21 вересня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.,
суддів: Журавель В.І., Євграфової Є.П.,
Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ВАТ СК «Гарантія», третя особа - ТОВ «Простофінанс», про виплату страхового відшкодування, за касаційною скаргою ВАТ СК «Гарантія» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 листопада 2010 року,
У березні 2010 року позивачка, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначала, що 20 листопада 2008 року між нею та відповідачем було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу - автомобіля ВАЗ-11193, д.н. НОМЕР_3, строком дії з 21 листопада 2008 року до 20 листопада 2009 року. Вигодонабувачем за даним договором є ТОВ «Простофінанс».
14 травня 2009 року сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій автомобіль ВАЗ-11193, д.н. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_4, зазнав повного функціонального знищення.
Посилаючись на викладене та уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_3 просила стягнути з ВАТ СК «Гарантія» 41 850 грн. та судові витрати.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 вересня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 23 листопада 2010 року, позов задоволено. Стягнуто із ВАТ СК «Гарантія» на користь ОСОБА_3 41 850 грн. та вирішено питання про розподіл судових витрат.
У поданій касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, ВАТ СК «Гарантія» просить зазначені судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 20 листопада 2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 5-564-131/08, автомобіля «ВАЗ-11193», д.н. НОМЕР_3, строком дії з 21 листопада 2008 року до 20 листопада 2009 року. Вигодонабувачем за даним договором страхування є ТОВ «ПростоФінанс».
14 травня 2009р. за участю автомобіля «ВАЗ-11193», д.н. НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_4, сталась ДТП, внаслідок якого автомобіль зазнав повного функціонального знищення, про що позивач повідомив відповідача.
Постановою Обухівського районного суду Київської області від 26 січня 2010 року ОСОБА_4 було притягнуто до адміністративної шовідальності за ст. 124 КпАП України.
В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль «ВАЗ-11193», д.н. НОМЕР_3. Сума майнової шкоди, якої зазнав страхувальник, дорівнює вартості застрахованого транспортного засобу в розмірі 46 500 грн.
Відповідно до висновку експертного дослідження № 5269 від 31 травня 2010 року розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «ВАЗ-11193», д.н. НОМЕР_3 внаслідок його пошкодження в ДТП, становить 48 184 грн. 61 коп.
Відповідно до висновку № 02442 від 22 травня 2009 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «ВАЗ-11193», д.н. НОМЕР_3 внаслідок його пошкодження в ДТП становить 41 850 грн.
Задовольняючи позов та стягуючи на користь ОСОБА_3 41850 грн. страхового відшкодування, суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наявності підстав для такої виплати, передбачених Договором.
Відхиляючи апеляційну скаргу, апеляційний суд також дійшов висновку про безпідставність посилань відповідача на невирішення питання щодо передачі майна Страхувальнику, оскільки вони не базуються на умовах Договору та порушують інтереси вигодонабувача, яким є третя особа - ТОВ «ПростоФінанс».
З такими висновками суду погодитися не можна з огляду на наступне.
Між ВАТ «СТ «Гарантія» та ОСОБА_3 відповідно до Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 5/06 від 15 грудня 2006 року, копія яких наявна в матеріалах справи, укладено договір № 5-564-131/08, який в силу положень ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з п. 6.4 додатку № 1 до договору сторони дійшли згоди про те, що за всіма умовами, що не відображені у цьому додатку № 1 сторони керуються Законом України «Про страхування» та Правилами добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 5/06 від 15 грудня 2006 року, розробленими Страховиком.
Так, згідно з умовами п. 9 Правил у разі наявності факту «повної загибелі» застрахованого ТЗ виплата страхового відшкодування здійснюється за одним із варіантів, на вибір виключно Страховика».
За варіантом 1 (п.9.9.1 Правил страхування) страхове відшкодування виплачується незалежно від системи (програми) страхування, в розмірі дійсної (ринкової) вартості застрахованого ТЗ на момент настання страхового випадку (але не вище страхової суми) за мінусом: вартості ліквідації (вартості залишків) застрахованого ТЗ, визначеної експертним шляхом; розміру безумовної франшизи; сум раніше здійснених виплат страхових відшкодувань (при умові, що Страхувальник не здійснював дострахування ТЗ до його первісної страхової суми). При цьому ТЗ залишається в розпорядженні Страхувальника.
За варіантом 2 (п.9.9.2 Правил страхування) страхове відшкодування виплачується незалежно від системи (програми) страхування, в межах дійсної (ринкової) вартості застрахованого ТЗ (але не вище страхової суми) за мінусом сум, раніше здійснених виплат страхових відшкодувань (при умові, що Страхувальник не здійснював дострахування ТЗ до його первісної страхової суми). При цьому, залишки ТЗ передаються Страхувальником (власником ТЗ) Страховику.
Згідно з положеннями абз. 3 п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Наведеного суд не врахував, встановивши, що сума матеріальної шкоди, якої зазнав страхувальник дорівню вартості застрахованого транспортного засобу в розмірі 46 500 грн., питання про передачу цього майна після відшкодування збитків відповідачу не вирішив.
Відхиляючи доводи відповідача щодо перевищення швидкості водієм, у зв'язку з відсутністю факту притягнення водія до адміністративної відповідальності за перевищення швидкості, суд не врахував, що диспозиція ст. 124 КпАП (в порушенні якої було визнано ОСОБА_4 постановою Обухівського районного суду від 26 січня 2010 року) не визначає конкретних порушень ПДР, за які накладається стягнення, об'єднуючи їх за ознакою спричинення пошкодження майна. А, отже, факт перевищення ОСОБА_4 швидкості як причини ДТП не виключається.
Оскільки постановою Обухівського районного суду від 26 січня 2010 року, якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАПП встановлено, що ОСОБА_4 безпечної швидкості не обрав, враховуючи, що безпечна швидкість - це швидкість, за якої водій в межах максимально допустимої швидкості має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах, висновки суду щодо відсутності з боку ОСОБА_4 перевищення максимально допустимої швидкості є передчасними.
У п. 3.1.2 Договору страхування, пп. 8.3, 10.2 Правил страхування сторони погодили, що страховик має право вжити заходів щодо з'ясування обставин страхового випадку, робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладівта інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку.
Разом з тим, на наведені положення договору та Правил, суд уваги не звернув, залишивши поза увагою висновок № 16(56)-09 експертного автотехнічного дослідження від 29 жовтня 2009р., складеного за запитом ВАТ «СК Гарантія» щодо швидкості руху автомобіля «ВАЗ-11193», д.н. НОМЕР_3 в момент втрати курсової стійкості.
Отже, у порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України суд доводів відповідача щодо причин ДТП не перевірив, умовам договору та Правилам страхування належної оцінки не надав, питання про передачу застрахованого майна після відшкодування збитків відповідачу не вирішив.
Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ВАТ СК «Гарантія» задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 листопада 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді: В.І. Журавель
Є.П. Євграфова
Ю.Г. Іваненко
О.М. Ситнік