5 жовтня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Червинської М.Є., Гулька Б.І., Закропивного О.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про визнання заповіту частково недійсним, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на обов'язкову частку в спадковому майні, визнання права власності на частину спадкового майна за касаційною скаргою Одеської міської ради на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 14 листопада 2006 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 20 лютого 2007 року, -
встановила:
У вересні 2004 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зазначеним позовом. Посилався на те, що його бабуся ОСОБА_9 залишила заповіт від 24 травня 1995 року, у якому своє майно заповідала в рівних частинах йому та ОСОБА_7 Спадкове майно складається з 77/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1, яке належало їй на праві приватної власності. ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року за шість місяців до відкриття спадщини. 28 липня 2002 року відкрилась спадщина після смерті ОСОБА_9 на 77/100 частин домоволодіння. Він проживає і зареєстрований у домоволодінні, несе витрати, пов'язані з утриманням спірної частини домоволодіння, сплачує комунальні послуги. Просив встановити факт прийняття ним спадщини - 77/100 частин домоволодіння, визнати за ним право власності на спадкове майно.
У березні 2006 року ОСОБА_5 звернувся до суду з зустрічним позовом. Посилався та те, що він є сином спадкодавця ОСОБА_9 і має право на обов'язкову частину у спадщині, як повнолітня непрацездатна дитина, незалежно від змісту заповіту не менше 2/3 частин від спадкового майна яка б належала йому у разі спадкування за законом. На час відкриття спадщини він був пенсіонером, фактично прийняв спадщину, оскільки постійно мешкає та зареєстрований у спірному будинку, сплачує комунальні послуги, несе витрати на утримання будинку, розпоряджається майном. Просив визнати заповіт ОСОБА_9 від 24 травня 1995 року частково недійсним, встановити факт прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_9, визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на ј частину домоволодіння, яке належить у розмірі 77/100 частин ОСОБА_9, яка дорівнює 19/100 частин домоволодіння, визнати за ним право власності на обов'язкову частку в спадковому майні - на 2/3 частини спадкового майна, визнати за ним право власності на 2/6 частини домоволодіння, яке належить у розмірі 77/100 частин ОСОБА_9, яка дорівнює 26/100 частин домоволодіння, визнати за ним право власності в порядку спадкування на 45/100 частин домоволодіння.
Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 14 листопада 2006 року позов ОСОБА_4 задоволено, визнано за ОСОБА_4 право власності на спадкове майно, яке складається з 77/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 20 лютого 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов ОСОБА_4 задоволено частково, встановлено факт прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті ОСОБА_9, визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування на 58/100 частин спадкового майна, яке складається із 77/100 домоволодіння по АДРЕСА_1, в решті вимог відмовлено, позов ОСОБА_5 задоволено частково, встановлено факт прийняття ОСОБА_5 спадщини після смерті ОСОБА_9, визнано за ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування на 19/100 частин спадкового майна, яке складається із 77/100 домоволодіння по АДРЕСА_1, в решті вимог відмовлено.
У касаційній скарзі Одеська міська рада просить скасувати судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
На підставі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Одеської міської ради відхилити.
Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 14 листопада 2006 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 20 лютого 2007 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: М.Є. Червинська
Б.І. Гулько
О.В. Закропивний