земельну ділянку з будівлею, що розташована за адресою -АДРЕСА_1. Дану суму боргу відповідачка зобов'язалася виплатити до 26.04.2009 року, однак до встановленої дати борг сплачено не було, що змусило позивача звернутись за захистом прав до суду. Позивач просив задовольнити позов та стягнути з відповідачів, посилаючись на норми Сімейного Кодексу України, солідарно на свою користь суму боргу 101 493,84 грн.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги. Просили позов задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві та на розписку, якою підтверджено той факт, що позивач надав, а відповідач ОСОБА_2 отримала у борг грошові кошти в сумі 10 000 євро.
Відповідачі позов не визнали. ОСОБА_3 подано письмові заперечення проти позову, у яких посилався на те, що ОСОБА_2 було введено в оману при написанні розписки, в той час як ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було надано розписку про те, що останні не мають претензій по безвідсотковому договору займу, укладеному між ОСОБА_4 та ТОВ «КВВ Береста», частину грошей за вказаним договором ОСОБА_1 отримав, після чого просив перевести борг на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 17.04.2009 року частина боргу була виплачена, але позивач став вимагати сплати процентів, після чого відповідачі припинили виплату грошей. Вважав, що вказаний позов є спробою ще раз отримати суму 10 000 євро, на яку позивач не має права.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, суду пояснила, що грошей від ОСОБА_1 не отримувала, розписку дійсно складала власноручно, при складанні розписки був присутнім ОСОБА_1, складання розписки тривало кілька часів. Вона поставила у розписці свій підпис. ОСОБА_3 не був присутнім в процесі складання розписки, підписав її пізніше. Заперечувала проти позовних вимог з тієї підстави, що насправді розпискою підтверджено перевід боргу з ТОВ «КВВ Береста», який частково сплачено, на ОСОБА_2 Це відбулося на прохання позивача ОСОБА_1 Просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, надала заяву про розгляд справи в її відсутність.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що грошей у ОСОБА_1 його дружина ОСОБА_2 не брала. Розписку складено в його відсутність, він її дійсно підписав. Звернув увагу, що з її змісту видно, що відомості щодо заставного майна -автомобілів та земельної ділянки -внесено пізніше, що свідчить про те, що ОСОБА_2 було введено в оману ОСОБА_1, який повторно бажає отримати гроші. Також послався на матеріали перевірки Ленінським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області заяв ОСОБА_4, в ході яких ОСОБА_4 надавала пояснення, зі змісту яких вбачається відсутність боргу ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 Також просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши сторони, перевіривши матеріали справи та надані сторонами докази, вивчивши матеріали № 5253 та № 5485 про відмову в порушенні кримінальних справ, оцінивши все в сукупності, суд прийшов до наступного висновку.
Під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до розписки від 25.03.2009 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 гроші в сумі еквіваленту 10000 євро під заставу майна: Газ -27054, автомобіля «Нива», домобудівні із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 до 26 квітня 2009 року. Ця розписка є аналогом договору позики у договірних зобов'язаннях, що склалися між сторонами (а.с.6)
Відповідно до ст. 1046 Цивільного Кодексу України (далі за текстом ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян (ст. 1047 ЦК України)
При цьому діюче законодавство не вимагає нотаріального посвідчення договору позики відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦК України.
Згідно із ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.
Підтвердженням спірного правочину у даному конкретному випадку є розписка від 25.03.2009 року, із зазначенням терміну повернення ОСОБА_2 грошового зобов'язання, яка розцінюється судом в якості договору позики у даному конкретному випадку.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Основним доводом заперечень відповідачів щодо відмови в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 та стягнення грошового зобов'язання за зазначеним договором позики з відповідачів є твердження про отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_3 грошей в сумі 2850 євро в рахунок часткового погашення суми позики, що підтверджено розпискою від 17.04.2009 року (а.с. 38) та відсутність претензій у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за договором позики, що підтверджено розписками від 25.03.2009 р. (а.с. 40).
Вказані розписки оцінювалися Ленінським районним судом міста Луганська при розгляді позову ОСОБА_4 до ТОВ «КВВ Береста»про стягнення боргу за договором позики. Рішення у справі постановлене 09.04.2010 року, набрало чинності 14.06.2010 року. Вказане рішення досліджене судом в судовому засіданні в ході вивчення матеріалу про відмову в порушенні кримінальної справи № 5485. Було встановлено, що викладене у розписці від 25.03.2009 року спростовані поясненнями ОСОБА_3, даними ним в ході розгляду справи, а розписка від 17.04.2009 року не є доказом, що підтверджує погашення боргу в повному обсязі. До того ж, вказані розписки стосуються правовідносин, що виникли між ОСОБА_4 та ТОВ «КВВ Береста», тому не можуть бути доказами відсутності боргового зобов'язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_5 Доводи відповідача ОСОБА_3 щодо співпадання дат написання розписок -25.03.2009 року -як на підтвердження відсутності боргового зобов'язання, не може бути взято судом до уваги, так як розписки стосуються різних договорів між різними учасниками.
Відповідач ОСОБА_2 не заперечувала факт власноручного написання розписки від 25.03.2009 року про отримання нею грошей від ОСОБА_1 Інформація щодо заставного майна внесена нею також власноручно, але пізніше. При цьому не могла пояснити, чому на наполегливі прохання ОСОБА_1, маючи на увазі перевід боргу з ТОВ «КВВ Береста»написала саме про отримання грошей та вписала пізніше заставне майно. Твердження ОСОБА_3 відносно введення ОСОБА_2 в оману суд оцінює критично, так як відповідачі пояснили, що розписка складалася кілька годин, неодноразово змінювалася, поки була підписана Кузнєцовими. На думку суду, цей факт свідчить про обачливість відповідачів при складанні та підписанні розписки, що виключає невірне тлумачення її змісту або невідповідність волі відповідачів їх волевиявленню.
З огляду на вищенаведене суд вважає доведеним факт отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 10 тисяч євро за договором позики, оскільки вони підтверджуються об'єктивними доказами у справі, зокрема розпискою ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка міститься у матеріалах справи, яку суд визначає в якості договору позики та підтвердження передання позикодавцем ОСОБА_1 позичальникові ОСОБА_2 зазначеної у договорі позики грошової суми; поясненнями відповідачів про те, що розписку написано власноручно ОСОБА_2 та підписано відповідачами, обставини, викладені у позові ОСОБА_1 були підтверджені його представниками у судовому засіданні; матеріалами про відмову в порушенні кримінальних справ № 5253 та № 5485, які не спростовують доводи позову та не підтверджують доводи відповідачів щодо відсутності претензій позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за договором позики від 25.03.2009 року.
Доводи відповідачів про пояснення ОСОБА_4, які остання давала при вирішенні питання про порушення кримінальної справи та згідно яким підтвердила відсутність справжнього договору позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд також не бере до уваги, оскільки ці ствердження відповідачів не підтверджуються об'єктивними доказами та не знайшли свого відображення при розгляді даної справи.
Відповідно до довідки від 08.09.2010 року станом на 06.09.2010 року курс НБУ дорівнює 1014,9384 грн. за 100 євро (а.с.13), отже на момент звернення до суду 10 000 євро еквівалентні 101493 грн. 84 коп.
Згідно ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Позивачем не надано доказів укладання ОСОБА_2 договору позики в інтересах сім'ї, в тексті розписки від 25.03.2009 року про це не зазначено. Не встановлено цього і в судовому засіданні. Судом не отримано доказів і тому факту, що отримані ОСОБА_2 грошові кошти були використані в інтересах сім'ї ОСОБА_2. При таких обставинах, вимоги про стягнення боргу з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно не є обґрунтованими.
З урахуванням вищенаведеного суд вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги позивача та стягнути з відповідача ОСОБА_2 у рахунок погашення боргу за договором позики від 25.03.2009 року 101 493,84, що є еквівалентом 10000 євро на момент звернення позивача до суду із даним позовом.
Відповідно ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судових витрат (а.с. 5), тож ці витрати слід стягнути з відповідачки на користь держави.
На підставі ст.ст. 207, 209, 525, 526, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України і керуючись ст.ст. 10,11,60,88,209,212-215 ЦПК України, суд
Уточнений позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 101 493,84 грн. (сто одна тисяча чотириста дев'яносто три гривні вісімдесят чотири копійки).
В задоволенні решти позовних вимог -відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати: судовий збір 1015 (одна тисяча п'ятнадцять) гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.Ю.Золотарьов